Рішення № 36013853, 03.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2095/13 03.12.13Колегія суддів у складі головуючого судді Мудрого С.М., суддів Головіної К.І., Трофименко Т.Ю., розглянувши справу

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет"

до публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна"

про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки

Представники сторін:

від позивача: Біцюк В.С. - представник за довіреністю б/н від 09.08.2013 року;

від відповідача: Єрмоленко О.О. - представник за довіреністю б/н від 09.09.2013 року;

від третьої особи: не з'явився.

За участю приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д.

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика"

до товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет"

про визнання недійсним договорів

Представники сторін:

від позивача: Єрмоленко О.О. - представник за довіреністю б/н від 09.09.2013 року;

від відповідача: Біцюк В.С. - представник за довіреністю б/н від 09.08.2013 року.

За участю приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д.

ВСТАНОВИЛА:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.07.2001 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" укладено Генеральну кредитну угоду б/н від 31.07.2001 року, за умовами якої загальний розмір наданих ТОВ "Євросервіс-Україна" кредитних коштів в рамках угоди не повинен перевищувати еквіваленту 5 000 000,00 грн. Додатковими угодами сторони встановили ліміт активних операцій у сумі 110 000 000,00 грн. та передбачили можливість надання ТОВ "Євросервіс- Україна" кредитних коштів в доларах США та Євро.

В рамках Генеральної кредитної угоди між сторонами було укладено кредитні договори.

Загальна сума заборгованості за Генеральною кредитною угодою б/н від 31.07.2001 року станом на 22.01.2013 року становить: основна заборгованість - 83 177 737,05 грн., заборгованість за відсотками - 5 907,66 дол.США та 54 305 688,02 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №б/н від 31.07.2001 року між позивачем та ВАТ "Макаронна фабрика" було укладено наступні договори забезпечення:

- договір застави основних засобів від 31.10.2007 року №11-1/2316;

- договір застави транспортного засобу від 02.11.2007 року №б/н;

- договір іпотеки від 02.11.2007 року б/н.

Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, боржник не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненні кредитів та сплаті всіх платежів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2013 року розгляд справи відкладено на 11.03.2013 року, у зв'язку із залученням третьої особи та неявкою відповідача у судове засідання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.03.2013 року розгляд справи відкладено на 26.03.2013 року.

У судовому засіданні 26.03.2013 року оголошено перерву до 15.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2013 року строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2013 року порушено провадження у справі та прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика" до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсними договорів, розгляд справи призначено на 15.04.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що у 2007 році він уклав з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» договори:

- застави основних засобів від 31.10.2007 року № 11-1/2316;

- застави транспортного засобу від 02.11.2007 року № б/н;

- іпотеки від 02.11.2007 року посвідчений нотаріусом Кондратенко М.І., реєстраційний № 3313.

Оскільки, договори не передбачають отримання позивачем винагороди за надання послуг майнового поручителя і не направлені на отримання ним прибутку у зв'язку з чим порушують ст. 42 ГК України, ст. 84 ЦК України, а тому відповідно до ст. 215 ЦК України просить суд визнати їх недійсними.

15.04.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва позивач за первісним позовом подав заяву про уточнення позовних вимог та відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2013 року розгляд справи відкладено на 03.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2013 року розгляд справи відкладено на 17.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/2095/13, замінено сторону - позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет".

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва Бойка Р.В. від 18.06.2013 року розгляд справи № 910/2095/13 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Головіна К.І., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.06.2013 року розгляд справи призначено на 09.07.2013 року.

09.07.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва позивач подав заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2013 року розгляд справи відкладено на 30.07.2013 року та зобов'язано позивача за первісним позовом надати суду документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва Бойка Р.В. від 30.07.2013 року розгляд справи № 910/2095/13 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2013 року колегія суддів прийняла справу № 910/2095/13 до провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2013 року розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року.

Судове засідання, призначене на 17.09.2013 року не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва Бойка Р.В. від 18.09.2013 року розгляд справи № 910/2095/13 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Головіна К.І., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2013 року колегія суддів прийняла справу № 910/2095/13 до провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2013 розгляд справи відкладено на 12.11.2013 року.

06.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним) подав клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2013 року задоволено клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляд справи на п'ятнадцять днів. Зобов'язано приватного нотаріуса Рокитнянського районного натаріального округу Київської області Скоробагатька В.Д. (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Медоварна, 19, кв. 7) надати суду оригінал Генеральної кредитної угоди від 31 липня 2001 року, укладеної між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна", що зареєстрована в реєстрі за № 2073 для огляду в судовому засіданні та належний чином завірену копію для залучення до матеріалів справи. Розгляд справи відкладено на 03.12.2013 року.

03.12.2013 року представник позивача за первісним позовом через відділ діловодства суду надав письмові пояснення у справі.

В судове засідання 03.12.2013 року представник третьої особи за первісним позовом не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько В.Д. на викання вимог ухвали суду надав оригінали документів, витребовуваних судом.

Судом досліджено надані приватним нотаріусом оригінали документів.

Представник відповідача за первісним позовом подав клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Представник позивача за первісним позовом заперечував проти поданого клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача за первісним позовом підтримав подане клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Представник позивача за первісним позовом надав письмові пояснення з приводу вищезазначеного клопотання, в яких заперечує проти застосування строку позовної давності.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача за первісним позовом підтримав подану заяву про зміну предмету позову та просив позов задовольнити.

Як вбачається з заяви про зміну предмету позову позивачем заявлена нова вимога, а саме: припинити право власності ПАТ «Макаронна фабрика» на майно, передане в іпотеку, відповідно до договору іпотеки від 02.11.2007 року б/н.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Судом відмовлено в даній частині заяви позивача про зміну предмета позову.

В іншій частині подана позивачем заява про зміну предмету позову приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти первісного позову, просив суд відмовити в позові. Підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.07.2001 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" (позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду б/н, відповідно до умов якої кредитор, на підставі цієї Генеральної кредитної угоди, зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» затверджено загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» протокол №Зб-49 від 12 квітня 2012 року, акціонерний комерційний банк «Аваль» було створено юридичними особами - резидентами України в формі відкритого акціонерного товариства рішенням установчих зборів (протокол №1 від 3 березня 1992 року).

Протоколом Загальних зборів АКБ «Аваль» №Зб-4/4 від 21 січня 1994 р. прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного комерційного банку «Аваль» на акціонерний поштово - пенсійний банк «Аваль».

Протоколом Загальних зборів АППБ «Аваль» №Зб-36 від 21 квітня 2006 р. прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками акціонерного поштово - пенсійного банку «Аваль».

Протоколом Загальних зборів акціонерів №Зб-45 від 14 жовтня 2009 р. прийнято рішення про зміну найменування відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов'язками відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до п.1.2 генеральної кредитної угоди від 31.07.2001 року, загальний розмір наданих позичальнику кредитних коштів в рамках даної угоди не повинен перевищувати еквіваленту 5 000 000,00 грн.

Додатковими угодами сторони встановили ліміт активних операцій у сумі 110 000 000,00 грн. (від 28.12.2006 р.) та передбачили можливість надання ТОВ "Євросервіс- Україна" кредитних коштів в доларах США та Євро.

10.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" укладено кредитний договір №010/08/3776.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №010/08/3776 від 10.10.2007 року, кредитор, згідно Генеральної кредитної угоди б/н від 31 липня 2001 року та на положеннях і умовах цього договору, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 64 750 000,00 грн. (ліміт кредитування); строком до 01 серпня 2008 року із сплатою 17,75 відсотків річних.

10.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" укладено кредитний договір №010/08/3777.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору №010/08/3777 від 10.10.2007 року, кредитор, згідно Генеральної кредитної угоди б/н від 31 липня 2001 року та на положеннях і умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 45 250 000,00 грн. (ліміт кредитування); строком до 01 серпня 2008 року із сплатою 17,75 відсотків річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитними договором та надав позичальнику кредитні кошти.

На підставі кредитного договору №010/08/3776 від 10.10.2007 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" надано ТОВ "Євросервіс-Україна" кредитні кошти в сумі 64 750 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та випискою з рахунку №206282372.

ТОВ "Євросервіс-Україна" 23.07.08 року було частково погашено кредитні зобов'язання в сумі 10 471 915,61 грн.

На підставі кредитного договору №010/08/3777 від 10.10.2007 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" надано ТОВ "Євросервіс-Україна" кредитні кошти у сумі 42 311 405,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з рахунків №206252373.

ТОВ "Євросервіс-Україна" в серпні-вересні 2008 року частково погашено кредитні зобов'язання в сумі 13 411 752,40 грн.

Відповідно до п.3.1 кредитних договорів кредит надано на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Пунктом 6.1 кредитних договорів передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.

Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісяця платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора №206882756 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Основна заборгованість за кредитом (позикова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення заборгованості (додаток 1 до цього договору).

Зважаючи на порушення боржником вимог Генеральної кредитної угоди №б/н від 31.07.2001 року та укладених в її межах кредитних договорів, банк направив ТОВ "Євросервіс-Україна" претензію № 94/0000/7-393 від 06.08.2008 року в якій вимагав здійснити погашення заборгованості по кредиту, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом. Претензію вручено представнику ТОВ "Євросервіс-Україна" 27.08.2008 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 03.04.2013 року факт наявності заборгованості за кредитним договором №010/08/3776 від 10.10.2007 року становить 92 297 491,73 грн. (по кредиту у розмірі 54 278 084,39 грн., по несплаченим відсоткам в розмірі 38 019 407,34 грн.) та за кредитним договором №010/08/3777 від 10.10.2007 року становить 48 057 844,11 грн. (по кредиту у розмірі 28 899 652,66 грн., по несплаченим відсоткам в розмірі 19 158 191,45 грн.).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №б/н від 31.07.2001 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та відкритим акціонерним товариством "Макаронна фабрика" було укладено наступні договори забезпечення:

- договір застави основних засобів №11-1/2316 від 31.10.2007 року.

Відповідно до п.1.1 договору, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди №б/н від 31.07.2001 року, укладеної між заставодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна", а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому за умовами якого боржник зобов'язується перед заставодержателем повернути кредит в розмірі 110 000 000,00 грн., сплатити проценти за користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати заставодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Згідно з п.1.2 договору в забезпечення виконання зобов'язань вказаних у п.1.1 цього договору заставодавець на умовах передбачених цим договором, передає у заставу заставодержателю належне йому на праві власності основні засоби/обладнання, згідно з додатку №1 до цього договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що предмет застави оцінюється сторонами в сумі 3 436 010,00 грн. Майно, що заставляється знаходиться за адресою: 04072 м. Київ, вул.. Фрунзе 142 (додаток №1).

- договір застави транспортного засобу №б/н від 02.11.2007 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. (реєстраційний № 3315).

Відповідно до п.1.1 договору, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди від 31 липня 2001 року, викладеної в новій редакції від 28 грудня 2006 року, з додатковими угодами до неї, що можуть бути укладені в подальшому, укладеної між заставодержателем та позичальником, за умовами якої заставодержатель зобов'язується надати позичальнику, кредитні кошти як в національній так і в іноземній валютах, на умовах кредитної лінії, на термін до 01 серпня 2008 року із сплатою відсотків річних в межах 13,0-19,0 % річних, комісійної винагороди встановленої Генеральною кредитною угодою, а позичальник зобов'язується перед заставодержателем повернути кредитні кошти, сплатити проценти за їх користування, комісійної винагороди, в розмірі, строки та у випадках передбачених Генеральною кредитною угодою та договорами, укладеної в її рамках.

У відповідності до цього договору заставодержатель має право, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань встановлених Генеральною кредитною угодою та договорами, укладеними в рамках її виконання, отримати задоволення за рахунок майна, переданого в заставу на нижчевказаних умовах.

