Постанова № 36029081, 12.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 11 год. 25 хв. м. Львів № 813/7022/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт», представник - Гордієнко О.Ю.доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Кельбас Р.А.провизнання протиправними дій та скасування податкових повідомленнь-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» (далі - ТзОВ «БК «Український стандарт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Залізничному районі м. Львова Головного управління Міністерства доходів у зборів України у Львівській області (далі - ДПІ в Залізничному районі м. Львова), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2011 року № 00016922/3402, № 0001682210/3403, № 0001672210/3404 та визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ в Залізничному районі м. Львова щодо зміни визначених ТзОВ «БК «Український стандарт» показників задекларованих доходів на суму 212958,58 грн у 4-му кварталі 2011 року та показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Вважає, що господарські операції з контрагентами, вказаними в акті перевірки, були оформлені відповідними первинними документами: накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. В обґрунтування заперечення позовних вимог покликається на те, що в ході проведеної перевірки документів встановлено відсутність поставки послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримала, просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ в Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «БК «Український стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «АРС Трейд» за період за квітень, червень 2011 року, з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» за період за серпень, листопад, грудень 2011 року, ПП «Біко Агротрейд» за період - лютий 2012 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 19.08.2013 року № 270/22-10/32409719, яким встановлено порушення:

- вимог п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення доходів по безтоварних операціях всього в сумі 212958,58 грн, у тому числі за 2-4 квартал 2011 року на 212958,58 грн, у тому числі за 4 квартал 2011 року на 212958,58 грн;

- вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «БК «Український стандарт» завищено витрати по безтоварних операціях всього в сумі 297284,00 грн, у тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 3801,58 грн, 3 квартал 2011 року в сумі 8433,03 грн, за 4 квартал 2011 року в сумі 223162,45 грн, 1 квартал 2012 року в сумі 12495,54 грн, 2 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн, 3 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн, 4 квартал 2012 року в сумі 15233,64 грн;

- вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, пп. 135.5.4 п. 135.5, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.1, п. 146.4, п. 146.5 ст. 146 Податквоого кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «БК «Український стандарт» занижено податок на прибуток всього на 129795,3 грн, у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 59202,4 грн, 3 квартал 2011 року в сумі 13669,6 грн, за 4 квартал 2011 року в сумі 2346,9 грн, 1 квартал 2012 року в сумі 2624,1 грн, 2 квартал 2012 року в сумі 45166,6 грн, 3 квартал 2012 року в сумі 3586,6 грн, 4 квартал 2012 року в сумі 3199,06 грн;

- вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «БК «Український стандарт» завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 44991,72 грн, у тому числі за листопад 2011 року в сумі 15700,28 грн, січень 2012 року в сумі 26641,44 грн, лютий 2012 року в сумі 250,00 грн, грудень 2012 року в сумі 2400,00 грн;

- вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Укараїни, внаслідок чого ТзОВ «БК «Український стандарт» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 126358,39 грн, у тому числі за квітень 2011 року на 31933,34 грн, за червень 2011 року на 10333,33 грн, за серпень 2011 року на 35141,44 грн, за листопад 2011 року на 15700,00 грн, за грудень 2011 року на 250,00 грн, за лютий 2012 року на 33000,00 грн;

- вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «БК «Український стандарт» занижено податок на додану вартість всього в сумі 81366,67 грн, у тому числі за квітень 2011 року в сумі 31933,34 грн, червень 2011 року в сумі 7933,33 грн, серпень 2011 року в сумі 8500,00 грн, лютий 2012 року в сумі 33000,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 року:

- № 0001672210/3404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102 117,67 грн, у тому числі за основним платежем - 81366,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 20751,00 грн;

- № 0001682210/3403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 147 372,20 грн, у тому числі за основним платежем - 123321,10 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 24051,10 грн;

- № 0001632210/3402, яким позивачу зменшено суму відємного значення оюєкта податкування податком на прибуток у розмірі 30829,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Згідно з приписами акта перевірки, контрагентами, які впливають на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту ТзОВ «БК «Український стандарт» за перевіряємий період, є ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд».

Із матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2011 року між ТзОВ «БК «Український стандарт» (покупець) та ТзОВ «АРС Трейд» (продавець) укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар (будівельні вироби, матеріали та вироби з ПВХ, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість даного договору становить 191 600,00 грн, у тому числі ПДВ.

На підтвердження фактичного придбання товару на виконання умов вказаного договору, ТзОВ «БК «Український стандарт» надало до матеріалів справи накладні: від 29.04.2011 року № 256 на загальну суму 191600,00 грн, у тому числі ПДВ 31933,34 грн, від 03.06.2011 року № 442 на загальну суму 62000,00 грн, у тому числі ПДВ 10333,33 грн, отримало продукцію (бетонозмішувачі автомобільні СБ-92 в кількості 2 шт., колія підкранова L 6 м/пог в кількості 10 шт.) від ТзОВ «АРС Трейд» через посадову особу за довіреностями від 29.04.2011 року № 73 та від 01.06.2011 року № 123. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено, долученими до матеріалів справи, платіжними дорученнями.

Витрати на придбання товарів у ТзОВ «АРС Трейд» задекларовані позивачем та включені в Декларацію на прибуток підприємства на 2-4 квартали 2011 року та 2-4 квартали 2012 року, суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджено висновками акта перевірки.

Перевіркою також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ «БК «Український стандарт» відповідно до договору купівлі-продажу від 26.11.2012 року №261112/01, укладного між ПрАТ «Ірокс» реалізовано останньому колію підкранову в кількості 4 шт., що підтверджується видатковою накладною від 22.05.2013 року № 000001 на загальну суму 14400,00 грн, у тому числі ПДВ 2400,00 грн.

Судом встановлено, що 01 серпня 2011 року між ТзОВ «БК «Український стандарт» (покупець) та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (продавець) укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар (будівельні матеріали, вироби, матеріали та вироби з ПВХ, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість даного договору становить 500 000,00 грн, у тому числі ПДВ.

На підтвердження фактичного придбання товару на виконання умов вказаного договору, ТзОВ «БК «Український стандарт» надало до матеріалів справи накладні: від 05.08.2011 року № 136 на загальну суму 159848,62 грн, у тому числі ПДВ 26641,44 грн, від 31.08.2011 року № 717 на загальну суму 51000,01 грн, у тому числі ПДВ 8500,00 грн, від 09.11.2011 року № 311 на загальну суму 94201,68 грн, в тому числі ПДВ 15700,28 грн, від 05.12.2011 року № 123 на загальну суму 1500,00 грн, в тому числі ПДВ 250,00 грн, отримало продукцію (вікна ПВХ, двері, водовідливи, опалубка колона, поковка, бруски обрізні, дошки, труби, шурупи) від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» через осіб за довіреностями від 02.08.2011 року № 226 - Зайшлого А.В. та від 31.08.2011 року №267 - Соляра В.С. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено, долученими до матеріалів справи, платіжними дорученнями.

Витрати на придбання товарів у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» задекларовані позивачем та включені в Декларацію на прибуток підприємства, суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджено висновками акта перевірки.

Судом встановлено, що придбані у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» товарно-матеріальні цінності в подальшому використані у виконаних роботах для Львівського державного університету безпеки життєдіяльності в сумі 161243,33 грн, на підставі договору будівельного підряду від 12.04.2007 року № 65 та для реконструкції незавершеного будівництва дитячого садочка для Тернопільської сільської ради Миколаївського району на загальну суму 225 522,90 грн, на підставі договору підряду від 19.08.2010 року № 09/08/10, що підтверджується податковими накладними від 30.11.2011 року № 301106 та від 27.01.2012 року № 270102 та актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю використаних ресурсів, довідкками про вартість виконаних будівельних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що 29 лютого 2012 року б/н між ТзОВ «БК «Український стандарт» (покупець) та ПП «Біко Агротрейд» (продавець) укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар (будівельні матеріали, вироби, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість даного договору становить 198 000,00 грн, у тому числі ПДВ.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем подано видані ПП «Біко Агротрейд» податкову накладну від 29.02.2012 року № 894 на загальну суму 198 000,00 грн, у тому числі ПДВ 33000,00 грн, згідно якої отримано металоформи. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено, долученими до матеріалів справи, платіжними дорученнями. В податковому обліку операції з придбання металоформ у ПП «Біко Агротрейд» відображено в деклараціях з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що усі придбані позивачем товарно-матеріальні цінності у вищезазначених контрагентів були введені в експлуатацію, що підтверджується долученими до матеріалів справи картками рахунків.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом зроблено висновки про безтоварність операцій між позивачем та його контарнетами, в зв'язку із непредставленням до перевірки товаротранспортних накладних та даних аналізу автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області про те, що ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» з не мають достатньої кількості найманих працівників і у перелічених підприємств відсутні на балансі транспортні засоби.

Однак, суд не погоджується із твердженнями відповідача, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є підтвердженням невиконання договорів поставки, а лише підтвержєу факт доставки придбаного товару постачальником та, що договірна ціна включає усі витрати постачальника на доставку товару.

Так, у відповідності до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товаро-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, атакож для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а оскільки ТзОВ «БК «Український стандарт» не виступало учасником транспортного процесу, тому і не може мати їх в наявності та представляти до перевірки.

Відповідно до п. 13 вказаних Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною, однак, як вбачається із матеріалів справи, вантаж за місцем призначення здавав представник постачальника, а не перевізника, то він надава свій власний документ, а саме накладну на відпуск, за якою і проводилося приймання за кількістю і якістю.

Що стосується посилань податкового органу на відсутність довіреностей на отримання матеріальних цінностей, то суд зазначає, що такі довіреності підлягають оформленню та наданню постачальнику з метою отримання матеріальних цінностей особою, яка не має права представляти юридичну особу без доручення. В даному випадку були наявні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, зазначені вище, однак суд із пояснень позивача дослідив, що більшість товарно-матеріальних цінностей отримував керівник, який має право представляти товариство без довіреності.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», визнано їх нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відповідно до акту перевірки зазначені вище господарські операції, на думку перевіряючого, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені без наміру створення правових наслідків, у тому числі, щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені вище норми Цивільного кодексу України безпідставним виходячи з наступного.

Згідно з постановою пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК судом повинна враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь -який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не відповідає загальним засадам та меті здійснення судочинства.

Зазначених доказів відповідачем суду надано не було.

Під час розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що договори, укладені між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, вказані вище договори не порушують вимоги ст. 228 ЦК України.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентом згідно ст. 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Спростовуючи доводи позивача, відповідач покликається на встановлені в ході перевірки обставини, зокрема, використано інформацію, надану ДПІ в Печерському районі м. Києва, а саме акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків. В актах зазначено про відсутність у останніх трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна, які економічно необхідні для здійснення постачання та надання послуг тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, контрагента позивача та є спрямованим на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків.

Проте, дані доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа № 21-47а10.

Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст. 201 Податкового кодексу України.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2011 року № 00016922/3402, № 0001682210/3403, № 0001672210/3404 правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо зміни визначених ТзОВ «БК «Україниський стандарт» показників задекларованих доходів на суму 212958,58 грн у 4 кварталі 2011 року та показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року січень, лютий грудень 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Представником податкової інспекції у судовому засіданні підтверджено факт внесення інформації до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» за результатами складення акту перевірки від 19.08.2013 року № 270/22-10/32409719.

Разом з тим, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку або зміни цих показників підприємством самостійно шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків).

У Податковому кодексі України визнається презумпція добросовісності платника, яка передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому цим Кодексом. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

У зв'язку з вищезазначеним, ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова безпідставно здійснено коригування податкового зобов'язання та виключено з автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів «Податковий блок» показники податкової звітності позивача за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова щодо зміни визначених ТзОВ «БК «Український стандарт» показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року, тому позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Разом з тим, судом встановлено, що податковим органом не було змінено показники задекларованих доходів ТзОВ «БК «Український стандарт» на суму 212958,58 грн, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та правомірність дій щодо внесення ним змін до «Автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок».

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими що підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 року № 0001692210/3402, № 0001682210/3403, № 0001672210/3404.

3. Визнати протиправними дії ДПІ у Залізничному р-ні м. Львова щодо зміни визначених ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» (ЄДРПОУ 32409719, вул. Рудненська, 14 А, м. Львів) 1862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) гривні 73 копійки судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 18.11.2013 року.

Суддя Кедик М.В.