Ухвала суду № 36025991, 12.12.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2013 Справа № 920/1746/13

за позовом Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк,

до відповідача Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 527 013 грн. 00 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 542 192 грн. 10 коп., в тому числі 489 186 грн. 41 коп. заборгованості за послуги на проведення робіт з утилізації елементів звичайних видів боєприпасів, не придатних для подальшого використання і зберігання відповідно до договору № 512 від 06.11.2009року, 5 242 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 47 762 грн. 89 коп. 3% річних.

Позивач подав уточнення позовної заяви № 20-176 від 06.11.2013року, в якому повідомляє, що при подачі позовної заяви помилково було не враховано останню угоду про залік зустрічних вимог від 01.10.2013року на суму 13 587 грн. 95 коп., в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 527 013 грн. 00 коп., в тому числі 475 598 грн. 46 коп. заборгованості за послуги на проведення робіт з утилізації елементів звичайних видів боєприпасів, не придатних для подальшого використання і зберігання відповідно до договору № 512 від 06.11.2009року, 5 094 грн. 58 коп. інфляційних збитків, 46319 грн. 96 коп. 3% річних.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає уточнення позовної заяви № 20-176 від 06.11.2013року до розгляду.

09.12.2013року позивач подав заяву № 20-187 від 26.11.2013року про затвердження мирової угоди, в якій викладено умови останньої.

Відповідач подав лист № 2490к/юр від 05.12.2013року, в якому просить суд затвердити подану сторонами мирову угоду від 21.11.2013року.

11.12.2013року позивач подав заяву № 20-186 від 26.11.2013 року, у якій відмовляється від частини позовних вимог, а саме 46319 грн. 96 коп. 3% річних, у зв'язку з досягненням між сторонами згоди щодо підписання мирової угоди.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, суд приймає заяву № 20-186 від 26.11.2013 року до розгляду.

Сторони у судове засідання не з'явилися.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

У п. 2 прохальної частини позовної заяви № 20-47 від 08.10.2013року позивач просить суд з метою забезпечення позову винести ухвалу про накладення арешту на майно і грошові кошти, що належать відповідачу у сумі 542 192 грн. 10 коп.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ухвалами від 15.10.2013року, від 31.10.2013року господарський суд зобов'язував позивача подати матеріали в обґрунтування клопотання про забезпечення позову, зокрема докази того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивач відповідних доказів не подав, суд відмовляє у задоволенні клопотання Донецького казенного заводу хімічних виробів про забезпечення позову за його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Позивач подав заяву № 20-186 від 26.11.2013 року, у якій відмовляється від частини позовних вимог, а саме 46319 грн. 96 коп. 3% річних, у зв'язку з досягненням між сторонами згоди щодо підписання мирової угоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Враховуючи зазначене і те, що відмова від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 46 319 грн. 96 коп. не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд приймає відмову позивача від позову, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Подана сторонами мирова угода від 21.11.2013року підписана повноважними представниками сторін, безпосередньо стосується предмета позову (475 598 грн. 46 коп. заборгованості за послуги на проведення робіт з утилізації елементів звичайних видів боєприпасів, не придатних для подальшого використання і зберігання відповідно до договору № 512 від 06.11.2009року, 5 094 грн. 58 коп. інфляційних збитків), відповідає чинному законодавству, за своїм змістом може бути виконана у відповідності з її умовами, не стосується прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, у мировій угоді сторонами вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У зв'язку з зазначеним, подана сторонами мирова угода підлягає затвердженню судом і провадження у справі в частині стягнення основного боргу та інфляційних збитків припиняється відповідно до п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 66, ст. 78, п.п.4, 7 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Донецького казенного заводу хімічних виробів про забезпечення позову, викладеного у п. 2 прохальної частини позовної заяви № 20-47 від 08.10.2013року - відмовити.

2. Провадження у справі № 920/1746/13 в частині стягнення 3 % річних припинити відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Затвердити мирову угоду, укладену між Донецьким казенним заводом хімічних виробів (вул. Софійська, 1, м. Донецьк, код ЄДРПОУ 14311844) та Державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів (вул. Леніна, 59, м. Шостка, Сумська область, код 14015318) б/н від 21.11.2013року, у наступній редакції:

МИРОВА УГОДА

м. Донецьк 21 листопада 2013 року

Ми, директор Донецького казенного заводу хімічних виробів САМОКІШ Микита Анатолійович, який діє на підставі Статуту та директор Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів ЩЕРБАНЬ Володимир Валентинович, який діє на підставі Статуту,

Сторони за позовом Донецького казенного заводу хімічних виробів до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів про стягнення заборгованості у сумі 475 598,46 грн. (чотириста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 46 коп. уклали на підставі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України мирову угоду, на зазначених умовах:

1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на момент укладення цієї Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в позовній заяві й становить 475 598,46 грн. (чотириста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 46 коп.

2. Відповідач гарантує, що заборгованість перед Позивачем, яка дорівнює 475 598,46 грн. (чотириста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 46 коп. та індекс інфляції у розмірі 5 094,58 грн. (п'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 58 коп., а також судовий збір в сумі 10 843,46 грн. (десять тисяч вісімсот сорок три)грн. 46коп., всього 491 536,50 грн. (чотириста дев'яносто одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. буде погашена відповідно до графіку погашення заборгованості протягом 3 (трьох) місяців з моменту затвердження цієї Мирової Угоди (додаток № 1).

3. Позивач і Відповідач заявляють, що ні в процесі укладання цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

4. Дана Мирова угода набирає чинності з моменту її підписання Позивачем та Відповідачем.

Наслідки припинення провадження у справі у зв'язку з укладенням мирової угоди, передбачені ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, нам роз'яснені та зрозумілі.

За Позивача (підпис) М.А. САМОКІШ

За Відповідача (підпис) В.В. ЩЕРБАНЬ

4. Провадження у справі № 920/1746/13 в частині стягнення основного боргу та інфляційних витрат припинити відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

6. Ухвала дійсна для пред'явлення до 12.12.2014 року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна