Рішення № 36025961, 25.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.2013р. Справа №905/6730/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні

відповідача: ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

про стягнення 7178,35грн. збитків в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. №248/17 від 23.07.2013р.,

третя особа: не викликався.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

25.11.2013р. з 14-20год. до 14-25год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 7178,35грн. збитків в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2013р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (а.с.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір добровільного страхування наземного транспорту №РМ051а/12СКВ від 14.03.2012р.; Довідки ДАІ; повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяву на виплату страхового відшкодування від 23.10.2012р.; постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.11.2012р. у справі №401/11555/12; рахунок №КС00002769 від 24.10.2012р.; наряд-замовлення №КН00002409 від 18.12.2012р.; страховий акт №1.001.12.03041/VESKO30354 від 07.11.2012р. та розрахунок до нього від 07.11.2012р.; платіжне доручення №ДП00011815 від 08.11.2012р.; претензія вих.№ЛВ443 від 11.06.2013р. тощо.

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) клопотання №ЛВ1112 від 11.10.2013р. про розгляд справи без участі свого представника (а.с.67-68);

2) з супровідним листом №ЛВ1111 від 11.10.2013р. - частину витребуваних судом документів (а.с.69-78).

3) клопотання №ЛВ1361 від 08.11.2013р. про розгляд справи без участі свого представника (а.с.115-116).

4) з супровідним листом №ЛВ1360 від 07.11.2013р. - додаткові документи, зокрема, копію наряду-замовлення (а.с118-121).

5) заперечення на відзив вих.№ЛВ1380 від 08.11.2013р. з додатками (а.с.122-128).

Протягом розгляду справи відповідач надав:

1) з супровідним листом №2014/17 від 21.10.2013р. - докази направлення відзиву на адресу позивача та третьої особи (а.с.81-85);

2) відзив №2005/17 від 18.10.2013р. з додатками (зокрема, копією Полісу №АВ/2244571), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову та розгляд справи проводити за відсутності свого представника (а.с.86-107).

3) додаткові пояснення №2191/17 від 22.11.2013р., в яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.130-131).

09.10.2013р. та 12.11.2013р. на адресу суду повернулись конверти з направленою на адресу третьої особи кореспонденцією з відміткою про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.54, 114).

14.10.2013р. на адресу суду від Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з супровідним листом №24573 від 09.10.2013р. надійшли копії адміністративної справи №401/11555/12 відносно ОСОБА_1 (а.с.55-66).

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012р. між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортну №РМ051а/12СКВ (далі - Договір, а.с.10-19), згідно з яким позивачем застрахований транспортний засіб марки VOLKSWAGEN Touareg NF, державний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль), зокрема, за випадком «збитки внаслідок ДТП» (п.9.2.). За вказаним випадком встановлена франшиза Страховика 0,5% від страхової суми (п.10.2). Згідно з п.3 Договору страхування вигодонабувачем визначено ТОВ «Порше Мобіліті». Згідно з п.11.1 Договору він діє з 14.03.2012р. до 13.03.2017р.

20.10.2012р. на пл.Петровського в м.Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 і автомобіля MERCEDES BENZ, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.57-61, 64-65).

Повна дійсна вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 8321,59грн., що підтверджується нарядом-замовленням №КН00002409 від 18.12.2012р. (який одночасно є Актом виконаних робіт), виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД АВТО» (а.с.119-120).

На підставі Договору і заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування від 23.10.2012р. (а.с.24) уповноваженим представником позивача був складений Акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 23.10.2012р. (а.с.36). На підставі зазначеного Акту огляду та виставленого Страхувальнику Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНД АВТО» рахунку №КС00002769 від 24.10.2012р. на суму 10435,09грн. (а.с.42) позивачем складений Страховий акт №1.001.12.03041/VESKO30354 від 07.11.2012р. на суму 7688,35грн. (а.с.44-45), з розрахунку страхового відшкодування до якого (а.с.43) вбачається, що з вартості відновлювального ремонту в сумі 10435,09грн. позивачем було вирахувано 2746,74грн. власної безумовної франшизи. Платіжним дорученням №ДП00011815 від 08.11.2012р. позивач виплатив на користь ТОВ «ГРАНД АВТО» страхове відшкодування в сумі 7688,35грн. (а.с.46).

Згідно з п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р. (далі - Методика), знос не нараховується для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК 464794 застрахований позивачем автомобіль було випущено у 2012 році (а.с.29). З п.16 розрахунку страхового відшкодування (а.с.43) вбачається, що за даним транспортним засобом позивачем страхові виплати раніше не проводились - тобто до ДТП від 20.10.2012р. застрахований позивачем автомобіль пошкоджень не отримував, і іншого відповідачем суду не доведено. Відповідачем також не доведено факт експлуатування застрахованого позивачем автомобіля в інтенсивному режимі, оскільки в Акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 09.01.2013р. зафіксовані покази спідометру - 3244км (а.с.36).

Таким чином, знос під час здійснення позивачем страхової виплати нарахуванню не підлягав, оскільки на момент ДТП від 20.10.2012р. строк експлуатації застрахованого автомобіля не перевищив 7 років.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Наявність вини ОСОБА_1 у порушенні під час керування 20.10.2012р. автомобілем Мерседес Бенц, державний номер НОМЕР_2 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21.11.2012р. у справі №401/11555/12 (а.с.56).

Згідно з наданою відповідачем копією Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/2244571 (а.с.89) на час скоєння ДТП (20.10.2012р.) Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» застрахувало цивільно-правову відповідальність ТОВ «ДАТТ 11227» щодо автомобіля MERCEDES BENZ, д.н. НОМЕР_2 (надалі - забезпечений автомобіль) з лімітом відшкодування за майнову шкоду 50000грн. та франшизою 510грн. Період дії полісу: з 00-00 28.12.2011р. до 27.12.2012р. включно.

З наведеного у п.1.4. ч.1 ст.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) визначення вбачається, що цивільно-правова відповідальність особи, яка не є страхувальником, вважається застрахованою, якщо така особа правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.1.7. ч.1 ст.1 Закону).

Суд виходить з того, що гр-н ОСОБА_1 керував забезпеченим відповідачем транспортним засобом правомірно, і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 ЦК України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».

Отже, позивач отримав право вимоги до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» в межах умов Полісу №АВ/2244571, який є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».

Під час подання позову позивачем було враховано франшизу відповідача за Полісом №АВ/2244571 та вирахувано 510грн. зі сплаченої на рахунок ТОВ «ГРАНД АВТО» суми страхового відшкодування (а.с.3).

Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем сплаченого позивачем страхового відшкодування на час розгляду даної справи.

Відповідно до ст.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки Методикою як спеціальним нормативним актом у сфері оцінки колісних транспортних засобів не передбачено нарахування зносу для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ (п.7.38), а на момент ДТП від 20.10.2012р. строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля не перевищив 7 років, то знос під час визначення суми збитків, що підлягають відшкодуванню відповідачем, вирахуванню не підлягає.

Виходячи з приписів ст.ст.22, 1192 ЦК України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування", ст.29 Закону, п.7.38 Методики, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку є правомірним обчислення розміру завданої застрахованій позивачем особі шкоди виходячи саме з вартості відновлювального ремонту, характеру пошкоджень та стану застрахованого транспортного засобу - тобто на підставі Наряду-замовлення №КН00002409 від 18.12.2012р., в якому зазначено, що він є Актом виконаних робіт (а.с.119-120).

Позивач розрахував страхове відшкодування на підставі рахунку СТО від 24.10.2012р. на суму 10435,09грн. (а.с.42), проте з наряду-замовлення №КН00002409 від 18.12.2012р., який одночасно є Актом виконаних робіт (а.с.120-121), вбачається, що реальна вартість послуг СТО з відновлення застрахованого позивачем автомобіля склала лише 8321,59грн. Отже, саме зазначена в наряді-замовленні сума відповідає розміру понесених застрахованою позивачем особою збитків, які підлягали відшкодуванню позивачем.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 5064,85грн., яку судом розраховано наступним чином:

8321,59грн. (понесені в результаті ДТП збитки) - 2746,74грн. (франшиза позивача) - 510грн. (франшиза відповідача) = 5064,85грн.

Факт сплати позивачем попереднього рахунку СТО за відсутності акту виконаних робіт та до реального виконання ремонтних робіт свідчить про ведення позивачем підприємницької діяльності на власний розсуд, що не суперечить чинному законодавству, проте понесені позивачем надлишкові витрати не підлягають покладенню на відповідача.

З огляду на викладене позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належним чином та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 5064,85грн.

Викладені у відзиві (а.с.86) та додаткових поясненнях №2191/17 від 22.11.2013р. (а.с.130-131) заперечення відповідача про те, що позивачем не надано доказів чинності Договору добровільного страхування наземного транспорту №РМ051а/12СКВ, а саме сплати страхових платежів за передбаченим Договором графіком, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

В п.11.3.1., п.п.12-14 Договору сторони погодили, що страховий платіж сплачується до 14.03.2012р. гривневим еквівалентом 3743,11 доларів США на дату розрахунку страхового платежу.

Правом відмовити у виплаті страхового відшкодування, наданим йому п.27.4 Договору страхування, Страховик (позивач) не скористався.

У п.4 Розділу І страхового акту №1.001.12.03041/VESKO30354 від 07.11.2012р. (а.с.44) позивачем зазначений термін дії Договору: з 14.03.2012р. до 13.02.2013р., що свідчить про визнання позивачем факту набуття Договором страхування чинності. У п.4.2 Розділу V зазначеного страхового акту відповідальним працівником позивача зазначено, що сума несплачених страхових платежів складає 0грн. (а.с.45).

Крім того, про вчинення конклюдентних дій, які виявили волю Страховика та Страхувальника виконувати умови Договору страхування, свідчать наступні документи: повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування за договором від 23.10.2012р. (а.с.21-24), Страховий акт №1.001.12.03041/VESKO30354 від 07.11.2012р. (а.с.44-45) та розрахунок страхового відшкодування (а.с.43), платіжне доручення №ДП00011815 від 08.11.2012р. (а.с.46) тощо.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт неукладеності або недійсності Договору добровільного страхування наземного транспорту №РМ051а/12СКВ від 14.03.2012р, а отже, суд виходить з презумпції правомірності вказаного правочину (ст.204 ЦК України) та обов'язковості зазначеного Договору для виконання позивачем (ст.629 ЦК України, ч.1 ст.16 Закону України „Про страхування").

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно з приписами ст.ст.22, 204, 629, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України; ст.228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 16 (ч.1), 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; п.1.4, 1.7 ч.1 ст.1, ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», м.Донецьк про стягнення 7178,35грн. збитків в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 100; код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8; р/р 26503253730300 в АКІБ «УкрСиббанк» м.Харків, МФО 351005; ЄДРПОУ 20474912) 5064,85грн. збитків в порядку регресу, 1213,98грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.11.2013р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 02.12.2013р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 5 примірників:

1 - до справи, 3 - сторонам,

1 - третій особі