Рішення № 36026957, 11.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2013 Справа № 905/7432/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Астон», м.Краматорськ Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 18 619,18грн. та 3% річних у сумі 932,18грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд», м.Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Астон», м.Краматорськ Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 18 619,18грн. та 3% річних у сумі 932,18грн.P>

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості поставленого Позивачем товару за видатковими накладним: №KRM-000257 від 08.02.2012р., №KRM-000315 від 15.02.2012р., №KRM-000413 від 28.02.2012р. внаслідок чого утворилась заборгованість - 18 619,18грн.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 932,18грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.15, 16, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 44, 49, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): рахунок-фактури № KRM-003005 від 19.12.2011р.; видаткову накладну №KRM-000257 від 08.02.2012р. fs271">на суму 29829,66грн.; видаткову накладну №KRM-000315 від 15.02.2012р. на суму 5698,56грн.; видаткову накладну №KRM-000413 від 28.02.2012р. "fs269">на суму 1710,96грн.; довіреність №87 від 08.02.2012р., довіреність №99 від 15.02.2012р.; довіреність №127 від 27.02.2012р.; виписка з банківського рахунку Позивача від 27.01.2012р. про зарахування 18 620,00грн.; Довідка АА№778233 від 06.12.2012р., Наказ №1-К від 12.12.2007р.; розрахунок суми позовних вимог станом на 14.10.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

26.11.2013р. Позивач долучив до матеріалів справи: довідку Державної казначейської служби України №06.1-08/1073-12993 від 14.11.2013р.; підтвердження, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; Витяг №928349 від 11.11.2013р. стосовно Позивача (у копії).

Крім того, 26.11.2013р. Позивач надав клопотання №92/25-11 від 25.11.2013р. про розгляд справи без участі представника Позивача.

У зв’язку з нез’явленням сторін, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі, розгляд справи відкладався судом з 27.11.2013р. на 11.12.2013р.

Представник Позивача у судове засідання не з’явився. Надав клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача, заначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник Відповідача у судові засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд», м.Київ області на підставі усної домовленості здійснило Приватному підприємству «Астон», м.Краматорськ Донецької області поставку товару за видатковими накладними: №KRM-000257 від 08.02.2012р. на суму 29829,66грн., №KRM-000315 від 15.02.2012р. на суму 5698,56грн., №KRM-000413 від 28.02.2012р. на суму 1710,96грн.

Представник Відповідача отримав товар за довіреностями №87 від 08.02.2012р., №99 від 15.02.2012р., №127 від 27.02.2012р.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.P>

За приписами п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 ст.638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2012р. Позивачем було пред’явлено до сплати Відповідачу рахунок-фактуру №KRM-003005 від 19.12.2012р., в якому визначено предмет поставки, кількість, ціна та загальна сума поставки.

За правовою природою виставлений рахунок-фактура №KRM-003005 від 19.12.2012р.- є пропозицією укласти договір (оферта), яка в установлені строки не була відкликана оферантом.

Виходячи з приписів статті 641 Цивільного кодексу України правові наслідки оферти пов'язуються не з самим фактом її здійснення оферантом, а з фактом її отримання іншою особою.

Відповідно до ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо, особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору , яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було здійснено часткову сплату у розмірі 18620,00грн., що підтверджується копією звіту про дебіторські та кредиторські операції за рахунком Позивача за 27.01.2012р., у якому зазначено про операцію по перерахуванню Відповідачем, згідно рахунку №KRM-003005 від 19.12.2012р., Позивачу грошових коштів за електрообладнання у розмірі 18 620,00грн

При цьому, в подальшому Відповідач не вчинив дій, направлених на відкликання своєї згоди на прийняття пропозиції укласти договір.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що дії сторін, зокрема: часткова сплата Відповідачем за рахунком-фактурою №KRM-003005 від 19.12.2012р., передача Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд», м.Київ товару Відповідачу за видатковими накладними, а також прийняття товару уповноваженим представником Відповідача, згідно довіреностей №87 від 08.02.2012р., №99 від 15.02.2012р., №127 від 27.02.2012р., свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов’язкових реквізитів, додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Здійснення Позивачем поставки товару та прийняття його Відповідачем підтверджується видатковими накладними №KRM-000257 від 08.02.2012р. на суму 29829,66грн., №KRM-000315 від 15.02.2012р. на суму 5698,56грн., №KRM-000413 від 28.02.2012р. на суму 1710,96грн. підписаними повноважними представниками сторін, згідно з якими, Позивач відвантажив, а Відповідач отримав товар загальною вартістю 37239,18грн. Представник Відповідача отримав даний товар згідно довіреностям №87 від 08.02.2012р., №99 від 15.02.2012р., №127 від 27.02.2012р.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості та якості поставленого товару, а також порядку поставки, чи інших зауважень суду не надано.

Враховуючи наведені норми та обставини, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Як вбачається з фактичних обставин справи, Відповідач грошове зобов’язання перед Позивачем в частині розрахунку за прийнятий товар, виконав частково (у розмірі 18620,00грн.), вартість товару у сумі 18 619,18грн. Відповідачем не сплачена.

Часткове виконання Відповідачем своїх зобов’язань підтверджується копією звіту про дебіторські та кредиторські операції за рахунком Позивача за 27.01.2012р., у якому зазначено про операцію по перерахуванню Відповідачем, згідно рахунку №KRM-003005 від 19.12.2012р., Позивачу грошових коштів за електрообладнання у розмірі 18620,00грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 18 619,18грн. не надав, тому суд вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 932,18грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період з 09.02.2013р. по 14.10.2013р. на суму основного боргу 11209,66грн.; з 16.02.2013р. по 14.10.2013р. на суму основного боргу 5698,56грн.; з 29.02.2013р. до 14.10.2013р. на суму основного боргу 1710,96грн. Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок 3% річних дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд», м.Київ до Приватного підприємства «Астон», м.Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 18 619,18грн. та 3% річних у сумі 932,18грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Астон» (84300, Донецька область, м.Краматорськ, вулиця Орджонікідзе, будинок 2В, код ЄДРПОУ 31054936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд» (03067, м.Київ, вулиця Машинобудівна, 42, п/р 26009052603567 у Філії РЦ ПуАТ КБ "ПриватБанк", МФО 320649, код ЄДРПОУ 35572113) суму основного боргу 18 619,18грн. та 3% річних у сумі 932,18грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

У судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу.