Рішення № 36022196, 26.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20714/13 ц

н.п. 2/522/10122/13

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю 3-ї особи ОСОБА_4 про стягнення частини доходів від використання майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, за участю 3-ї особи ОСОБА_4 про стягнення частини доходів від використання майна.

Позовні вимоги мотивували тим, що квартира АДРЕСА_1, перебуває у спільній частковій власності та належить трьом співвласникам:

-до 15.11.2010 року 256/1000 частини на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.04.2010 року належали ОСОБА_2;

- 488/2000 частин квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло № 11-2768, виданого 30.05.1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, належать ОСОБА_1;

- 256/1000 частин даної квартири на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.04.2010 року та 488/2000 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.07.2000 року Другою одеською державною нотаріальною конторою, належать ОСОБА_3

Загалом, квартира складається з семи жилих кімнат, житловою площею 162, 5 кв.м., загальною площею 224, 3 кв.м..

Протягом періоду з червня 2007 року до початку 2012 року відповідач користувався усією квартирою, без згоди співвласників здавав спірну квартиру в оренду. За цей період ОСОБА_3 отримав орендну плату на загальну суму 524 660, 00 гривень, жодних відшкодувань, належних іншим співвласникам квартири, у вигляді часток від отриманого доходу, позивачам добровільно не виплачував. У звязку з чим, позивачі звернулись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 частини доходів від використання спільної часткової власності у розмірі 134 314, 37 гривень та на користь ОСОБА_1 частини доходів від використання спільної часткової власності у розмірі 128 015, 88 гривень.

Крім того, внаслідок довготривалого невиконання та небажання відповідача повернути позивачам отриману частку доходів, останні зазнали душевні страждання, погіршився їх матеріальний стан, у звязку з чим були порушені їх нормальні життєві звязки, виникли складності як фінансового, так і психологічного характеру. У звязку з чим, позивачами була заявлена вимога про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 гривен.

Представник позивачів у судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання зявився, проти позову заперечував, просив суду у його задоволенні відмовити. Надав клопотання про застосування строків позовної давності.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, надав заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу за його відсутності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прихо дить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності та належить трьом співвласникам:

-до 15.11.2010 року 256/1000 частини на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.04.2010 року належали ОСОБА_2;

- 488/2000 частин квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло № 11-2768, виданого 30.05.1994 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, належать ОСОБА_1;

- 256/1000 частин даної квартири на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2009 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.04.2010 року та 488/2000 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.07.2000 року Другою одеською державною нотаріальною конторою, належать ОСОБА_3

Загалом, квартира складається з семи жилих кімнат, житловою площею 162, 5 кв.м., загальною площею 224, 3 кв.м..

Відповідно до ст.. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст.. 358, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.. 359 ЦК України, плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно, ст.. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст.10 ЦПК України сторони є рівними учасниками судового розгляду та на підставі ст.60 ЦПК України повинні довести належними доказами обставини, як в обґрунтування заявлених позовних вимог , також щодо заперечень за позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.3, 4 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Однак суд не приймає до уваги копії розписок, наданих позивачами, на підтвердження отримання відповідачем доходу від використання квартири, яка знаходиться у спільній частковій власності, так як сторони у порядку ст.. 64 ЦПК України повинні надати оригінали даних розписок. У свою чергу, позивачами на вимогу суду оригінали даних документів надані не були, а також заяв про забезпечення доказів у порядку та відповідно до вимог ст.. 137 ЦПК України заявлено не було. Крім того, суд враховує, що сторони не надали підтверджень, що між ними була домовленість про порядок володіння та користування спірною квартирою, а з розписок не вбачається, як саме спірна квартира здавалась в оренду: перебувала у користуванні наймача лише частина приміщення або повністю.

Відповідно до ст.. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд враховує, що пояснення третьої особи, ОСОБА_4, не є належними доказами по справі, оскільки згоди бути допитаним як свідок про відомі йому обставини, що мають значення для справи в порядку ст.. 62 ЦПК України він не давав. А визнання третьою особою факту, що відповідач здав спірну квартиру, не є підставою звільнення від доказування, оскільки відповідач дані обставини заперечував.

Що ж стосується позовних вимог позивачів щодо відшкодування завданої моральної шкоди, то суд враховує наступне. Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову прак тику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зокрема п. 4 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Поста новою передбачено, що оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, то необхідно з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами во ни регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Проте, в ході судового розгляду справи не було встановлено, в чому саме полягла завдана пози вачам моральна шкода, неправомірність дій відповідача та причинний зв'язок між завданням шкоди та неправомірними діями відповідача. Вказане також не знайшло відображення в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріалами справи не підтвердженні, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, 213-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

У задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарг на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Я. Бондар

26.11.2013