Ухвала суду № 36014823, 11.12.2013, Білогірський районний суд Хмельницької області

Білогірський районний суд Хмельницької області

30200 Хмельницька обл., смт Білогря, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/1386/13-ц

Провадження № 2/669/411/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року смт.Білогір'я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Давидюка О.І.

при секретарі Демянюк Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білогіря цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно державних актів на право власності на земельні ділянки ЯК № 665374 та ЯК № 665375 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,7957 га, а всього загальною площею 1,0457 га. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2, який є спадкоємцем земельної ділянки після смерті ОСОБА_4, самовільно переніс деревяні забори та металеву сітку, що розділяють їхні земельні ділянки із втягуванням на його, позивача, земельну ділянку, що підтверджується висновком земельно-технічного дослідження експерта ТОВ «Подільська судова експертиза» від 03 червня 2013 року № 3/13, а відтак вважає, що його право володіння, користування і розпорядження порушено та підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку в розмірі 0,0010 га, яка визнана як самозахват ОСОБА_4 за рахунок його земельної ділянки за адресою с.Міжгіря, вул.Шевченка, 2.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2013 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

11 грудня 2013 року позивач ОСОБА_1 подав уточнення, із змісту яких вбачається, що вимогами є усунення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом перенесення деревяного забору та сітки на підставі висновку земельно-технічного дослідження експерта ТОВ «Подільська судова експертиза» від 03 червня 2013 року № 3/13.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги, викладені в позовній заяві та в уточненнях, підтримав повністю, пояснив, що в 2012 році в судовому порядку вже вирішувався даний спір з приводу захоплення ОСОБА_2 його земельної ділянки внаслідок переміщення забору, яким є деревяні сегменти та металева сітка, ці обставини досліджувалися в суді, однак вважає, що дані висновку земельно-технічного дослідження експерта ТОВ «Подільська судова експертиза» від 03 червня 2013 року № 3/13 є підставою для повторного розгляду спірного земельного питання в іншому судовому процесі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 вимоги позивача не визнала, вважає їх необґрунтованими, заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки з приводу даного спору, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили. Пояснила, що рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Зазначає, що позивач, використавши зміст тексту позовної заяви, по якій вже було ухвалено судове рішення, змінив лише формулювання резолютивної частини поданого ним позову, хоча предмет позову та підстави, якими він обґрунтовує свої вимоги залишилися ті ж, тобто повторно звернувся до суду з приводу спору про той самий предмет і з тих самих підстав. Вказала, що дані висновку земельно-технічного дослідження, яке проведено експертом не за ухвалою відповідного суду, а на замовлення самого ОСОБА_1 і на який він посилається в позовній заяві, не повинен ставити під сумнів законне рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2012 року, яке позивачем не оскаржувалося та набрало законної сили.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, проаналізувавши клопотання відповідача та додані до нього копії процесуальних документів, дослідивши фактичні обставини справи, а також матеріали цивільної справи № 2201/563/2012, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2012 року по цивільній справі № 2201/563/2012 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення господарських будівель (причепи) на 1 м. від межі та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Рішення суду в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося, 11 грудня 2012 року набрало законної сили.

Предмет позову (зміст позовних вимог) це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення, а підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування (п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

Із оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 2201/563/2012 вбачається, що однією із матеріально-правових вимог позивача ОСОБА_1 в цій справі було усунення перешкод в користуванні та повернення йому самовільно зайнятої ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по вул.Шевченка, 2 в с.Міжгіря Білогірського району Хмельницької області, а підставами цих позовних вимог, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, були саме перешкоди, які, на його думку, створив для нього відповідач ОСОБА_2 шляхом самовільного переносу огорожі, якою є металева сітка, на його земельну ділянку, визначену державним актом на право власності на земельну ділянку ЯК № 665374.

При цьому, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, посилаючись в позовній заяві на висновок земельно-технічного дослідження експерта ТОВ «Подільська судова експертиза» від 03 червня 2013 року № 3/13, не був позбавлений під час розгляду цивільної справи № 2201/563/2012 права в збиранні доказів та поданні їх в судовому засіданні, в тому числі заявляти клопотання про призначення судом відповідної експертизи.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 223 ЦПК України, після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що провадження по справі слід закрити, оскільки є рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу сплачена ним сума судового збору в розмірі 229,70 гривень.

На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 209-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою закрити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229 /двісті двадцять девять/ гривень 70 /сімдесят/ копійок, який був сплачений ним при подачі позовної заяви на рахунок № 31217206700008 в ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, код ЄДРПОУ 37625173 згідно квитанції ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22 листопада 2013 року № 3032.157.1.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О. І. Давидюк