Рішення № 36016933, 16.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2013р. Справа № 905/7920/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит»,

ЄДРПОУ 37713861, м.Ровенки, Луганська область

до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»,

ЄДРПОУ 33161769, м.Донецьк

про стягнення 132570 грн. 61 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Потьомка Т.В.-по дов.

від відповідача: Козаренко Н.Ю.-пров. юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м.Ровенки, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 132570 грн. 61 коп., у тому числі основний борг в сумі 114317 грн. 40 коп., пеня в сумі 15094 грн. 08 коп. та три проценти річних в розмірі 2651 грн. 41 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №1464/312-18ра від 14.08.2012р., специфікації до договору від 14.08.2012р., 31.08.2012р., 01.10.2012р., додаткову угоду від 15.08.2012р., акти про відшкодування витрат від 21.08.2012р., 31.08.2012р., 21.09.2012р., 30.09.2012р., 10.10.2012р., 31.10.2012р., 19.11.2012р., розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 02.12.2013р. №121-ю-2013, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на недоведеність позивачем належними первинними документами факту понесення додаткових залізничних витрат при перевезення вугільної продукції у вагонах власності ТОВ «Лемтранс».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

14.08.2012р. між сторонами був підписаний договір поставки №1464/312-18ра, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити вугільну продукцію, надалі вугілля, по марочному складу, цінам та в кількості, які вказані у відповідних специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору об'єми та строки (періоди) поставок вугілля узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікацій до даного договору.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 договору поставки №1464/312-18ра від 14.08.2012р. ціна (базова договірна ціна) вугілля визначена на базисних умовах поставки, передбачених даним договором, та вказується сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Фактична договірна ціна вугілля, яке постачається за даним договором, буде розрахована по факту приймання вугілля, з врахуванням положень даного договору.

Пунктом 4.1 договору поставки №1464/312-18ра від 14.08.2012р. встановлено, що оплата вугілля, у відношенні якого постачальником виконані зобов'язання по поставці, здійснюються покупцем на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання відповідних актів прийому-передачі вугілля.

Відповідно до п.4.3 договору оплата залізничного тарифу здійснюється відповідачем, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях.

Сторонами були підписані специфікації до договору поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра від 14.08.2012р., 31.08.2012р., 01.10.2012р., згідно яких узгоджено найменування вугільної продукції, її кількість, базову ціну однієї тони, загальну суму, строки поставки тощо. При цьому, згідно пунктів 6 даних специфікацій платником залізничного тарифу при відвантаженні вугілля у залізничних вагонах є відповідач. Реквізити платника залізничного тарифу (код платника, рахунок та інше) визначаються у відповідних листах покупця.

15.08.2012р. сторонами підписано додаткову угоду до договору поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра, згідно якої пункт 4.3 договору викладено в наступній редакції: «Оплата залізничного тарифу здійснюється відповідачем, якщо інше не встановлено у відповідних специфікаціях. У випадку постачання вугілля у вагонах власності ТОВ «Лемтранс» відповідач компенсує позивачу оплату залізничного тарифу в рамках вартості тарифів ДП «УТЛЦ» та додаткових зборів».

Як встановлено, згідно з наданими до матеріалів справи актами про відшкодування витрат за договором поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра, які підписані сторонами 21.08.2012р., 31.08.2012р., 21.09.2012р., 30.09.2012р., 10.10.2012р., 31.10.2012р., 19.11.2012р., загальний розмір залізничного тарифу дорівнює 244367,76 грн.

При цьому, посилання відповідача на підписання деяких актів з його боку невідомою особою суд до уваги не приймає.

Зокрема, згідно п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України №17 від 11.01.1999р. господарські об'єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами "1", "2" і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п.3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено, що у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення згідно ст.214 Кримінального процесуального кодексу України до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання саме печатки; рішення відповідних органів за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач суду не надав.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії залізничних накладних, згідно яких у пункті 34 визначено розмір залізничного тарифу.

