Справа № 738/2461/13-ц
№ провадження 2/738/592/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2013 року м. Мена
Менський pайонний суд Чеpнiгiвської областi в складі:
головуючого - суддi ОСОБА_1
з участю секретаря Костюка І.А.
позивачаОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3, його представника
ОСОБА_4
pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в залі суду м. Мена Чернігівської області цивільну спpаву за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_5, до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення злочину. Неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 просила стягнути 500 000 грн. моральної шкоди на користь її брата ОСОБА_5, законним представником якого вона є. Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_3 злочинними діями заподіяв її брату тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, що супроводжувалася забійною раною та синцем лівої потиличної ділянки, переломом лівої тімяної кістки з переходом на потиличну кістку, лівобічну субдуральну гематому, субрахноїдального крововиливу, забою головного мозку, лівої лобної долі, які згідно висновку судово-медичної експертизи №143 від 19 червня 2012 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Заподіяння позивачу тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, спричинило її брату значну моральну шкоду, що полягає в глибоких душевних стражданнях, він став інвалідом першої групи, потребує постійного стороннього догляду і опіки, не орієнтується в просторі та часі, не може спілкуватися з людьми та жити повноцінним життям, оскільки знаходиться в неадекватному стані внаслідок порушення розумової діяльності.
В судовому засіданні законний представник ОСОБА_5 ОСОБА_2 підтримала свою позовну заяву, просила її задовольнити в повному обсязі та додатково пояснила, що ОСОБА_5 судовим рішенням визнаний недієздатним, а вона призначена його опікуном, а тому звертається до суду з метою захисту його прав, як недієздатної особи.
Відповідач ОСОБА_3 не визнав позов, посилаючись на невизнання ним вини у вчиненні злочину, за який він засуджений, та зазначив, що має намір оскаржувати ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2013 року до суду касаційної інстанції.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 надав суду письмові заперечення проти позову та пояснив в судовому засіданні, що наведені в позові обґрунтування моральної шкоди свідчать про відсутність правових підстав для її відшкодування, оскільки ОСОБА_5 визнано недієздатним і він госпіталізований до психіатричного закладу, а тому через затьмарення свідомості не може усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан, відчувати моральних страждань та самостійно оцінити розмір відшкодування.
Заслухавши пояснення законного представника ОСОБА_5 ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що вироком Менського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2012 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на пять років, задоволено цивільний позов прокурора Менського району в інтересах місцевого бюджету Менського району Чернігівської області про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 від злочину в розмірі 14 886,63 грн., частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2, а саме стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 15 140, 01 грн. у відшкодування матеріальних збитків та на користь ОСОБА_5 80 000 грн. моральної шкоди.
Даний вирок змінено ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 грудня 2012 року, перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч.1 ст. 121 КК України та ст. 128 КК України та призначено йому покарання у виді двох років обмеження волі, звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та зменшено розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_5 до 50 000 грн..
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 04 червня 2013 року скасовано зазначену вище ухвалу апеляційного суду Чернігівської області і справу направлено на новий розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду кримінальної справи апеляційним судом Чернігівської області ухвалою від 25 жовтня 2013 року змінено вирок Менського районного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2012 року, перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч.1 ст. 121 КК України та ст. 128 КК України та призначено йому покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі, в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 80 000 грн. моральної шкоди вирок скасовано, і в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Підставою для скасування вироку суду першої інстанцій в цій частині зазначено те, що ОСОБА_2 не була уповноважена потерпілим на звернення до суду та на відсутність документів, які б давали їй можливість ставити це питання від свого імені в інтересах потерпілого.
Таким чином, протиправність дій ОСОБА_3 є доведеною, оскільки він засуджений за вчинення злочину, передбаченого ст.128 КК України, й на даний час відбуває покарання в Домницькому ВЦ УДПтСУ в Чернігівській області №135 на підставі ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року ОСОБА_5 визнаний недієздатним, оскільки внаслідок отриманих травм не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. До встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатним ОСОБА_5 опіку над ним покладено на опікунську раду з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки, Менської районної державної адміністрації.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2013 року встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_5 та призначено його опікуном ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їх батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Отже, законний представник компенсує відсутність цивільної процесуальної дієздатності у малолітньої або недієздатної особи і виступає в процесі на захист її інтересів, при цьому, представнику не потрібно згоди особи, які він представляє, на вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з п.п. 1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевний стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких її родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до розяснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичний, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин тощо. Зокрема, враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь вини відповідача.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що моральна шкода ОСОБА_5 спричинена неправомірними діями відповідача, його моральні страждання, повязані з перенесенням ним фізичного та душевного болю, знаходженням протягом тривалого часу в лікарні, настанням інвалідності в звязку з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до порушення нормального життєвого ритму, життєвих звязків, стану здоровя та тяжкості вимушених непоправних змін у його житті, він перебуває в стані стабільного психічного розладу, не розуміє наслідків своїх дій та поведінки, не може правильно орієнтуватись в навколишній обстановці і оцінювати прості життєві ситуації, визнаний недієздатним і потребує постійного догляду та допомоги, для його здоровя настали незворотні наслідки.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд також враховує необережну форму вини відповідача, його матеріальний стан, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості приходить до висновку про те, що розмір такого відшкодування належить визначити в 50 000 гривень.
Посилання представника відповідача на те, що недієздатна особа не може страждати, не має жодного правового підґрунтя. Таке судження є хибним та некоректним, оскільки те, що особа недієздатна не вказує на те, що вона позбавлена почуттів та не має внутрішнього світу, який може зазнати травми, навпаки переживання такої особи можуть бути глибшими, ніж у пересічної особи.
Кеpуючись ст.ст.16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 39, 57-61, 213-215 ЦПК України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_5, до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину задовольнити частково.
Стягнути З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 50 000 (пятдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.
Суддя: Н.В. Волошина
Судове рішення № 36025593, Менський районний суд Чернігівської області було прийнято 06.12.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 738/2461/13-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: