Постанова № 36028981, 13.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року № 813/4912/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого - судді Сидор Н.Т., суддів Мричко Н.І., Гулика А.Г.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мотиль А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та бездіяльності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ) з наступними позовними вимогами:

- Визнати протиправними дії Служби безпеки України, зафіксовані у документах від 04.02.2010 року №9/799, від 10.02.2010 року №3/213 та від 24.09.2010 року №9/6811, щодо незаконної і безпідставної відмови в отриманні інформації, що ним запитувалась;

- Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України пов'язану із ігноруванням вимог діючого законодавства та прав запитувача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.12.2012 року в приміщенні Управління СБ України у Львівській області він був ознайомлений з матеріалами, які стосувались його листування з приводу отримання інформації по контррозвідувальній справі «Шакал», а саме документи, які зазначені у описі №3/4-3715: постанова УВБ СБ України про обмеження доступу громадянину ОСОБА_2 до відповідної інформації від 04.02.2010 року №9/799; висновок Головної інспекції СБ України за результатами розгляду скарги громадянина ОСОБА_2 від 10.02.2010 року №3/213; висновок Управління внутрішньої безпеки СБ України на інформаційний запит громадянина ОСОБА_2 від 24.09.2010 року №9/6811. Вважає, що такі матеріали свідчать про безпідставне і незаконне обмеження його права на інформацію, на перешкоджання у реалізації права на вчасне оскарження протиправних дій та бездіяльності як суб'єкта владних повноважень, так і його посадових осіб, які від імені державного органу приймали управлінські рішення щодо відмови в задоволенні його законних прохань та запитів. Незаконна та безпідставна відмова в наданні доступу до інформації порушує його інтереси, права та свободи.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Враховуючи зміст запитуваної інформації та гриф обмеження доступу, вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у отриманні запитуваної позивачем інформації, оскільки відповідач діяв на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши подані ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до голови Служби безпеки України з інформаційним запитом щодо надання відомостей про підстави заведення стосовно ОСОБА_2 контррозвідувальної справи та здійснення заходів, які обмежують права і свободи (зняття інформації з каналів зв'язку та візуальне спостереження) від 14.10.2009 року вх. № П-8332 (а.с.123) та скаргою на необґрунтовані відмови посадових осіб СБУ у задоволенні інформаційного запиту про надання відомостей щодо підстав заведення стосовно ОСОБА_2 контррозвідувальної справи «Шакал», а також здійснення заходів, які обмежують права і свободи від 14.01.2010 року вх. № П-138 (а.с.127), інформаційним запитом з проханням надати відомості про підстави, що обґрунтовували заведення стосовно нього справи контррозвідувальної перевірки, проведення заходів, які обмежували його права та свободи від 20.09.2010 року вх. № П-6645.

Відповідач відмовив в наданні запитуваної інформації позивача, покликаючись на норми ст. 37 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи.

Як встановлено в судовому засіданні, 28.12.2012 року позивач був ознайомлений із матеріалами, які стосувались його листування з приводу отримання інформації по контррозвідувальній операції «Шакал», після розсекречування таких документів, а саме з наступними документами:

- постановою УВБ СБ України про обмеження доступу громадянину ОСОБА_2 до відповідної інформації від 04.02.2010 року №9/799;

- висновком Головної інспекції СБ України за результатами розгляду скарги громадянина ОСОБА_2 від 10.02.2010 року №3/213;

- висновком Управління внутрішньої безпеки СБ України на інформаційний запит громадянина ОСОБА_2 від 24.09.2010 року №9/6811.

Позивач вважає, що зазначені документи свідчать про безпідставне і незаконне обмеження його права на інформацію, на перешкоджання у реалізації права на вчасне оскарження протиправних дій та бездіяльності як суб'єкта владних повноважень, так і його посадових осіб, які від імені державного органу приймали управлінські рішення щодо відмови в задоволенні його законних прохань та запитів. У зв'язку з чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-ХІІ інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст. 20 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну таємницю» віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення про віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю голосів. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну таємницю» засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно".

Як вбачається з матеріалів справи, Постанова УВБ СБ України про обмеження доступу громадянину ОСОБА_2 до відповідної інформації, затверджена заступником Голови СБ України генерал-лейтенантом Павленком А.Є. №9/799 від 04.02.2010 року, Висновок Головної інспекції СБ України за результатами розгляду скарги громадянина ОСОБА_2 від 10.02.2010 року №3/213, Висновок Управління внутрішньої безпеки СБ України на інформаційний запит громадянина ОСОБА_2 від 24.09.2010 року №9/6811 на період звернення позивача до відповідача з питань отримання доступу до зазначеної інформації мали гриф обмеження «цілком таємно».

В судовому засіданні встановлено, що стосовно ОСОБА_2 у період з 19.12.2008 року по 09.12.2009 року Управлінням внутрішньої безпеки СБ України була заведена контррозвідувальна справа № 9/215 «Шакал». Зазначена справа відповідно до п.4 ст.8 Закону України «Про державну таємницю» містить гриф «таємно» та «цілком таємно» та відповідно до положення п. 6 ст. 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» розголошенню не підлягає.

Слід зазначити, що відомості, щодо комплексу або окремого оперативно-розшукового заходу, що здійснюються для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів, контррозвідувального чи розвідувального заходу, становлять державну таємницю у сфері державної безпеки і охорони правопорядку, підпадають під дію ст. 4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ №440 від 12.08.2005 року, відтак мають ступіть секретності «цілком таємно».

Як вбачається із матеріалів справи, віднесення оспорюваної інформації до державної таємниці здійснювалося за мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць. Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснювалося на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ №440 від 12.08.2005 року.

З огляду на це, позивачу було відмовлено в наданні дозволу на ознайомлення з інформацією, що належить до такої, яка має гриф обмеження «цілком таємно».

Порядок розсекречування матеріальних носіїв інформації, визначений ст. 15 Закону України «Про державну таємницю», якою передбачено, що після закінчення встановлених строків засекречування матеріальних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення її до державної таємниці керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у яких здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації, або керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є їх правонаступниками, чи керівники вищого рівня зобов'язані протягом шести місяців забезпечити зміну грифа секретності або розсекречування цих матеріальних носіїв секретної інформації та письмово повідомити про це керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким були передані такі матеріальні носії секретної інформації.

Після проведення відповідного порядку розсекречування таких документів згідно Закону України «Про державну таємницю» позивач отримав можливість на ознайомлення з такими документами.

Зважаючи на те, що інформація закріплена в зазначених вище документах на оскаржуваний період була віднесена до державної таємниці зі ступенем секретності «цілком таємно», чому передувало мотивоване рішення державного експерта та публікація Зводу відомостей, що становить державну таємницю, до якого включена така інформація, суд приходить до переконання, що дії відповідача по відмові в наданні доступу до такої інформації є правомірними.

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено факту протиправності дій та бездіяльності відповідача, крім того, позовні вимоги відповідачем спростовано належними та допустимими доказами, тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов безпідставний та необґрунтований, а відтак не підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, то такі в силу ст. 94 КАС України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 15.11.2013 року.

Головуючий суддя Сидор Н.Т.

Суддя Мричко Н.І.

Суддя Гулик А.Г.