Рішення № 36019231, 12.12.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3097/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В:

18.07.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» - про поновлення на посаді головного інженера підприємства, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу з 09.07.2013 року по 18.07.2013 року в сумі 2782,6 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що перебував з відповідачем в трудових відносинах з 20.01.2009 року, наказом генерального директора КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» №3143/к від 18.05.2011 року він був переведений на посаду головного інженера, з 28.02.2013 року перебував у щорічній основній відпустці з урахуванням невикористаних щорічних відпусток за періоди з 20.01.2010 року по 20.01.2011 року, з 20.01.2011 року по 20.01.2012 року, з 20.01.2012 року по 20.01.2013 року, з 20.01.2013 року по 01.03.2013 року (всього 88 робочих днів), а також був непрацездатним у звязку з захворюванням у періоди з 20-30.03.2013 року, 11-20.04.2013 року, 03-22.06.2013 року.

Посилаючись на те, що наказ №206-К від 09.07.2013 року про звільнення з посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважної причини) при подачі ним заяви на звільнення за власним бажанням є незаконним у звязку з недотриманням вимог закону при накладенні дисциплінарного стягнення (у день звільнення не надано копію наказу про звільнення, не враховано, що невихід на роботу було вчинено з поважних причин, не відібрано письмове пояснення перед застосуванням дисциплінарного стягнення, не отримано згоду профспілкової організації на звільнення за ініціативою роботодавця), позивач просив позов задовольнити. Вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував порушенням відповідачем в результаті незаконного звільнення його законних прав, яке привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги збільшивши розмір позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.07.2013 року по 11.12.2013 року в сумі 38955,84 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказуючи, що звільнення позивача проведено відповідно до вимог трудового законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах з 20.01.2009 року, наказом генерального директора КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» №3143/к від 18.05.2011 року він був переведений на посаду головного інженера, що підтверджується копією виписки з трудової книжки та копією цього наказу (а.с. 9-10, 64).

26.02.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про надання йому відпустки з 28.02.2013 року без зазначення в цій заяві про намір скористатися невикористаними щорічними відпустками за 2010 2011 роки (а.с. 11, 65). Наказом відповідача №56-К від 06.03.2013 року позивачу надана відпустка тривалістю 34 календарних дні з 01.03.2013 року по 03.04.2013 року за період 2012-01.03.2013 року. (а.с. 66).

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ "Про відпустки" тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну (ст.10 ЗУ «Про відпустки»). Тобто, відпустка може бути продовжена, а може бути і перенесена, і при виборі варіанту (продовження чи перенесення) треба враховувати інтереси як працівника, так і підприємства. Отже, працівник і роботодавець мають домовитися про подовження або перенесення і узгодити терміни використання цієї відпустки.

Згідно ч.2 п.1 ст.11 ЗУ "Про відпустки" щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону. Із матеріалів справи слідує, що у зазначеному спорі сторонами узгоджено лише строк щорічної відпустки позивача за період 2012-01.03.2013 року без надання днів раніше невикористаних щорічних відпусток, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом відпустки вважається прогулом.

Позивач ОСОБА_1 був непрацездатним у звязку з захворюванням у періоди з 20-30.03.2013 року, 11-20.04.2013 року, 03-22.06.2013 року (а.с 12-14), про що повідомив роботодавця шляхом надіслання заяв про продовження відпустки з дорученням листків непрацездатності (а.с. 15-25).

09.07.2013 року позивач ОСОБА_1 вийшов на роботу подавши заяву про звільнення згідно зі статтею 36 п.4 КЗпП Країни за власним бажанням (а.с. 27), але наказом генерального директора КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» №206-К від 09.07.2013 року був звільнений з посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважної причини) (а.с. 64), днями прогулу визнані дні 23-30.04.2013 року, 15-31.05.2013 року, 25-27.06.2013 року, 01-08.07.2013 року.

Нормами викладеними в п. 4 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, а у відповідності до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з цієї підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації членом якої є працівник.

В судовому засіданні встановлено, що на комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт Миколаїв» діють у відповідності до ст.11 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дві первинні профспілкові організації. Це первинна профспілкова організація КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» (а.с. 80, 81) та профспілкова організація «Авіатор» (а.с. 55, 56-60), кількість первинних профспілкових організацій на підприємстві згідно з цим Законом, статтею 246 КЗпП України не обмежена.

Звільняючи позивача відповідач не зясував, що ОСОБА_1 є членом профспілкової організації «Авіатор» (а.с. 54) і не отримав згоду цієї профспілкової організації на його звільнення. Виконуючи вимоги статті 43 КЗпП України (а.с. 112), суд звернувся до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про згоду на звільнення працівника ОСОБА_1 з підстави передбаченої ст. 40 п.4 КЗпП України і згідно рішення профспілкового представника голови ПО «Авіатор» ОСОБА_2 уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки (ст. 37 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності») - такої згоди не отримано (а.с. 119-121). Відсутність такої згоди є безумовною умовою для поновлення звільненого працівника з займаної посади.

Крім того, відповідач проводячи звільнення позивача з підстави передбаченої статтею 40 п.4 КЗпП України не дотримався строку застосування дисциплінарного стягнення передбаченого статтею 148 КЗпП України, а саме, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня виявлення. Відповідач виявивши прогул у позивача ОСОБА_1 23.04.2013 року, зробивши відповідну відмітку в табелі обліку робочого часу (а.с. 64, 90-93), звільнив його лише 09.07.2013 року.

У разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (ст.235 КЗпП України). У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Враховуючи власну заяву працівника від 09.07.2013року про звільнення за власним бажанням з 09.07.2013 року, яка не відкликана, то ця обставина не тягне поновлення ОСОБА_1 на роботі, а є підставою зміни формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням (с.38ч.1 КЗпП України).

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. Позивач ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, через звільнення не був позбавлений доходу взагалі(отримував пенсію) і ним не надано суду доказів що неправильне формулювання причини його звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню, позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до вимог трудового законодавства України моральна (немайнова ) шкода відшкодовується в грошовій та в іншій немайновій формах. Іншою немайновою формою такого відшкодування, як вбачається з рішень Європейського Суду (далі-Суд), може бути лише поновлення порушеного права без грошової компенсації. Зокрема, таке було зазначено в рішеннях у справах «Джабарі проти Туреччини»(2000), «Недбала проти Польщі»(2000) при постановлені яких Суд враховував обставини конкретної справи, особу заявника, характер порушених прав та спірних правовідносин. Оскільки положення Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які тлумачаться рішеннями Суду, є частиною національного законодавства України, суд вважає за доцільне використати такий підхід при визначенні форми та способу відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 При цьому суд враховує, що в рішеннях Суду закладений принцип справедливості щодо захисту порушених прав, який необхідно використати саме у цій справі. Так, суд вважає, що визнання наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 за ст.40п.4 КЗпП України незаконним є адекватною компенсацією за будь-яку моральну (немайнову) шкоду, яку зазнав позивач, а в відшкодування моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі слід відмовити.

Статтею 88 ч.3 ЦПК України встановлено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. По даній справі такими витратами є витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Наказ генерального директора КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» №206-К від 09.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1 за ст.40п.4 КЗпП України (прогул без поважної причини) визнати незаконним.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за ст.40п.4 КЗпП України, вважати його звільненим з 09.07.2013року з посади головного інженера КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» за ст.38ч.1 КЗпП України - за власним бажанням.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі.

Стягнути з КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» (код ЄДРПОУ 01130650) судовий збір на користь держави (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, код банку 38037770, МФО 826013, р/р 31210206700113) в сумі 229,4 грн.

Стягнути з КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» (код ЄДРПОУ 01130650) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2000грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд протягом 10 днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: О.Є.Старжинська