Ухвала суду № 36026179, 11.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/7569/13-ц Провадження № 22-ц/795/2623/2013 Головуючий у I інстанції -Мороз К. В. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Лакізи Г.П.,Онищенко О.І.при секретарі:Мартинової А.В.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, та адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського суду м. Чернігова від 29 жовтня 2013 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики у сумі 27 965 грн. 00 коп., що еквівалентно 3500 доларів США, вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував того, що хоча ним і була написана розписка 16.05. 2012 року, однак така не відповідає дійсності, оскільки кошти за розпискою позичальником йому(апелянту), не передавались.

Вислухавши суддю - доповідача ,пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 травня 2012 року ОСОБА_6 надала у борг ОСОБА_5 3500 доларів США, у зв'язку з чим останній написав відповідну розписку про позичення (а. с. 15).

29 травня 2013 року ОСОБА_6 звернулась із письмовою вимогою до ОСОБА_5 про повернення зазначених коштів у сумі 3500 доларів США. Письмова вимога була отримана ним 03.06.2013 року (а.с.8).

Стягуючи заборгованість за договором позики, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, та того, що відповідач не довів безгрошовість наданої боргової розписки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до розписки ОСОБА_5 взяв у борг у ОСОБА_63500 доларів США (а. с. 15).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Посилання апелянта на те, що договір позики між сторонами не укладався є безпідставними та такими, що не відповідають положенням ст. 1047 ЦК України, згідно з якими на підтвердження позикових відносин може бути представлено письмову розписку про позику.

У зазначеній розписці від 16.05.2012 року (а.с.15), яка було предметом перевірки суду та якій надано правильну правову оцінку, зазначено, що ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_6 3500 дол. США. Відтак, посилання апелянта на відсутність факту позики є безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Також, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що кошти за договором позичальником йому не передавалися.

Написання боргової розписки засвідчує факт отримання ним (апелянтом) коштів у визначеній сумі, будь-яких належних доказів на підтвердження власних заперечень відповідач не надав. Договір позики з підстав, визначених ст. 1051 ЦК України ОСОБА_5 не оспорював.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_5 коштів за договором позики, обґрунтовано стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики в сумі 27965 грн., що еквівалентно 3500 доларам США.

Місцевий суд повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: