Ухвала суду № 36024294, 04.12.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3436/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич О. М.Номер провадження 22-ц/788/2630/13 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Гагіна М. В., Попруги С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ«Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_3 завдану йому моральну шкоду в розмірі 9 000 грн.

Стягнуто з ПАТ«Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь держави 114 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2013 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 1985 року по 2009 рік знаходився в трудових відносинах з ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе». 05 липня 2009 року було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання № 66 за формою П - 4, в якому зазначено, що захворювання виникло у зв'язку з неефективністю використання засобів індивідуального захисту, недосконалістю технологій. Причина професійного захворювання - проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, пилу. При цьому ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами робочого місця. Перебуваючи на обстеженні та лікуванні в клініці Харківського НДІ гігієни та профзахворювань, позивачу було встановлено діагноз: «Хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології другої стадії в фазі загострення. Емфізема легень другого ступеня. Легенева недостатність другого - третього ступенів. Хронічне легеневе серце, субкомпенсоване. Захворювання професійне. Вібраційна хвороба від дії загальної вібрації другої стадії в формі вегетативно - сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок, з вегетативно - трофічними порушеннями на кистях і ангіоспазмами пальців рук, міофіброз м'язів передпліч та плечевий пояс, двосторонній плече - лопаточний периартроз, двосторонній деформуючий остеоартроз ліктьових і променево - зап'ясткових суглобів, зі стійким больовим синдромом та обмеженням функцій верхніх кінцівок. Захворювання професійне. Посттравматична компресно - ішемічна невропатія правого ліктьового та променевого нервів сенсомоторна форма з помірним обмеженням функцій правої кісті. Нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху (третя ступінь) професійного характеру. Висновком МСЕК від 14 вересня 2009 року встановлено 65% стійкої втрати працездатності та ІІІ групу інвалідності безтерміново. Згідно повного Акту МСЕК від 14 вересня 2009 року 5% втрати професійної працездатності встановлені за виробничу травму відповідно до Акту про нещасний випадок на виробництві від 16 жовтня 2010 року, за яким ОСОБА_3 працюючи в цеху № 14 на посаді котельника не виконував Інструкції з охорони праці.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 стягнувши на його користь компенсацію моральної шкоди з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», обґрунтовано пославшись на норми чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що законодавчо неврегульований порядок відшкодування моральної шкоди, а тому застосування ст. 237 -1 КЗпП України до спірних правовідносин є неможливим необґрунтовані.

Ствердження ПАТ «Сумського НВО ім. М.В. Фрунзе» в апеляційній скарзі про те, що судом при вирішенні питання про стягнення з відповідача моральної шкоди, не було встановлено та не підтверджено заподіяння такої шкоди позивачу, а професійне захворювання говорить лише про можливість заподіяння моральної шкоди, а не констатує такий факт, оскільки оцінка будь - яких явищ залежить від психофізіологічних особливостей її сприйняття (оцінки) конкретної особи, а інші докази спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням в матеріалах справи відсутні є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 03 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував порушення прав позивача, задовольняючи позовні вимоги частково виходив із засад розумності та справедливості.

Доводи в апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» про те, що позивач неодноразово був проінформований про умови праці та про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів і саме це давало позивачу право розірвати трудовий договір з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» з підстав невиконання товариством законодавства про охорону праці висновків суду не спростовують.

Ствердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не застосував строки позовної давності, а позивач мав три місяці для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: