Рішення № 36021560, 04.12.2013, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________

Справа № 520/1712/13-ц

Провадження № 2/520/2547/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Сушко М.О., Харитонової І.С., Гарнаженко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості,

за зустрічним позовом ОСОБА_3

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 593, 11 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 27 211, 40 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9 756, 63 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 293, 28 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 31 749, 95доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 31, 29 доларів США та штраф (процентна складова) у розмірі 3 550, 56 доларів США, а також просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку судовий збір.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №OD30АЕ00000069 від 23.05.2008року, відповідно до умов якого, банк зобовязався надати відповідачу - ОСОБА_2 кредит у розмірі 28 660, 90 доларів США на термін до 22.05.2013року, а відповідач - ОСОБА_2 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, як зазначає представник позивача, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов яких, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовязків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Невиконання відповідачами зобовязань по укладеним договорам зумовило звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.

25 жовтня 2013 року до канцелярії Київського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним, визнання кредитно-заставного договору недійсним.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 посилається на те, що, ні договору поруки, ні інших договорів з ПАТ КБ «Приватбанк» в цей період свідомо не підписував, підпис його на договорі поруки отримано обманним шляхом при підписанні ним декількох сторінок договорів купівлі - продажу автомобіля і прийому-передачі автомобіля, у звязку з чим, в результаті омани він не усвідомлено підписав договір поруки, так як при візуальному порівнянні підпис дійсно схожий на його підпис.

ОСОБА_3 зазначає, що така угода явно суперечить ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, так, як: його волевиявлення - як учасника угоди повинне було бути вільним і відповідати його внутрішній волі, але він здійснив зовсім іншу дію ніж хотів і мав намір так, як був введений в оману і обман щодо підписаного документа, а угода повинна мати спрямованість на реальне виникнення правових наслідків, які обумовлені їй, однак він абсолютно не мав бажання брати на себе зобов'язання відповідати за зобов'язанням ОСОБА_2, якого на той момент практично не знав.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що на підставі отриманої в останній період інформації та вивчених матеріалів судової справи, ним сформульовано і подано заяву за фактом шахрайства відносно нього в ОСОБА_1 Управління органів внутрішніх справ, яку прийнято 11 жовтня 2013року і занесене до Єдиного реєстру за номером 1657, талон - повідомлення № 000752.

Також позивач за зустрічним позовом вказує на те, що на момент гіпотетичного підписання ним договору поруки, а саме: травень 2008року, він офіційно ніде не працював, заробітну плату не отримував, підприємницькою діяльністю не займався, у звязку з чим, станом на травень 2008року він офіційних доходів не мав, активами не розпоряджався, одноосібним власником часток активів третіх осіб не був, у звязку з чим, особі, яка складала і перевіряла договір поруки про це не могло бути не повідомлено, а це свідчить, про те, що договір поруки був складений з порушеннями, відповідальність за які лежить на особі, яка його складала.

ОСОБА_3 зазначає, що документ на який посилається ПАТ КБ «Приватбанк» не є законним договором поруки, тому що не містить вказівки, що він укладений між поручителем, боржником і кредитором, у договорі поруки відсутні реквізити боржника, які не дозволяють провести точну ідентифікацію боржника по відношенню до договору поруки, в основному кредитно-заставному договорі відсутні реквізити поручителя, що не дозволяє зробити точну ідентифікацію поручителя щодо кредитно-заставного договору, ні в договорі поруки, ні в кредитному договорі не зазначено інформацію про права клієнта згідно «Закону України про захист прав споживачів», тобто він не був проінформований про умови кредитного договору, хоча до підписання кредитного договору банк зобов'язаний письмово поінформувати клієнта (а рівно і поручителя) про умови угоди і всіх альтернативних варіантах кредитування, що засвідчено підписанням спеціального інформаційного листа, а також те, що кредит за кредитно-заставним договором було видано в іноземній валюті, однак у матеріалах справи відсутні відомості відносно того, чи є у ПАТ КБ «Приватбанк» відповідна ліцензія на проведення валютних операцій.

У судовому засіданні 04.12.2013року представник позивача за первісним позовом позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову проси відмовити у повному обсязі..

У судовому засіданні 04.12.2013року відповідачі за первісним позовом у задоволенні первісного позову просили відмовити у повному обсязі, зустрічний позов просили задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 13.05.2008року відповідач ОСОБА_2 звернувся до позивача із анкетою-заявою на оформлення кредиту на покупку автомобіля.

23.05.2008року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір №OD30АЕ00000069, відповідно до умов якого, банк зобовязався надати відповідачу - ОСОБА_2 кредит у розмірі 28 660, 90 доларів США на термін до 22.05.2013року, а відповідач - ОСОБА_2 зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Частина кредиту в розмірі 25 000, 00доларів США надається з метою придбання позичальником автомобіля. Процентна ставка складає 17,04%річних. Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобовязань за договором, позичальник надає банку предмет застави в заставу.

Відповідно до п.п. 6.2.2., 6.2.3., 6.2.4. кредитного договору № OD30АЕ00000069 від 23.05.2008року позичальник зобовязується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до вимог договору, в тому числі здійснити повну сплату процентів за користування кредитом не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Сплатити банку винагороди, визначені п.п. 5.2., 16.9., 16.10., 17.1.7 договору, та погасити іншу заборгованість згідно з вимогами договору. Погасити кредит в порядку, в сумах і строки, що передбачені п.п. 12.2.6 та 17.1.5 договору.

Згідно п.п. 14.2., 14.3., 14.9. кредитного договору № OD30АЕ00000069 від 23.05.2008року у випадку порушення позичальником зобовязань, передбачених п.п. 6.2.2. та 6.2.3. договору щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0, 15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. У випадку порушення позичальником зобовязання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого п. 6.2.4. договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0, 15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вищевказаної пені не нараховуються. При порушенні позичальником будь-якого грошового зобовязання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку штраф у розмірі 250грн. плюс 5% від суми невиконаного грошового зобовязання.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 23.05.2008року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовязків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником. У випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Грошові кошти у сумі 25 000, 00 доларів США, що складає були отримані відповідачем ОСОБА_2, що підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 26.05.2008року (а.с. 19).

Невиконання відповідачами своїх зобовязань по вищезазначеним договорам щодо своєчасного погашення заборгованості, зумовило звернення ПАТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.

Ч. 1 ст. 553, ч.1, 2 ст. 554 передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зазначене кореспондується з п. 4. договору поруки, відповідно до яких, у випадку невиконання боржником обовязків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, суд зазначає, що позичальник - ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_3 є відповідальними перед кредитором - ПАТ КБ «Приватбанк» як солідарні боржники.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із наданого представником позивача розрахунку заборгованості станом на 11.09.2012року (а.с. 5-7), у відповідачів наявна заборгованість за кредитним договором №OD30АЕ00000069 від 23.05.2008року, яка дорівнює 74 593, 11 доларів США, та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 27 211, 40 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9 756, 63 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 293, 28 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 31 749, 95доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 31, 29 доларів США та штраф (процентна складова) у розмірі 3 550, 56 доларів США.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачами, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, суду не надано.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів пені у розмірі 31 749, 95доларів США, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.2., 14.3., 14.9. кредитного договору № OD30АЕ00000069 від 23.05.2008року у випадку порушення позичальником зобовязань, передбачених п.п. 6.2.2. та 6.2.3. договору щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0, 15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки. У випадку порушення позичальником зобовязання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого п. 6.2.4. договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0, 15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦПК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги, що розмір пені (31 749, 95доларів США) перевищує розмір заборгованості за кредитом (27 211, 40доларів США), суд, з власної ініціативи, вважає за необхідне зменшити розмір пені з 31 749, 95доларів США до тіла кредиту 27 211, 40 доларів США.

З урахуванням викладеного, з відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача - ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути у солідарному порядку заборгованість за кредитом у розмірі 27 211, 40 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 9 756, 63 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2 293, 28 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 27 211, 40 доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 31, 29 доларів США та штраф (процентна складова) у розмірі 3 550, 56 доларів США.

Разом із тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідачів судових витрат в солідарному порядку, оскільки на підставі ст. 541 ЦК України солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що ні договором, ні законом не встановлено солідарного обовязку відповідачів по відшкодуванню судових витрат, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 219, 00грн. у рівних частинах.

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсними договору поруки та кредитно-заставного договору, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося раніше, 23.05.2008року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір №OD30АЕ00000069, відповідно до умов якого, банк зобовязався надати відповідачу - ОСОБА_2 кредит у розмірі 28 660, 90 доларів США на термін до 22.05.2013року, а відповідач - ОСОБА_2 зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору.

У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 23.05.2008року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обовязків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що перед укладанням договору поруки він не був проінформований про умови кредитного договору, хоча до підписання кредитного договору банк зобов'язаний письмово поінформувати клієнта (а рівно і поручителя) про умови угоди і всіх альтернативних варіантах кредитування, що засвідчено підписанням спеціального інформаційного листа, але суд зазначає, що з анкети заяви на оформлення кредиту вбачається, що він ознайомлений та згоден з умовами кредитування, які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом підтверджую факт про надання йому повної інформації про умови кредитування у ПриватБанку.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що ні договору поруки, ні інших договорів з ПАТ КБ «Приватбанк» він свідомо не підписував, його підпис на договорі поруки отримано обманним шляхом при підписанні ним декількох сторінок договорів купівлі - продажу автомобіля і прийому-передачі автомобіля, у звязку з чим, в результаті омани він не усвідомлено підписав договір поруки, так як при візуальному порівнянні підпис дійсно схожий на його підпис, не приймаються судом до уваги, оскільки ніяких доказів на підтвердження даних обставин ОСОБА_3 надано не було, а також не заявлено ніяких клопотань щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що він звертався до Міського Управління органів внутрішніх справ з заявою за фактом шахрайства відносно нього, яку прийнято 11 жовтня 2013року і занесене до Єдиного реєстру за номером 1657, талон - повідомлення № 000752, однак суду не надано відомостей щодо подальшого розгляду зазначеної заяви, зокрема, щодо порушення кримінальної справи.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» не мав права укладати кредитні договори в іноземній валюті, оскільки не має відповідної ліцензії на проведення валютних операцій, є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобовязаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією № 22, виданою Національним банком України 05.10.2011року ПАТ КБ «Приватбанк» на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону Украхни «Про банки та банківську діяльність», ПАТ КБ «Приватбанк» має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

На підставі встановленого та викладеного вище, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки та кредитно-заставного договору, оскільки ним не доведено наявності порушення вимог законодавства при укладенні зазначених договорів.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 (15.02.1985року народження, місце народження м. Одеса, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН №3109223112, паспорт серії КК №733285, виданий 18.10.2001р. Київським РВ УМВС України в Одеській області) та ОСОБА_3 (12.09.1977року народження, місце народження м. Одеса, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН №2837905531, паспорт серії КЕ №188425, виданий 28.03.1996р. Київським РВ УМВС України в Одеській області) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) загальну суму заборгованості за кредитним договором №OD30АЕ00000069 від 23.05.2008року в розмірі 70 054 (сімдесят тисяч пятдесят чотири) долари США 56 центів, яка складається з:

- 27 211 (двадцять сім тисяч двісті одинадцять) доларів США 40 центів - заборгованість за кредитом;

- 9 756 (девять тисяч сімсот пятдесят шість) доларів США 63 центи заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2 293 (дві тисячі двісті девяносто три) долари США 28 центів заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 27 211 (двадцять сім тисяч двісті одинадцять) доларів США 40 центів пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором;

- 31 (тридцять один) долар США 29 центів - штраф (фіксована частина);

- 3 550 (три тисячі пятсот пятдесят) доларів США 56 центів штраф (процентна складова),

на наступні реквізити для перерахування сум грошових вимог за кредитом: р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Стягнути з ОСОБА_2 (15.02.1985року народження, місце народження м. Одеса, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН №3109223112, паспорт серії КК №733285, виданий 18.10.2001р. Київським РВ УМВС України в Одеській області) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору на наступні реквізити для перерахування сум судового збору: р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Стягнути з ОСОБА_3 (12.09.1977року народження, місце народження м. Одеса, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН №2837905531, паспорт серії КЕ №188425, виданий 28.03.1996р. Київським РВ УМВС України в Одеській області) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору на наступні реквізити для перерахування сум судового збору: р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання недійсним договору поруки відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Суддя Петренко В. С.