Рішення № 36016306, 11.12.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/3242/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Нестерук Т.М. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчук В. Г. суддів Демченко В. А. , Василенко Л. І. при секретарі Бражнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліка Аліни Володимирівни на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника ПАТ КБ «Приватбанк», колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

29 серпня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 21 квітня 2006 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які разом із заявою відповідача складають договір, він діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав кредит ОСОБА_1, натомість відповідач не виконує свої обов'язки за кредитним договором, внаслідок чого станом на 31 липня 2013 року виникла заборгованість в сумі 26 653 грн. 99 коп.. Вказана заборгованість складається із: заборгованості по кредиту в розмірі 7 970 грн. 56 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 16 938 грн. штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та штрафу в розмірі 1 245,43 грн. (процентна складова).

Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір , сплачений ним при подачі позовної заяви.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 17 767 грн. 57 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 150 грн. 87 коп..

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Шуліка А.В. просить змінити рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 16 938 грн. та стягнення суми штрафу (процентна складова) 1 245,43 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за відсотками та штрафами (процентна складова) задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

В засідання апеляційного суду відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому ст. 76 ЦПК України порядку, причини неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, дане рішення суду вказаним вимогам відповідає не в повній мірі.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом встановлено, що 21 квітня 2006 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір № б/н (а.с. 20-26). Даний договір був укладений шляхом отримання позивачем особисто від відповідача письмового підтвердження про приєднання до умов договору, підписаної відповідачем заяви клієнта на оформлення кредитної картки (а.с. 19).

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевиплаті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

П.6.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороди Банку.

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Судом було достовірно встановлено, що уклавши договір на отримання грошових коштів на умовах повернення, строковості та платності, ОСОБА_1 порушив свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, позивач повністю виконав свої зобов'язання по наданню коштів відповідачу, а останній зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом у строк, встановлений договором не виконав.

При укладенні 21 квітня 2006 року договору, відповідач своїм підписом засвідчив згоду на те, що він ознайомлений і згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку. Відповідач також підтвердив, що вся надана інформація достовірна.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості ОСОБА_1 за процентами, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що процентна ставка на прострочену заборгованість в договорі між сторонами була встановлена в розмірі 72 % і вважав що розрахунки заборгованості за процентами на прострочену заборгованість необхідно розраховувати за базовою ставкою 36 %, яка передбачена договором.

В п.п. 5.5.1 Правил користування платіжною карткою, які надав представник позивача вказано, що за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель сплачує проценти за підвищеною ставкою процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких визначаються Тарифами.

Згідно тарифів ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 54), які є невід'ємною частиною Договору процентна ставка (на місяць) на суму простроченої заборгованості - 6 % в місяць (72 % на рік).

Тому, колегія суддів вважає, що районний суд помилково не взяв до уваги ту обставину, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, йому нараховується подвійна базова відсоткова ставка, оскільки згідно умов Договору сторони домовилися про застосування визначеного розміру процентів на суму простроченої заборгованості в разі порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунками заборгованості по Договору (а.с. 7-17) починаючи з 30 жовтня 2009 року у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість, так як відповідач неналежно виконував умови Договору, а саме: розмір щомісячного платежу відповідача становив суму, яка менша від мінімального щомісячного платежу, передбаченого умовами Договору, а також сплачувався ним не в строк, визначений умовами Договору. Крім цього, 13 травня 2011 року ОСОБА_1 було здійснено останній платіж в розмірі 270 грн. на погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Виходячи з положень норм ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних є санкціями, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання і є мірою відповідальності відповідача.

Тому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що позивач правомірно нарахував протягом дії Договору подвійні проценти від базової процентної ставки за прострочення сплати кредиту відповідно до умов Договору та норм ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок районного суду про стягнення з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 7 970 грн. 56 коп. законним і таким, що підлягає залишенню в силі, а висновок в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та стягнення штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши заборгованість по тілу кредиту в розмірі 7 970 грн. 56 коп. дійшов до помилкового висновку про не співмірність розміру основної заборгованості за кредитом та нарахованих на неї фінансових санкцій і вважає доведеними позовні вимоги щодо нарахувань заборгованості за комісіями в розмірі 16 938 грн. та 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1 245 грн. 43 коп. штрафу (процентна складова).

Відповідач не звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності, тому суд не може застосувати положення п. 7 ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки прикінцевими положеннями даного закону передбачено, що дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, тобто до 16 жовтня 2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач повністю довів обґрунтованість своїх позовних вимог та підтвердив їх наданими по справі доказами і дійсно заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору, яка складається з:

- 7 970 грн. 56 коп. - заборгованість за кредитом;

- 16 938 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1 245 грн. 43 коп. - штраф (процентна складова),

а всього ОСОБА_1 має заборгованість 26 653 грн. 99 коп..

Крім того, судова колегія вважає вірним висновок суду в частині стягнення судових витрат, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства і відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліка Аліни Володимирівни задовольнити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 квітня 2006 року в розмірі 26 653 грн. 99 коп., яка складається з:

- 7 970 грн. 56 коп. - тіло кредиту;

- 16 938 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1 245 грн. 43 коп. - штраф (процентна складова),

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір 150 грн. 87 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :