Постанова № 36013900, 02.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа№ 910/13663/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Щеглов Є.Є. - представник

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року

у справі № 910/13663/13 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Дочірнього підприємства «Нижфарм Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод»

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

про стягнення 1 510 852,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Нижфарм Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення з останнього заборгованість в розмірі 1 510 852,16 грн., з яких 1 172 323,65 грн. основного боргу, 17343,96 грн. 3% річних, 86719,82 грн. пені та 234 464,73 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто заборгованість у розмірі 1 172 323,65 грн., штраф у розмірі 234 464, 73 грн., пеню у розмірі 58 296, 34 грн., 3% річних у розмірі 11 659, 53 грн. та судовий збір у розмірі 29 534, 89 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення основного боргу в розмірі 1000,00 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Дочірнє підприємство «Нижфарм Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод» надало апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі № 910/13663/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення повністю з»ясовано та встановлено всі обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» та призначено розгляд справи на 25.11.2013р.

В судовому засіданні 25.11.2013р. представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Про поважність причин неявки у судове засідання відповідач суд не повідомив, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Судом було оголошено перерву до 02.12.2013р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважність причин неявки у судове засідання відповідач суд не повідомив, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів, на підставі положень ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд даної справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01.10.2010 року між Дочірнім підприємством «Нижфарм Україна» Відкритого акціонерного товариства «Нижегородський фармацевтичний завод», як псотачальником за умовами договору та Підприємством з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі», як покупцем за умовами договору, укладено договір № 8 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується постачати покупцю в обумовлені договором строки фармацевтичні препарати (або лікувальні засоби), а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його в сумах та строки, передбачені даним договором.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що постачальник поставляє покупцю товар по цінам діючого прайс-листа. Постачальник зберігає за собою право з повідомленням покупця не пізніше, ніж за 1 тиждень, змінювати ціни, вказані в прас-листі постачальника. При цьому, ціна за відвантажений товар, зафіксована у видаткових накладних, зміні не підлягає.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №7 від 01.11.2012 р. до Договору покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній з моменту надання звіту про продаж товару. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 90 календарних днів з дати, вказаної у звіті про продаж.

Вказана додаткова угода №7 вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до 28.12.2012 р.

Пунктом 1 Додаткової угоди №8 від 05.11.2012 р. до Договору покупець зобов'язується в період з 05.11.2012 р. по 30.12.2012 р. погасити прострочену дебіторську заборгованість у розмірі 761 429,67 грн. до 30.12.2012 р.

Додаткова угода №8 до Договору вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до 30.12.2012 р.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором поставки, який врегульовано главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 2 059 774,56 грн., що підтверджується видатковими накладними №76 від 29.02.2012 р., №97 від 22.03.2012 р., №98 від 22.03.2012 р., №111 від 29.03.2012 р., №288 від 14.09.2012 р., №451 від 06.11.2012 р., №452 від 06.11.2012 р., №453 від 06.11.2012 р., №463 від 08.11.2012 р., №494 від 22.11.2012 р., №528 від 11.12.2012 р., №545 від 18.12.2012 р., №546 від 18.12.2012 р., №578 від 25.12.2012 р., №579 від 25.12.2012 р.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовано неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість останнього становить 1 172 323,65 грн. Оскільки відповідач прострочив строки оплати за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача також неустойку у вигляді пені в розмірі 86719,82 грн., 3 % річних в сумі 17343,96 грн. та 234464,73 грн. штрафу.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково зменшивши суму пені та 3% річних, пославшись, зокрема, на умови договору та часткову оплату відповідачем продукції

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідно до п. 1 Додаткових угод №7 та №8 до Договору та видаткових накладних, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дати, вказаної у видатковій накладній. Крім того, дебіторську заборгованість у розмірі 761 429,67 грн. відповідач зобов'язаний був погасити до 30.12.2012 р.

Відповідачем на виконання умов Договору частково сплачувалась вартість поставленої продукції, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості поставленої продукції, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 172 323,65 грн.,

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про настання строку виконання зобов'язання відповідача оплатити отриманий ним товар за договором, тому позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1 172 323,65 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені та 3% річних за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За приписами ст. ст. 230, 232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Додатковою угодою № 8 до Договору сторони виклали розділ 17 Санкції в наступній редакції:

- п. 17.1. У випадку прострочки платежу покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

- п. 17.2. У випадку, якщо про строчка платежу за товар перевищує 30 календарних днів, покупець додатково оплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 86719,82 грн., 3% річних в сумі 17343,96 грн. та штрафу - 234 464,73 грн.

Проаналізувавши розрахунок розміру позовних вимог позивача в цій частині, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, щодо часткового задоволення суми пені та 3% річних, також задоволення суми штрафу.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції не врахував оплати заборгованості за договором в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 001340 від 16.09.2013р., колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно з приписами ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказами, які були витребувані господарським судом у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що оплата в розмірі 1 000,00 грн. за одержані лікарські засоби згідно з накладною № 451 від 06.11.2012р. здійснена відповідачем 16.09.2013р., тоді як рішення господарського суду м. Києва датоване 28.08.2013р., тобто часткова оплата здійснена після прийняття рішення у справі, а тому не могла бути врахована судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду м. Києва від 28.08.2013р. у справі № 910/13663/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 33, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. у справі №910/13663/13 залишити без змін.

3. Справу №910/13663/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін