Рішення № 36014946, 04.12.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/3853/2012 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/789/1262/13 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Дудіна Т.В.

з участю сторін - апелянтів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ТОВ "Тернопільбуд" Печеного О.П. та представників сторін ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ТОВ "Тернопільбуд" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 1 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ТОВ "Тернопільбуд" про поділ спільного майна подружжя, визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

Позивач зазначила, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 ними в кредит була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною вартістю 361080 грн. 18 коп., з яких ними було сплачено за час спільного проживання 126774 грн. 16 коп., а решту коштів в погашення кредиту вона сплатила особисто, а тому вважає, що відповідач в порядку поділу спільного майна подружжя може претендувати лише на 17/10 частин цієї квартири й просила визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 83/100 частин цієї квартири.

Також вказала, що 7 грудня 2005 року між нею та ВАТ "Тернопільбуд" було укладено договір №36 про дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2, на виконання якого вона сплатила 158565 грн. Оскільки договір про дольову участь був розірваний в односторонньому порядку, а сплачені нею кошти за заявою ОСОБА_2 незаконно ВАТ "Тернопільбуд" були зараховані в оплату вартості цієї квартири за новим договором про дольову участь у будівництві цієї квартири, укладеним з ОСОБА_9, матір'ю відповідача, вважає, що ТОВ "Тернопільбуд" повинно повернути їй половину цих коштів із врахуванням інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, що становить 114206 грн. 38 коп. (з часу розірвання договору 25 червня 2008 року). Одночасно просила визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Тернопільбуд" у вигляді заяви ОСОБА_2 від 21 серпня 2009 року та протоколу № 02 засідання комісії ТОВ "Тернопільбуд" по роботі з проблемними інвесторами від 25 серпня 2009 року про зарахування коштів у сумі 158545 грн., які сплачені ОСОБА_1 згідно договору № 36 від 7 грудня 2005 року на користь ОСОБА_2 як оплату вартості 3-кімнатної квартири АДРЕСА_2.

Позивач також просила визнати спільним майном подружжя екскаватор JCB ЗCX 1986 року випуску заводський номер НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1; екскаватор JCB 1981 року випуску заводський номер НОМЕР_3 номерний знак НОМЕР_4 ; екскаватор JCB ЗСХ 1987 року випуску заводський номер НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_6, автомобілі "Камаз" 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 та "Камаз 53202" 1990 року випуску номерний знак НОМЕР_8, які були придбані ними під час перебування їх в шлюбі та відчужені ОСОБА_2 згідно довідок - рахунків 17 серпня і 7 вересня 2011 року на користь свого батька ОСОБА_8 без її згоди та визнати ці договори купівлі-продажу транспортних засобів недійсними. Просила визнати спільним майном подружжя і причіп ГКБ 8527 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_9, автомобіль Форд Транзит Конект 2003 року випуску номерний знак НОМЕР_10, форми ФБС - 3 4 штуки та АП - 7 штук, обладнання до екскаватора ЕО - 2621 В, провести їх поділ, виділивши їй частину транспортних засобів, та стягнути з відповідача компенсацією ? вартості відчужених ним без її відому транспортних засобів Jeep Cherokee 1995 року випуску номерний знак НОМЕР_11 - 20 000 грн; автокрана КРАЗ КС 35-75 А 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_12 - 20 000 грн. та ГАЗ 3110 номерний знак НОМЕР_13 - 13597 грн. 50 коп.

Оскільки ОСОБА_2 під час шлюбу займався підприємницькою діяльністю просила також визнати отримані ним доходи за 2007 - 2011 роки спільною сумісною власністю подружжя і провести їх поділ. Стягнути з ОСОБА_2 ? частину доходу, отриманого ним від здійснення підприємницької діяльності у 2007 році у сумі 80 000 грн., у 2010 році - 223 500 грн., у 2011 році - 90 000 грн., виділивши йому доходи отримані ним у 2008 році у сумі 470 000 грн. та у 2009 році - 495 000 грн. Так як відповідач не надав книги обліку доходів і витрат та не довів суду суми чистого доходу вважає, що суми виручки слід вважати чистим прибутком і проводити поділ майна подружжя з урахуванням цих сум.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково і вирішено :

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 83/100 частин квартири АДРЕСА_1.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 17/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу екскаватора JСВ ЗСХ, 1986 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 у виді довідки-рахунку серії ТО № 034292 від 17 серпня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 та визнати екскаватор JСВ ЗСХ, 1986 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу екскаватора JСВ, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 у виді довідки-рахунку серії ТО № 052146 від 17 серпня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 та визнати екскаватор JBC, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу екскаватора JСВ ЗСХ, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 у виді довідки-рахунку серії ТО № 052140 від 17 серпня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 та визнати екскаватор JСВ ЗСХ, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Камаз» 55111, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 у виді довідки-рахунку № КІМ 863775, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 та визнати автомобіль «Камаз» 55111, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «Камаз» 53202, 1990 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 у виді довідки-рахунку № КІМ 863774, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 та визнати автомобіль «Камаз» 53202, 1990 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати причіп ГКБ 8527, 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_9, форми ФБС-3 (4шт.) та АП (7 шт.), обладнання до екскаватора ЕО-2621В спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зокрема за кожним із них, право приватної власності на 1/2 частину: екскаватора JCBЗСХ, 1986 року випуску, номерний знак НОМЕР_1; екскаватора JCB, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_4; екскаватора JCBЗСХ, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_6; автомобіля «Камаз» 55111, 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_7; автомобіля «Камаз» 53202, 1990 року випуску, номерний знак НОМЕР_8; причіпа ГКБ 8527, 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_9; форм АП (7 шт.); обладнання до екскаватора ЕО-2621В та залишити вказані автомобілі, форми та обладнання до екскаватора у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на форми ФБС-3 (2шт.).

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на форми ФБС-3 (2шт.).

Стягнути із ОСОБА_2 (проживає: АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, ідентифікаційний код: НОМЕР_14) в користь ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_4, ідентифікаційний код: НОМЕР_15) 20000 грн. грошової компенсації за 1/2 частину вартості відчуженого автокрана КРАЗ КС 35-75 А, 1992 року випуску, номерний знак НОМЕР_12.

Стягнути із ТОВ «Тернопільбуд» (м. Тернопіль, вул. Степана Бандери, 38, ідентифікаційний код 01268934) в користь ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_4, ідентифікаційний код: НОМЕР_15) 79282,50 грн. неповернутих коштів в результаті розірвання договору № 36 на дольову участь у будівництві житла на 2005-2008 роки від 07.12.2005 року, який укладався між ОСОБА_1 та ТОВ «Тернопільбуд», а також 79,28 грн. інфляційних втрат та 808,03 грн. 3% річних у зв'язку із несвоєчасним поверненням вказаних коштів за період із 27.02.2013 року по 30.06.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3219 грн. сплаченого позивачем судового збору, а також 1178,40 грн. сплачених за проведення судової автотоварознавчої експертизи.

На вказане рішення надійшли апеляційні скарги від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ТОВ "Тернопільбуд".

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови їй у стягненні інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за період з часу розірвання договору про дольову участь, тобто з 25 червня 2008 року до звернення з позовом в суд та в частині відмови у визнанні доходів ОСОБА_2 від здійснення ним підприємницької діяльності у 2007 - 2009 роках спільною сумісною власністю подружжя і їх поділі та ухвалити в цій частині нове рішння про задоволення цих вимог посилаючись на те, що внаслідок невиконання ВАТ "Тернопільбуд" зобов'язання по поверненню коштів у зв'язку з розірванням договору про дольову участь у будівництві житла, останній повинен повернути суму боргу, а саме половину сплаченої нею суми з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми з часу розірвання договору. Вважає, що ОСОБА_2 повинен сплатити половину доходів від зайняття підприємницької діяльності, оскільки не довів факту використання цих доходів в інтересах сім'ї і перебуваючи на спрощеній системі оподаткування не надав суду доказів понесених ним витрат на одержання таких доходів.

ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визнати за ОСОБА_1 та за ним, ОСОБА_2, право власності по ? частині на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказана квартира була придбана для сім'ї під час шлюбу за кредитні кошти Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву і та обставина, що ОСОБА_1 сплатила його достроково за час окремого проживання не повинна впливати на частки сторін у власності.

Зазначили, що транспортні засоби придбавались для зайняття ним, ОСОБА_2, підприємницькою діяльністю і у зв'язку з платним навчанням сина у вищому навчальному закладі, а також з метою погашення кредитів сім'ї за взаємною згодою були відчужені, а тому вважають, що підстав для визнання договорів купівлі - продажу транспортних засобів не має.

ТОВ "Тернопільбуд" просить скасувати рішення суду про стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_1 вказавши на те, що дані кошти слід було стягувати з ОСОБА_2, який діючи в інтересах сім'ї, просив не зараховувати їх в рахунок пені по договору, а зараховувати їх як оплату цієї квартири згідно нового договору, який в подальшому було укладено між товариством і його матір'ю, ОСОБА_9.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та пояснила, що у грудні 2005 року вона уклала з ВАТ "Тернопільбуд" договір про дольову участь у будівництві трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_2, а в грудні 2007 року отримала через Фонд сприяння молодіжному будівництву кредит на придбання трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_1. З листопада 2009 року з відповідачем вони припинили ведення спільного господарства і вона особистими коштами сплачувала кредит. Під час слухання справи відповідач в одному із судових засідань погодився сплатити частину кредиту, однак таких коштів не вніс, а тому вважає що вона має право на 83/100 частини квартири АДРЕСА_1 виходячи із суми сплачених нею коштів. Щодо виконання умов договору про дольову участь у будівництві квартири по АДРЕСА_2 пояснила, що відповідач не повідомляв її про розірвання договору про дольову участь у будівництві житла, тому з 23 вересня 2008 року вона продовжувала вносити платежі на виконання умов договору. Вона згідна з розірванням цього договору, а тому вважає, що ТОВ "Тернопільбуд" повинно за умовами договору повернути половину сплачених нею коштів з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних згідно ст.625 ЦК України з часу його розірвання. Оскільки відповідач отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності, яких не давав на потреби сім'ї, вважає, що вона має право на половину цих доходів. Апеляційних скарг інших апелянтів не визнала.

ОСОБА_2, його представники, які є одночасно представниками ОСОБА_8 та ОСОБА_2 подану ними апеляційну скаргу підтримали, а апеляційної скарги ОСОБА_1 не визнали.

ОСОБА_2 (його представники) суду поянив, що в грудні 2005 року на ім»я дружини ОСОБА_1 був укладений договір про дольову участь у будівництві квартири по АДРЕСА_2, який передбачав оплату значних коштів протягом двох років. В грудні 2007 року їм вдалось оформити молодіжний (пільговий) кредит на сім'ю, який передбачав щоквартальну оплату по 4000 гривень протягом 60 кварталів і вони з дружиною вирішили відмовитись від квартири по договору дольової участі у будівництві. Ними було внесено перший платіж 5065 грн., а послідуючі платежі з вересня 2008 року через відділення банку вносила його мати ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 з наступним переоформленням договору дольової участі у будівництві на неї, у зв'язку з чим він написав заяву про зарахування даних коштів на матір. Позивач з 2009 року претензій до цієї квартири та коштів не мала. Батьки позичали йому кошти на придбання транспортних засобів, щоб він мав свій бізнес, а тому всі спірні транспортні засоби по такій ціні в рахунок повернення позики продав батькові. Дохід від підприємницької діяльності був незначним, він купляв в ці роки стару техніку 1986 - 1990 років випуску і кошти від доходів витрачав на її ремонт та на потреби сім'ї. Книга обліку доходів і витрат за ті роки не збереглась. В червні 2001 р. він взяв кредит в сумі 185 тис. грн., який був використаний на ремонти квартир та потреби сім'ї, який по даний час він сплачує. Він згідний був сплачувати кредит за квартиру по АДРЕСА_1, однак у нього не приймали коштів, а позивачка достроково сплатила його. Вважає, що дана квартира є спільним майном подружжя, оскільки придбана за кредитні кошти. Вказав, що позивачка не вправі претендувати одночасно на транспортні засоби та доходи від зайняття підприємницькою діяльністю за 2007 - 2009 роки, в яких придбавались ці транспортні засоби.

Представник ТОВ "Тернопільбуд" апеляційну скаргу підтримав та пояснив , що ОСОБА_1 не виконувала умов договору про дольову участь у будівництві 3-х кімнатної квартири по АДРЕСА_2 і товариство неодноразово письмово повідомляло її про виконання умов договору, а 25 червня 2008 р. було прийнято рішення про його розірвання в одностороньому порядку і зарахування сплачених коштів в рахунок пені, яке через ОСОБА_2 чоловіка, було вручено останній. Після цього, з вересня 2008 року через відділення банку надходили кошти на оплату квартири по договору про дольову участь ОСОБА_1, які в подальшому на підставі заяви ОСОБА_2 були перезараховані в оплату переукладеного договору про дольову участь у будівництві цієї квартири з ОСОБА_9, а тому вважає що повертати сплачені ОСОБА_1 кошти повинен ОСОБА_2, а не товариство.

Розглянувши справу в межах договорів апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ "Тернопільбуд" підлягають до часткового задоволення .

Визнаючи за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя прао власності на 83/100 частини квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з суми коштів, які були сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення кредиту під час перебування сторін в шлюбі та ведення ними спільного господарства та коштів, які були сплачені нею після припинення ведення спільного господарства (з грудня 2009 року).

Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2007 року між Тернопільським регіональним управлінням спеціалізованої установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №223, згідно якого на сім'ю наданий прямий адресний кредит у розмірі 243084 грн. 26 коп. зі строком повернення 60 кварталів (15 років). Коли інвестований житловий будинок був збудований, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15 квітня 2010 року було видано на ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Наведене свідчить, що спірна квартира була придбана в кредит, який був наданий державою на сім"ю для забезпечення молодих сімей житлом.

Сторони з 30 жовтня 1993 року по 5 січня 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, однак як встановлено рішенням суду про розлучення, що подружжя протягом останніх двох років проживало окремо та не вело спільного господарства.

Після припинення ведення спільного господарства ОСОБА_1 сплачувала кредит (розмір щоквартального внеску становив 4048 грн. 71 коп.), а під час розгляду судом справи в суді першої інстанції достроково сплатила весь кредит.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім"ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об"єктом спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом, майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини. Також, ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 65 цього Кодексу договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім"ї, створює обов"язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім"ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов"язки щодо спільного нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов"язань за кредитом.

Суд першої інстанції не врахував вищезазначених вимог закону та помилково визначив частку ОСОБА_1 у спільному майні подружжя - квартирі АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на 83/100 частин квартири, взявши до уваги суму повернутих нею коштів в рахунок погашення кредиту.

Та обставина, що ОСОБА_1 особистими коштами після припинення ведення спільного господарства сплачувала кредит і в 2013 році достроково його сплатила (термін повернення якого був 15 років) не впливає на розмір її частки у праві власності на квартиру.

Оформлення права власності на спірну квартиру відбулось після прийняття будинку в експлуатацію і це також не впливає на частки сторін у квартирі, яка була придбана за кредитні кошти, надані державою на сім"ю для забезпечення її житлом.

За таких обставин, рішення суду в частині визнання права власності за позивачкою на 83/100 частини квартири, а за відповідачем 17/100 частини квартири підлягає до скасування і в цій частині слід ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1, та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині вирішення спору щодо даної квартири підлягає до задоволення.

Підлягають і до часткового задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "Тернопільбуд" в частині стягнення коштів по договору №36 від 7 грудня 2005 року про дольову участь у будівництві житла.

З матеріалів справи вбачається, що 7 грудня 2005 року між ВАТ "Тернопільбуд" (тепер ТОВ "Тернопільбуд") та ОСОБА_1 було укладено договір на дольову участь у будівництві житла на 2005-2008 роки, за яким товариство зобов"язалось за рахунок коштів дольовиків збудувати 90-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_2, для виконання якого ОСОБА_1 зобов"язалась здійснити фінансування будівництва трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 84,81 кв.м., шляхом перерахування коштів наступним чином: 30% вартості квартири оплатити до 8 грудня 2005 року, а 70% вартості квартири перераховувати поквартально строком до 30 вересня 2008 року.

Пунктом 4.5 цього договору передбачено, що у випадку неоплати дольової участі за квартал до здачі житлового будинку в експлуатацію даний договір розривається в односторонньому порядку, а проплачені кошти повертаються дольовику.

7 грудня 2005 року ОСОБА_1 оплатила 5065 грн., хоча повинна була оплатити 73229 грн. 10 коп., інших проплат не здійснювала і 25 червня 2008 року товариство «Тернопільбуд» повідомило її про розірвання договору в односторонньому порядку.

Таким чином, під час дії договору на дольову участь у будівництві житла на 2005-2008 роки позивачкою було оплачено лише 5065 грн., які товариство, розірвавши договір, зобов"язано було повернути ОСОБА_1

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 526, 530 цього Кодексу зобов"язання повинні виконуватись належним чином і у строк відповідно до умов договору.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За таких обставин, підлягає стягненню з ТОВ "Тернопільбуд" 5065 грн. з урахуванням індексу інфляції 1807 грн. 39 коп. за весь час прострочення з 25 червня 2008 року та 3% річних від простроченої суми - 763 грн 08 коп., що становить 7635 грн. 47 коп.

З матералів справи вбачається, що послідуюча оплата коштів від ОСОБА_1, як внесок у будівництво квартири по АДРЕСА_2 згідно договору №36 від 7 грудня 2005 року надходила з 23 вересня 2008 року по 23 червня 2009 року, тобто поза межами дії договору, а тому вказані кошти не можуть підлягати стягненню з ТОВ "Тернопільбуд" з підстав невиконання останнім пункту 4.5 умов укладеного між сторонами договору.

Висновок суду про те, що ВАТ "Тернопільбуд" не повідомило ОСОБА_1 про розірвання договору на дольову участь у будівництві житла № 36 від 7 грудня 2005 року та продовжувало приймати від неї платежі спростовується наступним.

Судом встановлено, що станом на червень 2008 року і до листопада 2009 року сторони проживали однією сім"єю та вели спільне господарство. Як пояснив ОСОБА_2, що він отримував повідомлення від ВАТ "Тернопільбуд", в тому числі і про розірвання договору на дольову участь у будівництві. Вони вдвох з ОСОБА_1 тоді вирішили відмовитись від цієї квартири, оскільки в них не було для оплати таких коштів і в той час у грудні 2007 року вони мали вже оформлений молодіжний кредит на придбання такої ж трьохкімнатної квартири, який передбачав поквартальну оплату по 4000 грн. протягом 15 років. Послідуючі оплати за квартиру пояснював тим, що їх проводила його мати (через відділення банку), яка багато років працює в цьому товаристві, з наступним переоформленням договору на дольову участь у будівництві цієї квартири на себе. Крім цього, претензій у ОСОБА_1 з 2009 року до 2012 року до ТОВ "Тернопільбуд" з приводу квартири чи повернення коштів не було.

Отже, сплачені ОСОБА_1 кошти поза межами дії договору №36 на дольову участь у будівництві житла на 2005-2008 роки не можуть бути стягнені з ТОВ "Тернопільбуд" з підстав невиконання зобов"язання.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів та визнання їх спільним майном подружжя не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірні транспортні засоби, а саме: екскаватор JCB ЗCX 1986 року випуску заводський номер НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1; екскаватор JCB 1981 року випуску заводський номер НОМЕР_3 номерний знак НОМЕР_4 ; екскаватор JCB ЗСХ 1987 року випуску заводський номер НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_6, автомобілі "Камаз" 1991 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 та "Камаз 53202" 1990 року випуску номерний знак НОМЕР_8, - були придбані ОСОБА_2 під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 до 2009 року, а тому відповідно до ст. 60 СК України є спільним майном подружжя. Дані транспортні засоби згідно довідок-рахунків від 17 серпня 2011 року та 7 вересня 2011 року були відчужені ОСОБА_2 в користь його батька ОСОБА_8

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об"ктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя. Дружина, чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_2 не надав суду доказів про те, що відчуження транспортних засобів відбулось за згодою ОСОБА_1

Встановивши те, що відчуження спірної техніки мало місце в період припинення ведення сторонами спільного господарства, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відчуження цих транспортних засобів відбулось без згоди ОСОБА_1 та визнав недійсними договора купівлі-продажу їх.

Оскільки транспортні засоби є неподільними речами і сторони не досягли згоди щодо їх поділу в натурі, суд правильно відповідно до роз"яснень пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" визнав за кожним із них право власності на ідеальні частки в цьому майні без його реального поділу, залишивши транспортні засоби у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з рішенням суду і в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 половини отриманих ним доходів від здійснення підприємницької діяльності у 2007-2009 роках.

Як встановлено судом, що у вказаний період сторони перебували в шлюбі та вели спільне господарство. У цей час сторонами були придбані транспортні засоби, які визнані судом спільним майном подружжя, було сплачено значну суму коштів, як початковий внесок на придбання квартири по АДРЕСА_1, 15б (98 299 грн.), та сплачувався кредит, а тому підстав стягувати половину доходів з відображеної суми доходів колегія не вбачає.

В цій частині рішення суду є також законним, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 щодо вирішення вказаних вимог не підлягає до задоволення.

Керуючись стст. 60, 61, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 526, 530, 625, 629, 203, 215 ЦК України, п.п. 23, 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ТОВ "Тернопільбуд" задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 1 серпня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя на 83/100 частини квартири АДРЕСА_1, та за ОСОБА_2 на 17/100 частин цієї квартири і в частині стягнення з ТОВ "Тернопільбуд" коштів, неповернутих внаслідок розірвання договору про дольову участь, укладеного 7 грудня 2005 року, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, та за ОСОБА_2 право власності на ? частину цієї квартири.

Стягнути з ТОВ "Тернопільбуд", м.Тернопіль, вул. Степана Бандери, 38, код 01268934, в користь ОСОБА_1 7635 грн. 47 коп. коштів, неповернутих внаслідок розірвання договору про дольову участь у будівництві житла на 2005-2008 роки від 7 грудня 2005 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська