Рішення № 3602020, 28.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.09 р. Справа № 29/91

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді В.В. Джарти

При секретарі судового засідання Перекрестній О.О.

за участю:

Представників сторін:

Від позивача: Степаненко О.Л., довір. 09/46 від 02.04.09

Від відповідача: Петренко О.М., довір. від 05.01.09;

За позовом: Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компаній “Нафтогаз України” м. Київ

До відповідача: Комунального підприємства “Красноармійськтепло” м. Красноармійськ

Предмет спору: стягнення заборгованості за договором комісії № 12/05-525 від 01.1.005 р. в сумі 4 029 331,46 грн., в тому числі 2 314 144,20 грн. – основного боргу, 323 980,19 грн. – штрафу, 276 169,97 грн. – пені, 124 583,38 грн. – 3% річних, 990 453,72 грн. – інфляційної складової.

За зустрічним позовом: Комунального підприємства “Красноармійськтепло” м. Красноармійськ

До відповідача: Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компаній “Нафтогаз України” м. Київ

Про визнання п.п. 3.1, 3.2,3.3, 3.4, 3.5 договору комісії № 12/05-525 від 01.10.2005 р. недійсними.

В судовому засіданні 16.04.2009 р. оголошена перерва до 28.04.2009 р. для підготовки повного тексту рішення згідно зі ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство “Газ-тепло” Національної акціонерної компаній “Нафтогаз України” м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Красноармійськтепло” м. Красноармійськ про стягнення заборгованості за договором комісії № 12/05-525 від 01.10.005 р. в сумі 4 029 331,46 грн., в тому числі 2 314 144,20 грн. – основного боргу, 323 980,19 грн. – штрафу, 276 169,97 грн. – пені, 124 583,38 грн. – 3% річних, 990 453,72 грн. – інфляційної складової.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір комісії № 12/05-525 від 01.10.2005 р., додатки до договору, додаткові угоди, акти приймання-передачі теплової енергії, повідомлення-вимогу № 54/11-893-1948 від 15.05.07.

Відповідач надав відзив, яким просить зменшити при відшкодуванні ДП „Газ-тепло” вартість отриманої теплової енергії за договором комісії на суму вартості переробки та транспортування теплової енергії за договором № 17/05-524 від 01.10.05 у розмірі 168 974,72 грн. шляхом проведення заліку зустрічних вимог, нанесених збитків в різниці вартості отриманої та реалізованої теплової енергії в розмірі 1 627 641,31 грн., комісійної плати в розмірі 6668,99 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу в сумі 1 803 285,02 грн., пені в сумі 276 169,97 грн., штрафу в сумі 323 980,19 грн., 3% річних в сумі 124 583,38 грн., інфляційної складової в сумі 990 453,72 грн. просить відмовити.

В судовому засіданні 16.04.09р. відповідач частково визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 510 859,18 грн.

В запереченні на відзив відповідача, позивач зазначає, що відповідач під виглядом заперечень на позовні вимоги, фактично намагається ввести суд в оману, і примусити розглядати обставини, які виникають із іншого договору і повинні бути предметом самостійного розгляду за окремою позовною заявою, якщо відповідач вбачає за іншим договором порушеними його права.

Ухвалою суду від 02.04.09 викликано до судового засідання для дачі пояснень представника виконавчого комітету Красноармійської міської ради.

З пояснень Красноармійської міської ради від 16.04.09 вбачається, що виконавчим комітетом Красноармійської міської ради було прийнято відповідне рішення від 19.10.2005 р. № 489, яким встановлені тарифи по КП „Красноармійськтепломережа” на послуги з теплопостачання для населення та рішення від 16.03.05 № 95 яким встановлені тарифи на послуги теплопостачання для споживачів (крім населення) по КП „Красноармійськтепломережа”. Вищезазначені рішення пройшли передбачену законом процедуру розробки та затвердження, а саме погодження та отримання позитивних висновків Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та Представництва Держкомпідприємництва України в Донецькій області. Що стосується безпосередньо питання формування тарифів на теплопостачання з боку виконавчого комітету то відповідно до статті 31 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” порядок формування цін/тарифів на кожний вид комунальних послуг першої і другої груп, до якої відноситься послуги теплопостачання, визначається КМУ, але такий порядок затверджений лише на послуги з утримання житла постановою КМУ № 560 від 12.07.05. Таким чином, як з боку КП „Красноармійськтепломережа” в частині розробки так і з боку виконавчого комітету Красно армійської міської ради в частині затвердження тарифів на послуги теплопостачання не було здійснено порушень закону. Актів прокурорського реагування внесено не було.

Відповідач надав лист від 01.04.09року № 02/320 про направлення на адресу позивач заяву про припинення зобов”язань, шляхом заліку однорідних вимог та угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, підписану відповідачем, за договором комісії по оплаті комісійної винагороди в сумі 6 668,99грн. з ПДВ та за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.05р. № 17/05-524 на суму 168 974,72грн. з ПДВ, що загалом складає 175 643, 71грн.

Позивач повідомив, що отримав від відповідача угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог, але зазначає, що право вимоги за договором комісії по оплаті комісійної винагороди в сумі 6 668,99грн. з ПДВ ще не настало. Воно б настало, якщо б відповідач сплатив заборгованість.

Щодо зарахування однорідних зустрічних вимог за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.05р. № 17/05-524, на суму 168 974,72грн. з ПДВ., позивач зазначає, що вказана в ній сума не підтверджена необхідними доказами, а саме: до угоди про зарахування не додано жодного акту виконаних робіт, як того передбачає п.п. 3.3. та 3.4 вказаного Договору, що унеможливлює визначення загальної суми заборгованості.

Крім того, 27.04.09р. відповідачем, Комунальним підприємством “Красноармійськтепломережа” м. Красноармійськ, був поданий зустрічний позов до Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ про визнання п.п. 3.1, 3.2,3.3, 3.4, 3.5 договору комісії № 12/05-525 від 01.10.2005 р. недійсними.

Ухвалою суду від 27.04.09року, зазначений зустрічний позов прийнятий господарським судом до розгляду спільно з первісним позовом, на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Зустрічний позов мотивований тим, що 01.10.05р. між сторонами укладений договір комісії за № 12/05-525, згідно якого Комітент доручив, а Комісіонер зобов’язаний здійснювати за оплату діяльність по продажу обумовленої теплової енергії від свого імені, але за рахунок комітента та відповідно до умов договору.

Вказує на те, що договір не відповідає вимогам Закону та іншим нормативним актам. Як на правові підстави зустрічного позову посилається на ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України та Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Відповідач за зустрічним позовом, проти задоволення позовних вимог заперечує, відзиву не надав, але під час судового засідання зазначив, що будь-яких законодавчих обмежень щодо укладання договору комісії на продаж теплової енергії ГК України не передбачено.

Приймаючи до уваги, що норма ст. 59 ГПК України, щодо відзиву має диспозитивний характер, тому надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, щодо первісного позову, суд встановив:

01.10.2005 р. між Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - Комітент) та Комунальним підприємством “Красноармійськтепломережа” (далі - Комісіонер) був укладений договір комісії № 12/05-525 (далі - Договір).

Розділом 3 „Предмет договору” визначено, що Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов’язання укласти від свого імені Правочини з реалізації теплової енергії, відповідно до умов договору, зі споживачами за рахунок Комітента.

Сторони домовилися, що умови цього Договору також регулюють відносини, що склалися між Комітентом та Комісіонером за Договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/05-524 від 01.10.2005 р.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна одиниці теплової енергії, що передається Комітентом Комісіонеру визначається, відповідно до річної планової собівартості виробництва теплової енергії та гарячої води, що подається споживачам за правочинами. Розрахунок такої вартості зроблено сторонами в додатку № 2 до договору.

Ціна одиниці теплової енергії визначається для наступних категорій споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 80.93 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 16,18 грн., разом з ПДВ 97,11 грн. (ПДВ визначається згідно чинного законодавства України).

- для госпрозрахункових підприємств 116,80 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 23,36 грн., разом з ПДВ 140,16 грн. (ПДВ визначається згідно чинного законодавства України).

Згідно до п. 3.2. договору ціна одиниці теплової енергії, що передається Комітентом Комісіонеру, підлягає обов’язковому перерахунку у разі:

- невідповідності планової собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам фактичним витратам Комісіонера;

- невідповідності ціни одиниці теплової енергії фактичним витратам Комісіонера.

Ціна одиниці теплової енергії, яку отримано після проведення перерахунку, повинна бути затверджена сторонами, шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Кількість та вартість теплової енергії фактично переданої комітентом комісіонеру в звітному місяці зазначається сторонами в акті прийому передачі теплової енергії за формою, наведеною в додатку № 1 до Договору та підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним (п. 3.4).

Пунктом 3.5 договору передбачено комісіонер зобов’язаний затвердити у відповідних органах ціну одиниці теплової енергії, яка відповідає економічно обґрунтованій собівартості виробництва теплової енергії. У разі невідповідності цін/тарифів розміру економічно обґрунтованим витратам на виробництво теплової енергії, комісіонер зобов’язаний надати до відповідного державного органу, що затверджує ціни/тарифи, розрахунок втрат, пов’язаних із затверджує ціни/тарифи нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії для закладення видатків у відповідному місцевому бюджеті.

Пунктом 4.8., 4.9. договору встановлено, що Комісіонер зобов’язується забезпечити своєчасну оплату Теплової енергії спожитої Споживачами за відповідними Правочинами, укладеними на виконання умов договору. Комісіонер приймає на себе поруку (делькредере) перед Комітентом за невиконання Споживачами своїх зобов’язань за Правочинами, укладених між Комісіонером та такими Споживачами.

Розділом 5 “Комісійна плата та порядок розрахунків між сторонами” встановлено, що оплата за реалізовану Комісіонером Теплову енергію здійснюється безпосередньо Споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Комітента.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє в частині виконання доручення з 01.10.2005 р. до 30.09.2006 р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання сторонами.

В підтвердження виконання умов договору комісії позивачем надано акти прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2005 р. від 31.10.05, листопад 2005 р. від 30.11.05, за грудень 2005 р. від 31.12.05, за січень 2006 р. від 31.01.06, за лютий 2006 р. від 31.03.06, за березень 2006 р. від 31.03.06, за квітень 2006 р. від 30.04.06, за травень 2006 р. від 31.05.06, за червень 2006 р. від 30.06.06, за липень 2006 р. від 31.07.06, за серпень 2006 р. від 31.08.06, за вересень 2006 р. від 30.09.06, згідно яких останній передав на комісію відповідача 149 938,700 Гкал Теплової енергії на загальну суму 16 628 199,39 грн. Зазначені акти підписані та скріплені печатками обох сторін.

Судом встановлено, що теплова енергія в кількості 149 938,700 Гкал, що була отримана відповідачем за договором комісії на реалізацію споживачам, була вироблена відповідачем на умовах договору переробки природного газу, предметом якого є те, що Підрядник за завданням Замовника на свій ризик виконує певну роботу, а саме: здійснювати послуги з переробки Природного газу в Готову продукцію, відповідно до технічних умов, та транспортування Готової продукції до Споживачів, а Замовник зобов’язується прийняти Готову продукцію та оплатити підряднику виконану роботу з надання послуг з переробки природного газу в Готову продукцію та транспортування до Споживачів.

Крім того, до позову надані звіти комісіонера № 10 з/525 за жовтень 2005 р. від 31.10.05, № 11 З/525 за листопад 2005 р. від 30.11.05, № 12 З/525 за грудень 2005 р. від 31.12.05, № 01 З/525 за січень 2006 р. від 31.01.06, № 02 З/525к за лютий 2006 р. від 31.03.06, № 03 З/525 за березень 2006 р. від 31.03.06, № 04 З/525 за квітень 2006 р. від 30.04.06, № 05 З/525 за травень 2006 р. від 31.05.06, № 06 З/525 за червень 2006 р. від 30.06.06, № 07 З/525 за липень 2006 р. від 31.07.06, № 08 З/525 за серпень 2006 р. від 31.08.06, № 09 З/525 за вересень 2006 р. від 30.09.06, які підписані та скріплені печатками з обох сторін.

Відповідач умови договору виконав частково за отриману теплову енергію станом на момент пред’явлення позову не розрахувався в сумі 2 314 144,20 грн.

Крім того під час слухання справи відповідач надав лист № 02/320 від 01.04.09, заяву про припинення зобов’язань зарахуванням однорідних вимог № 02/320 від 01.04.09 та угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.04.09, але яка підписана тільки з боку КП „Красноармійськтепломережа”, за двома договорами: за договором комісії по оплаті комісійної винагороди в сумі 6 668,99 грн. з ПДВ та за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.05р. № 17/05-524 на суму 168 974,72 грн. з ПДВ, на загальну суму 175 643, 71грн.

Позивач повідомив, що отримав від відповідача угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог, але зазначає, що право вимоги за договором комісії по оплаті комісійної винагороди в сумі 6 668,99 грн. з ПДВ ще не настало. Воно б настало, якщо б відповідач сплатив заборгованість.

Щодо зарахування однорідних зустрічних вимог за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.05р. № 17/05-524, на загальну суму 168 974,72 грн. з ПДВ., позивач зазначає, що вказана в ній сума не підтверджена необхідними доказами, а саме: до угоди про зарахування не додано жодного акту виконаних робіт, як того передбачає п.п. 3.3. та 3.4 вказаного Договору, що унеможливлює визначення загальної суми заборгованості.

За приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таке зарахування можливе лише за наступних умов:

- зустрічнійсть;

- однорідність;

- ”дозрілість”;

- ясність.

В даному випадку, чинним законодавством передбачено, якщо одна сторона звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов’язана протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду і зарахування можливе лише за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не згоден із зарахуванням з певних підстав, які були зазначені вище, а відповідач не звертався до суду з вимогою про зарахування.

Приймаючи до уваги вищевикладене та той факт, що відповідач за первинним позовом не надав суду жодного первинного (бухгалтерського) документу, в підтвердження сум, які зазначені в заяві про зарахування однорідних вимог, тому суд неспроможний підтвердити зустрічність, однорідність та ясність вимоги про зарахування суми у розмірі 175 643, 71грн.

Так як строк виконання зобов’язання не був визначений в Договорі, то позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу № 54/11-893-1948 від 15.05.07 про погашення заборгованості за договором. Зазначена вимога зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем суду не надано доказів сплати заборгованості в розмірі 2 314 144,20 грн., але в судовому засіданні визнано частково суму боргу, а саме в розмірі 510 859,18 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, що часткове визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2 314 144,20 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 26.05.07 по 10.03.09 3% річних на суму 124 583,38 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно розрахував відповідно до чинного порядку суму 3% річних.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні 3% річних на суму 190,20 грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 124 393,18 грн. за період з 26.05.07 по 10.03.09.

Також позивач нараховує індекс інфляції в розмірі 990 453,72 грн., який відповідає вимогам чинного законодавства і підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.1 договору разі невиконання Комітентом умов п. 5.3 договору, останній зобов”язаний сплатити Комісіонеру пеню в розмірі 0,1% від розміру комісійної плати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на день здійснення платежу.

Позивач нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та просить стягнути з відповідача 276 169,97 грн. пені за період з 10.09.08 по 10.03.09.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована без врахування умов ч. 6 ст. 232 ГК України та 6.1 договору стосовно нарахування штрафних санкцій. Так, за прострочення платежів за теплову енергію пеня нарахована з 10.09.08 по 10.03.09, тоді як виходячи з умов наведеної статті та пункту договору, за прострочення платежів позивач має право нараховувати пеню за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 26.05.07 по 24.11.07.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні пені в сумі 90 150,82 грн. та задовольняє на суму 186 019,15 грн. за період з 26.05.07 по 24.11.07.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму 7% штрафу в розмірі 323 980,19 грн., посилаючись на п. 6.3 договору, яким передбачено, що у випадку не забезпечення Комісіонером виконання п. 4.5 договору, останній зобов’язується перерахувати на рахунок Комітента, передбачений в п. 5.1 договору, не отримані останнім грошові кошти за Правочинами та сплатити на користь Комітента штраф у розмірі 7% від суми не отриманих коштів.

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач неправильно розрахував відповідно до чинного порядку суму 7% штрафу.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні 7% штрафу на суму 161 990,10 грн., як безпідставно заявлений та задовольняє на суму 161 990,09 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компаній “Нафтогаз України” м. Київ підлягає задоволенню частково.

Щодо вимог позивача по зустрічному позову про визнання п.п. 3.1, 3.2,3.3, 3.4, 3.5 договору комісії № 12/05-525 від 01.10.2005 р. недійсними, суд відмовляє з наступних підстав:

Позивач, звернувся до господарського суду з позовом про визнання вищевказаних пунктів договору недійсними на підставі ст.ст. 203 та 215 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 5 Закону України „Про природні монополії», де зазначено, що централізоване постачання теплової енергії визначається сферою діяльності суб'єктів природної монополії, яка регулюється.

Згідно ст. 1 вказаного Закону «суб'єкт господарювання (юридична особа) різних форм власності (монопольне створення), яке виробляє (реалізує) товари на ринку, який перебуває в стані природної монополії, визначається суб'єктом природної монополії». Як передбачено ст. 18 цього Закону, предметом регулювання діяльності таких суб'єктів є, зокрема, ціни (тарифи) на товари (продукцію), що виробляються (реалізуються).

Позивач не довів суду, що відповідає є суб”єктом природної монополії, тому посилання на вказаний вище Закону України є безпідставним.

Статтею 19 Господарського Кодексу України передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання в сфері цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги.

Згідно ст. 192 даного Кодексу, політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

У відповідності зі ст. ст. 8-10, 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення", регульовані ціни і тарифи встановлюються, змінюються і контролюється правомірністю їх застосування державними органами в порядку, встановленому законодавством.

Матеріали справи не містять доказів порушення зазначеного вище Закону України, тому посилання позивача на його норми є недоречними.

Згідно ч. 6 ст. 276 Господарського Кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 20 Закону України .,Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізацію якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку є регульованими.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", ч. 3 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджується органами місцевого самоуправління на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплостранспотуючими та теплостачальними організаціями за методи ками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та Указу Президента України від 14.03.95 N 213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" постановою від 23.06.2004 р. № 650 Національна комісія регулювання електроенергетики України постановила видати ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на території України з терміном дії три роки Дочірньому підприємству "Газ-тепло".

Жодних доказів на підтвердження викладених в зустрічній позовній заяві обставин щодо недійсності вказаний вище пунктів договору, з підстав їх невідповідність ч. 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України позивачем до суду не представлено.

На підставі постанови КМУ від 25.04.08 № 440 „Про реалізацію статті 54 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” суд зазначає, що у відповідача є право звернутися до суду з самостійним позовом щодо перерахування у 2008 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв”язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

З огляду на наведене, в позовних вимогах Комунального підприємства “Красноармійськтепло” м. Красноармійськ слід відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 – 218, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 49, 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ до Комунального підприємства “Красноарміськтепломережа” м. Красноармійськ про стягнення заборгованості за договором комісії № 12/05-525 від 01.10.005 р. в сумі 4 029 331,46 грн., в тому числі 2 314 144,20 грн. – основного боргу, 323 980,19 грн. – штрафу, 276 169,97 грн. – пені, 124 583,38 грн. – 3% річних, 990 453,72 грн. – інфляційної складової – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Красноармійськтепломережа” (85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 4а, р/р 26004250122331 в УСБ м. Донецьк, МФО 334011, ЄДРПОУ 32213475) на користь Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (03065, м. Київ, вул. І. Лепсе, 16, п/р 26006592983980 в АКБ “Фінанси та Кредит” м. Київ, МФО 300131, ЄДРПОУ 32587579, ІПН 325875726654, свідоцтво 35482239) 2 314 144,20 грн. – боргу, 124 393,18 грн. – 3% річних, 990 453,72 грн. – індекс інфляції, 186 019,15 грн. – пені, 161 990,09 грн. – 7% штрафу, 23 903,10 грн. - витрати по сплаті державного мита в розмірі, 110,61 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні 3% річних в сумі 190,20 грн., пені в сумі 90 150,82 грн. та 7% штрафу в розмірі 161 990,10 грн. відмовити.

В задоволені зустрічних позовних вимог Комунального підприємства “Красноармійськтепломережа” м. Красноармійськ до Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м. Київ про визнання п.п. 3.1, 3.2,3.3, 3.4, 3.5 договору комісії № 12/05-525 від 01.10.2005 р. недійсними - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 29.04.09року.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя Джарти В.В.