Постанова № 36028569, 10.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 грудня 2013 року 15 год. 40 хв. Справа № 2а-0870/4554/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Недашківської К.М., суддів Дуляницької С.М. та Нечипуренка О.М., за участю: секретаря судового засідання Ініної І.М., представника позивача - Саввона С.О. (довіреність від 02 січня 2013 року), представника відповідача 1 - не прибув, представників відповідача 2 - Тиховод Н.Я. (довіреність від 02 січня 2013 року) та Володимирової Н.Є. (довіреність від 26 листопада 2013 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області до Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування рішень.

09 червня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області (далі іменується - позивач) до Пенсійного фонду України (далі іменується - відповідач 1) та Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просив суд скасувати рішення Пенсійного фонду України від 06.05.2011 №9089/09-10 «Про результати розгляду скарги», визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області та скасувати рішення від 17.02.2011 №753 та рішення від 17.02.2011 №754.

Ухвалою судді від 10.06.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 04.07.2011 провадження у справі №2а-0870/4554/11 закрито в частині скасування рішення Пенсійного фонду України від 06.05.2011 №9089/09-10.

Рішенням суду від 11.07.2011 позовну заяву Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області до Пенсійного фонду України та Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування рішень, залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2012 рішення суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 12.11.2013 справу призначено до розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на відповідача додатковий обов'язок по сплаті фінансових санкцій. Так, позивач зазначає, що відповідач 2 не мав повноважень приймати спірні рішення від 17.02.2011 №753 та №754, оскільки фінансові санкції згідно цих рішень були застосовані відносно позивача в той час, коли пункт 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був виключений при прийнятті Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач зазначає, що відповідач 2 діяв протиправно, застосовуючи штрафні санкції відносно нього після 01.01.2011, оскільки відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Крім того, позивач зазначає, що до суми фінансових санкцій, застосованих згідно рішення від 17.02.2011 №753, відповідачем безпідставно включена сума в розмірі 1148 грн. 40 коп., яка нарахована на суму страхових внесків за жовтень місяць 2009 року в розмірі 1914 грн. 05 коп. Дана позиція обґрунтована тим, що при здійсненні ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, контролюючим органом складено акт від 18.12.2009 №120/0031, в якому визначено, що в порушення приписів Постанови Кабінету міністрів України від 18.05.1998 №697 позивачем зайво нараховано та перераховано внески до Пенсійного фонду на суму в розмірі 1914 грн. 05 коп. В подальшому позивачем у звіті за жовтень 2009 року (Додаток №23) відкореговано суму внесків на зазначену суму, при чому відповідачем 2 дану звітність прийнято, проаналізовано і заперечень не викладено.

10.12.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідача 2, підтримали, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі. Відповідач 2 зазначив, що фонд мав всі підстави для прийняття спірних рішень в 2011 році, після виключення пункту 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в силу приписів пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, відповідач 2 вказав, що визначені спірними рішеннями від 17.02.2011 суми фінансових санкцій були сплачені позивачем в повному обсязі, а відтак останній погодився з ними та виконав їх.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 10.12.2013.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 11.10.2010 №204 спеціалістами Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області проведено планову перевірку Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.07.2002 по 30.09.2010.

За результатами проведеної перевірки фахівцями Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області складено Акт від 29.10.2010 №100 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 46, том 1), яким встановлено відхилення загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески, на 5557 грн. 56 коп., в тому числі: у рядку 2 Додатку №23 за січень 2004 року зазначено суму в розмірі 7063 грн. 68 коп.; фактично виявлено згідно особових рахунків працівників за січень 2004 року 7303 грн. 68 коп.; відхилення становить 240 грн. 00 коп.; у квітні, травні та червні 2010 року занижено на суму в розмірі 1772 грн. 52 коп., що виявлено на підставі рахунку 661, журналу-ордеру №5 та відомості нарахування заробітної плати за відповідні місяці.

З таблиці Акту перевірки (сторінка 4 Акту перевірки) вбачається відхилення від загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески в розмірі 32% (32,3%, 31,8%, 33,2%), 4%, на суму в розмірі 5557 грн. 56 коп., з яких: 5317 грн. 56 коп. за 2010 рік, та 240 грн. 00 коп. за 2004 рік.

Крім того, в Акті перевірки зафіксовано відхилення від загальної суми витрат за жовтень 2009 року на суму в розмірі 1914 грн. 05 коп. - внески 33,2% зменшені платником шляхом коригування у рядку 7 звіту внесків на суми компенсації за невикористані відпустки у 2008-2009 роках на вимогу КРУ, тоді як компенсація за невикористані відпустки відноситься до фонду заробітної плати (сторінка 6 Акту перевірки).

На підставі Акта перевірки відповідачем 2 винесено Вимогу про сплату боргу від 29.10.2010 №Ю-718 (а.с. 86, том 2), якою вимагалась сплата недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3785 грн. 84 коп. Дана вимога отримана позивачем та не оскаржена ані в адміністративному, ані в судовому порядках.

Враховуючи висновки Акта перевірки та Вимоги про сплату боргу від 29.10.2010 №Ю-718, відповідачем 2 винесено рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 17.02.2011 №753 (а.с. 9, том 1), яким на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відносно позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 1616 грн. 40 коп. Також, відповідачем 2 винесено рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (витрат, доходу), на які нараховуються страхові внески від 17.02.2011 №754 (а.с. 10, том 1), яким на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано фінансові санкції в розмірі 5317 грн. 56 коп.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем 2 рішеннями про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 29.10.2010 №100, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV).

Перевіряючи правомірність та обґрунтованість рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (витрат, доходу), на які нараховуються страхові внески від 17.02.2011 №754, суд зазначає, що таке рішення було прийнято на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України №1058-IV (в редакції, яка діяла до 01.01.2011).

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України №1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

З приписами пункту 1 статті 106 Закону України №1058-IV (в редакції, яка діяла до 01.01.2011) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Актом перевірки встановлено відхилення загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески за 2010 рік в розмірі 5317 грн. 56 коп. Дана сума встановлена контролюючим органом при перевірці правильності розрахунку фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється на рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України №1058-IV (в редакції, яка діяла до 01.01.2011) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Враховуючи дану норму, відповідачем 2 застосовано відносно позивача фінансові санкції в розмірі 5317 грн. 56 коп. (5317 грн. 56 коп. відхилення загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески за 2010 рік х 100% = 5317 грн. 56 коп.)

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області не заперечує проти суті самого порушення, оскільки відхилення загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески за 2010 рік в розмірі 5317 грн. 56 коп., дійсно мало місце. Натомість, позивач посилається лише на те, що після 01.01.2011 відповідач 2 не мав законних підстав приймати спірне рішення, оскільки пункт 9 статті 106 Закону України №1058-IV був виключений на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі іменується - Закон України №2464-VI).

Суд зазначає, що спірним питанням, яке підлягає вирішенню при визначенні правомірності прийнятих контролюючим органом як рішення від 17.02.2011 №754, так і рішення №753, являється правомірність прийняття таких рішень після виключення пункту 9 статті 106 Закону України №1058-IV, тобто після 01.01.2011. З даного приводу суд зазначає наступне.

За приписами пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу даної норми вбачається, що після набрання чинності Законом України №2464-VI за органами Фонду збережено повноваження застосовувати фінансові санкції не несплату заборгованості, яка виникла до 01.01.2011.

Дана правова позиція також викладена в Постанові Верховного Суду України від 01.10.2013, в якій зазначено, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відтак, суд приходить до висновку, що на підставі пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI відповідач 2 мав всі підстави для прийняття спірних рішень від 17.02.2011 №754 та №753, після 01.01.2011.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області від 17.02.2011 №754.

Вирішуючи питання правомірності прийнятого Управлінням Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області рішення від 17.02.2011 №753, суд зазначає, що прийняття даного рішення суб'єктом владних повноважень з підстав, визначених пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI, є правомірним, про що йшлося вище при наданні оцінки рішенню від 17.02.2011 №754. Відтак, перевірці судом підлягають обставини щодо порушень, виявлених при проведенні перевірки та при застосуванні штрафних санкцій по суті.

Щодо суті рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 17 лютого 2011 року №753, суд зазначає наступне.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що фінансові санкції в розмірі 1616 грн. 40 коп. були застосовані відносно позивача на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України №1058-IV, відповідно до якого виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З Акта перевірки вбачається, що відповідачем 2 виявлено заниження фонду оплати праці, яке мало місце у 2010 році, на суму в розмірі 5317 грн. 56 коп. (яка визначена рішенням від 17.02.2011 №754). На дану суму нараховуються страхові внески у розмірі 33,2% - 1765 грн. 44 коп., та з якої утримуються внески у розмірі 2% - 106 грн. 35 коп., що разом становить: 33,2% від 5317 грн. 56 коп. = 1765 грн. 44 коп. + 2% - 106 грн. 35 коп. = 1871 грн. 79 коп. При чому, суд зазначає, що сума заниження фонду оплати праці в розмірі 5317 грн. 56 коп., а також нараховані на підставі цієї суми страхові внески в розмірі 1871 грн. 79 коп., стосуються факту відхилення загальної суми щодо фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) та винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Також до розрахунку фінансових санкцій було включено суму страхових внесків в розмірі 1914 грн. 05 коп. - внески на суми компенсації за невикористані відпустки у 2008-2009 роках. Саме щодо цієї суми внесків у сторін виник спір, оскільки позивач зазначав, що дані внески не повинні були бути нараховані, що також відображено в Акті ревізії КРУ від 18.12.2009 №120/0031 (а.с. 55, том 1).

Рішенням від 17.02.2011 №753 визначено суму фінансових санкцій в розмірі 1616 грн. 40 коп., до складу якої віднесено:

сума внесків за жовтень 2009 року в розмірі 1914 грн. 05 коп. (компенсація за невикористані відпустки) х 5% х 12 = 1148 грн. 40 коп.;

сума внесків за квітень 2010 року в розмірі 623 грн. 93 коп. (оплата праці та винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру) х 5% х 6 = 187 грн. 20 коп.;

сума внесків за травень 2010 року в розмірі 623 грн. 93 коп. (оплата праці та винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру) х 5% х 5 = 156 грн. 00 коп.;

сума внесків за червень 2010 року в розмірі 623 грн. 93 коп. (оплата праці та винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру) х 5% х 4 = 124 грн. 80 коп.

Тобто, рішення від 17.02.2011 №753 містить два види визначення страхових внесків: 1914 грн. 05 коп. - компенсація за невикористані відпустки, та 623 грн. 93 коп. х 3 = 1871 грн. 79 коп. - оплата праці та винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що разом становить 3785 грн. 84 коп. (сума, визначена згідно вимоги про сплату боргу від 29.10.2010 №718).

З розрахунку штрафних (фінансових) санкцій вбачається, що за період жовтня місяця 2009 року нараховано суму штрафу в розмірі 1148 грн. 40 коп. (щодо компенсації за невикористані відпустки), та суму штрафу в розмірі 468 грн. 00 коп. (щодо оплати праці та винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру), тобто: 1148 грн. 40 коп. + (187 грн. 20 коп. + 156 грн. 00 коп. + 124 грн. 80 коп.) = 1616 грн. 40 коп.

Проаналізувавши всі доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 17 лютого 2011 року №753 підлягає скасуванню в частині визначення суми фінансових санкцій в розмірі 1148 грн. 40 коп., з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи правомірність спірного рішення, відповідач 2 зазначає, що сума страхових внесків в розмірі 1871 грн. 79 коп. правомірно включена до бази розрахунку штрафних санкцій (468 грн. 00 коп.), оскільки стосується факту нарахування внесків по виплатам винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, а сума страхових внесків в розмірі 1914 грн. 05 коп. також правомірно віднесена до бази розрахунку штрафних санкцій (1148 грн. 40 коп.), так як стосується нарахування внесків на суми компенсації за невикористані відпустки.

Відповідач 2 вказує, що нормативною підставою для включення до бази розрахунку штрафних санкцій суми внесків в розмірі 1914 грн. 05 коп. є приписи статті 19 Закону України №1058-IV та норма підпункту 2.2.12 Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 (далі іменується - Інструкція №5).

За приписами частини 1 статті 19 Закону України №1058-IV страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 2.2 Інструкції №5 визначено, що фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

На підставі вказаних вище норм, відповідач 2 зазначає, що ним правомірно віднесено суми компенсацій за невикористані відпустки для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідач 2 вказав, що компенсація за невикористані відпустки відноситься до такої складової фонду оплати праці як додаткова заробітна плата, що випливає з приписів Інструкції №5.

Проте, з даним твердженням суд не погоджується та вважає за необхідне вказати наступне.

Стаття 19 Закону України №1058-IV являється загальною нормою права, яка встановлює обов'язок роботодавця нараховувати страхові внески до солідарної системи, та ніяким чином не визначає складові фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Інструкція №5 розроблена відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (СНР 93).

Відповідно до пункту 1.1 Загальних положень Інструкції №5, Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

При чому, в абзаці 2 пункту 1.1 Інструкції №5 наявне імперативне застереження: Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій» від 18.05.1998 №697 (чинною до 01.01.2011) (далі іменується - Постанова №697) було визначено, що компенсація за невикористану відпустку є видом оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій.

Враховуючи те, що Постановою №697 чітко визначено компенсацію за невикористану відпустку як вид оплати праці та інші виплати, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а Інструкція №5, якою керувався відповідач 2 при визначенні складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає, що відповідачем 2 протиправно включено до бази розрахунку фінансових санкцій суму внесків в розмірі 1914 грн. 05 коп., що призвело до неправомірного нарахування суми штрафу в розмірі 1148 грн. 40 коп.

Суд критично оцінює посилання відповідача 2 про те, що Постанова №697 суперечить нормам Закону України №1058-IV, оскільки саме з питань визначення складових фонду оплати праці дані нормативно-правові акти не суперечать один одному та не містять норм, які виключають одна одну.

Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 17 лютого 2011 року №753, підлягає скасуванню в частині визначення суми фінансових санкцій в розмірі 1148 грн. 40 коп.

Суд не бере до уваги посилання відповідача 2 на те, що позивачем в повному обсязі сплачені суми, визначені спірними рішеннями, а відтак він повністю погодився з ними та виконав їх, оскільки фактична сплата сум фінансових санкцій за рішеннями не позбавляє права особи на звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Щодо заявленої позовної вимоги про визнання дій відповідача 2 протиправними, суд зазначає наступне.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача 2, проте не зазначає які саме дії відповідача 2 суперечать нормам закону, та в чому саме полягає така протиправність. Натомість, в судовому засіданні представник позивача вказав, що протиправність дій відповідача 2 полягає у прийнятті ним спірних рішень.

Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону України №1058-IV визначено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.

З приписами пункту 1 статті 106 Закону України №1058-IV (в редакції, яка діяла до 01.01.2011) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

На виконання вказаних норм, відповідачем 2 за результатами проведеної планової перевірки було надіслано позивачу вимогу про сплату боргу.

Частиною 13 статті 106 Закону України №1058-IV встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Такі рішення були прийняті контролюючим органом та надіслані на адресу позивача, а відтак, здійснюючи планову перевірку та приймаючи відповідні рішення, відповідач 2 діяв в межах повноважень, визначених законом.

Повне дотримання відповідачем 2 порядку та строків проведення перевірки (та прийняття відповідних рішень) свідчить про правомірність його дій, а відтак, заявлена позовна вимога про визнання дій контролюючого органу протиправними, не підлягає задоволенню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягаю частковому задоволенню.

За приписами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні позивача до суду з адміністративним позовом, останнім сплачено суму судового збору в розмірі 03 грн. 40 коп. згідно квитанції від 06.06.2011. Зважаючи на те, що позовні вимоги судом задоволено частково, сума, яка підлягає поверненню, становить 00 грн. 56 коп. (03 грн. 40 коп. - 100%; 6933 грн. 96 коп. - 100%; 1148 грн. 40 коп. - 16,6%).

Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 17 лютого 2011 року №753, в частині визначення суми фінансових санкцій в розмірі 1148 (одна тисяча сто сорок вісім) грн. 40 (сорок) коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області (ідентифікаційний код 25473739) суму сплаченого судового збору в розмірі 00 (нуль) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя К.М. Недашківська

Судді С.М. Дуляницька

О.М. Нечипуренко