Постанова № 36028841, 11.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2013 року Справа № 812/10019/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Шибаєвій Т.В.

за участю представників

прокурора: Петрової Г.В. (посвідчення № 008308 від 09.10.2012),

позивача: Воротченко Я.В. (довіреність № 6037/12-14-10-018 від 30.10.2013),

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення коштів з рахунків у банках в сумі 95285,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення коштів з рахунків у банках в сумі 95285,92 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що державне підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24.01.2006, номер запису 1 383 123 0000 001544. Підприємство перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в м. Сєвєродонецьку з 26.01.2006 за № 32.

За відповідачем рахується податкова заборгованість у розмірі 95285,92 грн., з яких: 63319,00 грн. з податку на додану вартість, що підтверджується податковими деклараціями № 9043492256 від 19.07.2013 на суму 21788,00 грн., № 9058622901 від 19.09.2013 на суму 21167,00 грн., № 9066795442 від 21.10.2013 на суму 20364,00 грн.; 31966,92 грн. з земельного податку, що підтверджується податковою декларацією № 9007870655 від 19.02.2013, який виник за відповідачем у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідно ст. 59 ПК України позивачем відповідачу направлено податкову вимогу № Ю-158 від 04.05.2011.

24.05.2011 усі активи відповідача зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з терміном дії до 24.05.2016.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.12.2013 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі. Правом подати заперечення проти адміністративного позову не скористався (а.с.44).

З огляду на положення ст.ст.122, 128 КАС України, суд ухвалив адміністративну справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із ст.14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 п.14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 п.14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.265 п.14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (п.п.14.1.162 п.14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п.14.1.175 п.14.1).

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2 п.16.1); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3 п.16.1); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п.16.1.4 п.16.1).

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п.49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п.49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п.49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п.п.49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п.49.18.5).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 Податкового кодексу України).

У відповідності із п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4 ст.287 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, відповідач - державне підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 24.01.2006, номер запису 1 383 123 0000 001544 (а.с.13). Підприємство перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в м. Сєвєродонецьку з 26.01.2006 за № 32 (а.с.29).

ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 16633949, видане 16.02.2006 (а.с.30).

Відповідач подав до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби:

- податкові декларації з податку на додану вартість від 19.07.2013 № 9043492256 за червень 2013 року, від 19.09.2013 № 9058622901 за серпень 2013 року, від 21.10.2013 № 9066795442 за вересень 2013 року, в яких визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63319,00 грн. (а.с.14-22);

- податкову декларацію з плати за землю від 19.02.2013 № 9007870655, в якій визначив податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки на 2013 рік у розмірі 31966,92 грн. (а.с.23-25).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Через несплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість та орендної плати за землю, зазначених ДП «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» у поданих ним деклараціях, за відповідачем утворився податковий борг з орендної плати за землю за 2013 рік та податку на додану вартість у загальному розмірі 95285,92 грн.

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (п.п.20.1.27 п.20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.20.1.28 п.20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (п.п.20.1.18 п.20.1).

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.п.95.2 та 95.3 ст.95 ПК України).

Податковим органом, у відповідності до ст.59 ПК України, 16.05.2011 відповідачу вручено податкову вимогу № Ю-158 від 04.05.2011 (а.с.27).

Оскільки податкова вимога № Ю-158 від 04.05.2011 є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що відповідач станом на дату розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю та податку на додану вартість у загальному розмірі 95285,92 грн. не сплатив, вимогу податкового органу про стягнення коштів в сумі 95285,92 грн. за податковим боргом з орендної плати за землю та податку на додану вартість, з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 грудня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 16, 20, 57, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора м. Сєвєродонецька Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» про стягнення коштів з рахунків у банках в сумі 95285,92 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути кошти державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1, код ЄДРПОУ 33968601) з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, за податковим боргом у загальному розмірі 95 285,92 грн. (дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень дев'яносто дві копійки), а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 63 319,00 грн. (шістдесят три гривні триста дев'ятнадцять гривень) на р/р 31111029700080 код платежу 14010100, банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач УК у м. Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909;

- з земельного податку у сумі 31 966,92 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят шість гривень дев'яносто дві копійки) на р/р 33219811700080 код платежу 13050100, банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, отримувач УК у м. Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2013 року.

Суддя К.О. Пляшкова