Рішення № 36016940, 09.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15136/13 09.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал

страхування"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача,

Гайденко Наталя Василівна

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 15 277,12 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" про стягнення страхового відшкодування порядку регресу в розмірі 15 277,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.13 р. (суддя Шаптала Є.Ю.) порушено провадження у справі № 910/15136/13, призначено розгляд справи на 21.08.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 21.08.13 р., з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.11 р. (протокол № 1 від 03.02.11 р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/15136/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є. у зв'язку з перебуванням судді Шаптала Є.Ю. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.13 р. справу прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначено на 30.09.13 р.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12 р. № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому, заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 30.08.13 р. справу передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю. у зв'язку з поверненням судді з лікарняного.

Ухвалою суду від 30.08.13 р. суддя Шаптала Є.Ю. прийняв справу № 910/15136/13 до свого провадження.

У зв`язку з обранням судді Шаптали Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду відповідно до Постанови Верховної Ради України № 593-VII від 19.09.13 р., розпорядженням керівника апарату господарського суду Києва № 04-1/835 від 27.09.13 р., керуючись п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду щодо справи № 910/15136/13 було призначено повторний автоматичний розподіл.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/15136/13 автоматизованою системою документообігу господарського суду м. Києва від 27.09.13 р., дану справу передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Судове засідання 30.09.13 р. не відбулось.

Через відділ діловодства суду 01.10.2013 р. від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.10.2013 р. дану справу прийнято до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначено розгляд справи на 21.10.2013 р., зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Через відділ діловодства суду 14.10.2013 р. від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, також у даній заяві позивач повідомив про те, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, про прийняте рішення просив повідомити письмово.

Представник позивача у судове засідання 21.10.2013 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.10.2013 р., яке підтверджує отримання позивачем 09.10.2013 р. ухвали про призначення справи до розгляду, вимог ухвали суду частково не виконав.

У судовому засіданні 21.10.2013 р. представник відповідача заперечив проти позову з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Ухвалою суду від 21.10.2013 р. розгляд справи було відкладено та призначено на 18.11.2013 р. у зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду та для витребування оригіналу касового ордеру для огляду.

Через відділ діловодства суду 07.11.2013 р. від позивача надійшла заява про долучення документів на виконання вимог ухвали суду та про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, яка долучена до матеріалів справи.

У судове засідання 18.11.2013 р. представник позивача не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду частково не виконав.

У судовому засіданні 18.11.2013 р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях.

В ході дослідження матеріалів справи було встановлено, що 60 347,88 грн. страхового відшкодування було виплачено Гетьману Олександру Вікторовичу на підставі довіреності від 19.01.2012 р., тоді як у заяві страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 06.12.2011 р. страхувальник просив виплатити страхове відшкодування на розрахунковий рахунок страхувальника, а відповідно до страхового акту № ДККА-12795 визначено порядок виплат страхового відшкодування - одержувачу Гайденко Наталі Василівні.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Враховуючи наведене, господарський суд визнав за необхідне за власною ініціативою залучити Гайденко Наталю Василівну до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 18.11.203 р. було залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Гайденко Наталю Василівну, розгляд справи було відкладено на 09.12.2013 р., зобов'язано позивача надати суду докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи.

Через відділ діловодства суду 05.12.2013 р. від позивача надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності представника позивача, в якій позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 09.12.2013 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду третя особа не виконала.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі вказаного представника учасника судового процесу.

У судовому засіданні 09.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2011 р. в м. Києві на перехресті просп. Палладіна та вул. Берковецької о 16 год. 40 хв. за участю транспортного засобу «КІА», державний номер АА0617ІЕ, власником якого є Гайденко Наталія Василівна, під керуванням Гайденка Сергія Федоровича, та транспортного засобу «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, що належить Мордик Людмилі Миколаївні, під керуванням Мордика Олексія Володимировича, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Мордик О.В., керуючи транспортним засобом «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, проїжджав регульоване перехрестя на забороняючий сигнал світлофора - червоний, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «КІА», державний номер АА0617ІЕ, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить первинна довідка ДАІ, відомість № 8922265 про дорожньо-транспортну пригоду, сформована станом на 06.12.2011 р., та постанова Святошинського районного суду м. Києва від 16.12.2011 р. в адміністративній справі № 3-9819/11, відповідно до якої Мордика О.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.12.2011 р. в адміністративній справі № 3-9819/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Мордика О.В. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «КІА», державний номер АА0617ІЕ.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Гайденко Н.В. (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування № 28-2809-4001 від 17.12.2010 р. у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «КІА», державний номер АА0617ІЕ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Представником ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» Якимчуком А.О. (свідоцтво МФ №6351 від 04.10.2008 р.) було здійснено огляд ТЗ «КІА», державний номер АА0617ІЕ, здійснено фотофіксацію вказаного ТЗ та складено протокол огляду, 29.12.2011 р. складено Звіт №51812 про оцінку автомобіля «КІА», державний номер АА0617ІЕ, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові вказаного автомобіля, становить 86 222,88 грн. (разом з ПДВ) та визначена вартість відновлювального ремонту у розмірі 98 039,60 грн. (разом з ПДВ).

19.01.2012 р. представником ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» Якимчуком А.О. (свідоцтво МФ №6351 від 04.10.2008 р.) було складено Звіт №51812-1 про оцінку працездатних складових частин автомобіля «КІА», державний номер АА0617ІЕ, та встановлена їх вартість у розмірі 25 605,00 грн.

На підставі заяви про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування від 06.12.2011 р. та зазначених звітів, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт №ДККА-12795 від 23.01.2012 р., відповідно до якого сума страхового відшкодування встановлена в розмірі 60 347,88 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач у позовній заяві повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування № 28-2809-4001 від 17.12.2010 р. виконав належним чином, сплативши готівкою згідно з видатковим касовим ордером від 26.01.2012 р. 60 347,88 грн. страхового відшкодування Гайденко Н.В.

Отримувачем у видатковому касовому ордері від 26.01.2012 р. вказаний Гетьман Олександр Вікторович, який діяв на підставі Довіреності від Гайденко Н.В., виданої та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бонтлаб О.В. 19.01.2011 р.

Враховуючи те, що у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 16.12.2011 р. в адміністративній справі № 3-9819/11 встановлено, що з вини Мордика О.В., який керував автомобілем «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «КІА», державний номер АА0617ІЕ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «КІА», державний номер АА0617ІЕ.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Договору добровільного страхування № 28-2809-4001 від 17.12.2010 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.12.2011 р. в м. Києві на перехресті просп. Палладіна та вул. Берковецької о 16 год. 40 хв. виплачено страхове відшкодування, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування".

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (вих. №11/4273 від 11.12.2012 р.) в сумі 60 347,88 грн., яку було отримано відповідачем 21.12.2012 р.

Проте 14.02.2013 р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача лише частину суми страхового відшкодування, а саме - 34 222,88 грн.

15.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом №11/4774 з проханням надіслати документ, на підставі якого здійснювалась виплата страхового відшкодування, страховий акт та розрахунок розміру страхового відшкодування до нього, з поясненнями, чому така різниця у виплаті.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування", розглянувши вказаний лист, у своєму листі до позивача (вих. №050313-0488/К від 05.03.2013 р.) виклало свої доводи, якими обґрунтовується розрахунок суми страхового відшкодування, що становить 34 222,88 грн.

Проте Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" не погодилось з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" відносно сплаченого розміру страхового відшкодування у порядку регресу.

Позивач наголосив на тому, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у Полісі № АА/4071837, яким застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, встановлений в розмірі 50 000,00 грн.

А тому, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" мало відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" суму страхового відшкодування в порядку регресу за Полісом № АА/4071837 в розмірі 49 500,00 грн. (50 000,00 грн. - 500,00 грн. франшизи = 49 500,00 грн.).

А оскільки відповідач відшкодував позивачу лише 34 222,88 грн., то він має ще сплатити на користь позивача 15 277,12 грн. страхового відшкодування в порядку регресу за Полісом № АА/4071837.

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 15 277,12 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.12.2011 р. в м. Києві на перехресті просп. Палладіна та вул. Берковецької о 16 год. 40 хв. за участю транспортного засобу «КІА», державний номер АА0617ІЕ, власником якого є Гайденко Наталія Василівна, під керуванням Гайденка Сергія Федоровича, та транспортного засобу «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, що належить Мордик Людмилі Миколаївні, під керуванням Мордика Олексія Володимировича.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Відповідно до копії Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/4071837, наданої відповідачем, встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про страхове відшкодування на суму 60 347,88 грн. (вих. № 11/4273 від 11.12.2012 р.) за полісом № АА/4071837.

Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач в повному обсязі не сплатив.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому варто відзначити, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до сторони з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично призводить до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечить положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року у справі № 43/308-10).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

01.10.2013 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якій відповідач просить суд відмовити позивачу у позові з тих міркувань, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" не має підстав звертатися з даним позовом до суду, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" в повному обсязі виконало свої зобов'язання в порядку регресу, сплативши суму страхового відшкодування в розмірі 34 222,88 грн., яка було розрахована відповідачем самостійно з підстав, викладених в запереченні.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд визнав обставини, на які посилається відповідач у своєму запереченні на позовну заяву, безпідставними та необґрунтованими.

Приймаючи до уваги лист Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, яким роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, суд визнав встановлену позивачем вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «КІА», державний номер АА0617ІЕ, відповідно до ремонтної калькуляції «AUDATEX», яка відповідає чинному законодавству України, правомірним.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 15.01.2013 р. по справі №5011-72/9778-2012.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 15 277,12 грн. у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.12.2011 р. в м. Києві на перехресті просп. Палладіна та вул. Берковецької о 16 год. 40 хв. за участю транспортного засобу «КІА», державний номер АА0617ІЕ, власником якого є Гайденко Наталія Василівна, під керуванням Гайденка Сергія Федоровича, та транспортного засобу «Шевролет», державний номер ВЕ3046ВА, що належить Мордик Людмилі Миколаївні, під керуванням Мордика Олексія Володимировича.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код 33908322) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 15 277 (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 12 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 13.12.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.