Згідно з наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №11560 від 31.10.2012р. на суму 1346,52 грн., №11559 від 31.10.2012р. на суму 3729,60 грн., №11564 від 31.10.2012р. на суму 3801,60 грн., №11556 від 31.10.2012р. на суму 7709,40 грн., №11562 від 31.10.2012р. на суму 8434,80 грн., №11558 від 31.10.2012р. на суму 9040,80 грн., №11563 від 31.10.2012р. на суму 19008,00 грн., №11555 від 31.10.2012р. на суму 38547,00 грн., №11561 від 31.10.2012р. на суму 42174,00 грн., №11557 від 31.10.2012р. на суму 45204,00 грн. відповідачем було здійснено відшкодування позивачу залізничного тарифу у розмірі 178995,72 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено, умовами договору поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра не було обумовлено певного строку, протягом якого відповідач має відшкодувати позивачу залізничний тариф.

За приписом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Першим документально підтвердженим зверненням позивача до відповідача з вимогою про сплату, зокрема, вартості залізничного тарифу, є пред`явлення претензії №5-юр від 11.04.2013р. Направлення вказаного листа на адресу відповідача підтверджується поштовою квитанцією №7203 від 12.04.2013р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасного та повного відшкодування позивачу залізничного тарифу у розмірі 63510,24 грн. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданим до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 63510,24 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення 63510,24 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти цих позовних вимог спростовуються наданими до справи матеріалами, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 63510,24 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50807,16 грн., суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50807,16 грн. позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра, зокрема, п.4.3 даного договору в частині обов'язку відповідача компенсувати позивачу оплату залізничного тарифу в рамках вартості тарифів ДП «УТЛЦ» та додаткових зборів

При цьому, в підтвердження наявності у відповідача даного обов'язку позивач посилається на надані до матеріалів справи акт про відшкодування витрат від 11.12.2012р. та рахунок №Э1212304 від 30.11.2012р.

Виходячи зі змісту акту про відшкодування витрат від 11.12.2012р., витрати позивача фактично є оплатою за користування вагоном власності ТОВ «Лемтранс». Одночасно, рахунок №Э1212304 від 30.11.2012р. також був виставлений ТОВ «Лемтранс» позивачу за оплату послуг з користування власним (орендованим) рухомим складом.

За висновками суду, оплата за користування вагоном власності ТОВ «Лемтранс» не є залізничним тарифом або додатковим збором, обов'язок з відшкодування яких покладено на відповідача умовами договору поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра. Фактично вказана сума є витратами позивача.

За змістом ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною, є збитками.

Відповідних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 50857,97 грн. позивачем не заявлено.

Як наслідок, враховуючи відсутність у суду права самостійно змінювати підстави позову, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 50857,97 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Позивачем згідно п.7.2 договору поставки від 14.08.2012р. №1464/312-18ра та ст.625 Цивільного кодексу України також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 15094,08 грн. за період з 20.11.2012р. по 31.10.2013р. та три проценти річних в сумі 3159,13 грн. за період з 20.11.2012р. по 31.10.2013р.

Вказані позовні вимоги, за висновками суду, є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення, враховуючи, що позивачем при нарахування сум пені та трьох процентів річних невірно визначений період нарахування (виходячи з того, що прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати 63510,24 грн. розпочалося після звернення до відповідача з письмовою вимогою).

Крім цього, при нарахуванні суми пені позивачем порушено вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, судом також враховано неправомірність позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 50807,16 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При розгляді спору судом було встановлено, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в сумі, що перевищує встановлений розмір судового збору для даної категорії справ. За таких обставин, згідно ст.7 Закону України «Про судовий збір» надлишково сплачений позивачем судовий збір в сумі 08,77 грн. підлягає поверненню останньому з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м.Ровенки, Луганська область до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 132570 грн. 61 коп., у тому числі основний борг в сумі 114317 грн. 40 коп., пеня в сумі 15094 грн. 08 коп. та три проценти річних в розмірі 2651 грн. 41 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001 м.Донецьк, вул.Артема, 63, рах.№26006620196963 в ПАТ «Промінвестбанк» МФО 300012, рах.№26001962490581 в ПАТ «ПУМБ» м.донецька, МФО 334851, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (94701 м.Ровенки, Луганська область, вул.Комуністична, 6, рах.№26003962494734 у ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 37713861) заборгованість в сумі 63510 грн. 24 коп., судовий збір в сумі 1270 грн. 29 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», м.Ровенки, Луганська область до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (94701 м.Ровенки, Луганська область, вул.Комуністична, 6, рах.№26003962494734 у ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851, ЄДРПОУ 37713861) з державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір в сумі 08 грн. 77 коп.

В судовому засіданні 16.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.12.2013р.

Суддя Г.В. Левшина