В забезпечення виконання зобов'язань передбачених п.1.1 цього договору заставодавець на умовах передбачених цим договором, передав у заставу належні йому транспортні засоби передбачені п.1.2 договору.

Відповідно до п.1.3 договору предмет застави оцінюється сторонами в сумі 246 934,00 грн.

- договір іпотеки б/н від 02.11.2007 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. (реєстраційний № 3313).

Відповідно до п.1.1 договору цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угодои від 31 липня 2001 року, викладеної в новій редакції від 28 грудня 2006 року, з додатковими угодами до неї, що можуть бути укладені в подальшому, укладеної між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якої іпотекодержатель зобов'язується надати позичальнику, кредитні кошти, на умовах не відновлювальної кредитної лінії, на термін, у сумі та на умовах визначених Генеральною кредитною угодою, а позичальник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредитні кошти, сплатити проценти за їх користування, в розмірі, строки та у випадках передбачених Генеральною кредитною угодою та договорами, укладеної в її рамках.

У відповідності до цього договору іпотекодержатель має право, у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань встановлених Генеральною кредитною угодою та договорами, укладеними в рамках її виконання, отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку на нижчевказаних умовах.

Предмет іпотеки визначений пунктом 1.2 договору.

Згідно з п.1.3 договору заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 82 148 468,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

03.04.2013 року між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» (фактор) укладений договір факторингу № 140-0-0-00/11-63.

Згідно з ч.1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування за плату (дисконт), а клієнт зобов'язується відступити факторові право вимоги за кредитними договорами.

Пунктом 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з п.1.1 договору факторингу, позичальник - товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Україна».

Кредитні договори - Генеральна кредитна угода від 31 липня 2001 року, укладена між клієнтом та позичальником зі змінами, доповненнями до неї, всі кредитні договори, які укладені в рамках Генерапьної кредитної угоди, становлять її невід'ємну частину, разом із зонами та доповненнями, внесеними до них додатковими угодами, вказаними у додатку 5 цього договору.

Права за договорами забезпечення означає всі права (як існуючі, так і ті, що виникнуть у майбутньому ) клієнта за договорами забезпечення, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості заставодержателя/кредитора, в тому числі одержати задоволення за рахунок майна, переданого у заставу.

Права за договорами іпотеки означає всі права (як існуючі, так і ті, що виникнуть у майбутньому) клієнта за договорами іпотеки, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості іпотекодержателя, в тому числі одержати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Сума фінансування означає грошові кошти у валюті України у сумі 43 000 000,00 грн., які фактор зобов'язується сплатити клієнту на умовах цього договору.

Відповідно до п.1 статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Пунктом 2.3 договору факторингу, фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором у клієнта права вимоги.

Відповідно до п.3.1.1, 3.1.2 договору факторингу (в редакції додаткової угоди №1 до договору факторингу від 03.04.2013 року №140-0-0-00/11-63) не пізніше 04.04.13 р. фактор на підтвердження зобов'язання щодо сплати суми фінансування і на забезпечення виконання такого зобов'язання сплачує завдаток в розмірі 8 000 000,00 грн.; до 23.04.2013 року включно фактор сплачує суму фінансування за вирахуванням суми сплаченого завдатку (8 000 000,00 грн.), зокрема, перераховує банку грошові кошти в сумі 35 000 000 00 грн.

На виконання вищезазначених умов договору ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» перерахувала АТ «Райффайзен Банк Аваль» 43 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до п.2.2 договору факторингу, з дати відступлення права вимоги клієнт перестає бути кредитором за кредитними договорами, а фактор, відповідно, стає виключним та єдиним кредитором за кредитними договорами. Фактор усвідомлює, що право вимоги за кредитними договорами переходить до нього в повному обсязі, безвідклично та безповоротно (без регресу).

Пунктом 2.9 договору факторингу, на дату укладання договору розмір існуючих грошових прав вимоги складає: 140 355 335, 84 гривень, детальний розрахунок яких наведено в додатку №2 до цього договору. Розмір грошових прав вимоги, існуючих на дату відступлення, зазначається у розрахунку заборгованості, підписаному клієнтом станом на дату відступлення.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 03.04.2013 року за зобов'язаннями ТОВ «Євросервіс-Україна» (додаток №2 до договору факторингу №140-0-0-00/11-63 від 03.04.2013 року) загальна заборгованість становить 140 355 335,84 грн. з яких: заборгованості за кредитним договором №010/08/3776 від 10.10.2007 року становить заборгованість по тілу кредиту у розмірі 54 278 084,39 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 38 019 407,34 грн. та за кредитним договором №010/08/3777 від 10.10.2007 року становить заборгованість по тілу кредиту у розмірі 28 899 652,66 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 19 158 191,45 грн.

Згідно з п.1 додаткової угоди №1 до договору факторингу від 03.04.2013 року №140-0-0-00/11-63 від 03.06.2013 року, право вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і ті, що виникнуть у майбутньому на підставі кредитних договорів) клієнта до позичальника за кредитними договорами на дату відступлення, включаючи право грошової вимоги щодо виплати чум основної (позичкової) заборгованості, процентів за користування кредитними коштами та будь-яких інших сум, які належать до сплати клієнту згідно умов кредитних договорів.

Пунктом 2.10 додаткової угоди №1 до договору факторингу від 03.04.2013 року №140-0-0-00/11-63 від 03.06.2013 року, передбачено, що відступлення прав за договорами забезпечення здійснюється сторонами на підставі окремо укладених договорів відступлення прав за договорами забезпечення, які сторонами в день підписання акту прийому-передачі.

На виконання вищезазначеного пункту договору між сторонами укладені наступні договори відступлення прав:

- договір відступлення прав від 03.06.2013 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» (новий іпотекодержатель).

Відповідно до п. 2.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, у зв'язку з укладенням між первісним заставодержателем та новим заставодержателем договору факторингу, первісним заставодержателем відступає та передає новому заставодержателю належні йому права вимоги за договором забезпечення, а новий заставодержатель приймає та набуває такі права вимоги.

Пунктом 1 договору передбачено визначення термінів, а саме: кредитний договір - Генеральна кредитна угода б/н від 31 липня 2001 року (з усіма додатковими угодами до неї), кредитний договір № 010/08/3776 від 10 жовтня 2007 року, кредитний договір № 010/08/3777 від 10 жовтня 2007 року, що укладені між первіснім заставодержателем і боржником; договір забезпечення - договір, укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, а саме: договір застави основних засобів №11/1-2316 від 31.10.2007 року, укладений між первісним заставодержателем та заставодавцем.

Згідно з п.2.2 договору, предметом застави за договором забезпечення є належні заставодавцю на праві власності основні засоби/обладнання згідно додатку № 1 договору забезпечення.

- договір відступлення прав від 03.06.2013 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» (новий іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К.В. та зареєстровано в реєстрі за № 460.

Відповідно до п. 2.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, у зв'язку з укладенням між первісним заставодержателем та новим заставодержателем договору факторингу, первісним заставодержателем відступає та передає новому заставодержателю належні йому права вимоги за договором забезпечення, а новий заставодержатель приймає та набуває такі права вимоги.

Пунктом 1 договору передбачено визначення термінів, а саме: кредитний договір - Генеральна кредитна угода б/н від 31 липня 2001 року (з усіма додатковими угодами до неї), кредитний договір № 010/08/3776 від 10 жовтня 2007 року, кредитний договір № 010/08/3777 від 10 жовтня 2007 року, що укладені між первіснім заставодержателем і боржником; договір забезпечення - договір, укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, а саме: договір застави транспортного засобу від 02.11.2007 року, укладений між первісним заставодержателем та заставодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. та зареєстрований в реєстрі за №3315.

Згідно з п.2.2 договору, предметом застави за договором забезпечення є належні заставодавцю транспортні засоби у кількості 24-х штук.

- договір відступлення прав від 03.06.2013 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» (новий іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К.В. та зареєстровано в реєстрі за № 457.

Відповідно до п. 2.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, у зв'язку з укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору факторингу, первісним іпотекодержателем відступає та передає новому іпотекодержателю належні йому права вимоги за договором забезпечення, а новий іпотекодержатель приймає та набуває такі права вимоги.

Пунктом 1 договору передбачено визначення термінів, а саме: кредитний договір - Генеральна кредитна угода б/н від 31 липня 2001 року (з усіма додатковими угодами до неї), кредитний договір № 010/08/3776 від 10 жовтня 2007 року, кредитний договір № 010/08/3777 від 10 жовтня 2007 року, що укладені між первіснім іпотедержателем і боржником; договір забезпечення - договір, укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, а саме: договір іпотеки від 02.11.2007 року, укладений між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. та зареєстрований в реєстрі за №3313.

Згідно з п.2.2 договору, предметом іпотеки за договором іпотеки є нерухоме майно, майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок №142, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК №010000441, виданого Головним управлінням житлового господарства та майна міста Києва 12 червня 1997 року на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 05 травня 1997 року №172-В. Право власності зареєстровано комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04 липня 1997 року, реєстраційний номер 268з.

05.06.2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були направлені на адресу господарського суду м. Києва, адреси боржника - ТОВ «Євросервіс-Україна», адреси арбітражного керуючого Луговського Є.В., адресу іпотекодавця (заставодавця) ПАТ «Макаронна фабрика», повідомлення про відступлення прав ТОВ «Фактринговій компанії «Паритет» за Генеральною кредитною угодою від 31.07.2001 р. та кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди, а також повідомлення про відступлення прав за договорами іпотеки та договорами застави.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно положенням ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.3. договору застави транспортного засобу 02.11.2007 року, передбачено, що заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку якщо кредит, що забезпечений заставою не буде погашений у встановлені кредитним договором строки.

Відповідно до п.2.16 договору застави транспортного засобу 02.11.2007 року, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченою заставою, воно не буде виконано.

Згідно з п.2.17 договору застави транспортного засобу 02.11.2007 року, за рахунок заставленого майна задовольняються вимоги заставодержателя в повному обсязі, включаючи відсотки, нараховані штрафні санкції, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням зобов'язання, необхідні витрати на реалізацію заставленого майна.

Відповідно до п.4.1 договору застави основних засобів №11/1-2316 від 31.10.2007 року заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмета застави у випадку якщо кредит, проценти, комісійна винагорода, штрафні санкції, які були забезпечені заставою не будуть сплачені у строк, передбачений кредитним договором, або достроково у випадку порушення заставодавцем умов цього договору або порушення боржником умов кредитного договору, а також у випадках передбачених ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити у повному обсязі свої вимоги, які виникають у разі прострочення виконання або невиконання боржником умов кредитного договору, включаючи погашення основної суми заборгованості за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та неустойку шляхом реалізації заставленого майна.

Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу» та ч. 2 ст. 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Нормами ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У відповідності умовам ч. 7 ст. 20 ЗУ «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

З огляду на вищезазначене, факт наявності заборгованості ТОВ «Євросервіс-Україна» станом на 03.04.2013 року в розмірі 140 355 335,84 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, та беручи до уваги те, що в забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та додаткових угод до неї б/н від 31.07.2001 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ВАТ «Макаронна фабрика» укладено договори застави транспортного засобу 02.11.2007 року та застави основних засобів №11/1-2316 від 31.10.2007 року, позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Євросервіс-Україна» визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом, продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 3.1.4 договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань за генеральною угодою та/або договорами укладеними в її рамках, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до пункту 5 цього договору та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Відповідно до п.5.1 договору іпотеки, у разі порушення основного зобов'язання, умов генеральної угодої та/або договорів укладених в її рамках чи умов цього договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи наявна претензія банку про здійснення погашення заборгованості по кредиту, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п.5.6 договору іпотеки, право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений пунктом 5 цього договору належить іпотекодержателю.

Пунктом 5. 4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

- згідно з договором про задоволення вимог потекодержателя.

Частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

Відповідно до п.5.5.1 договору іпотеки, у відповідності до статті 36 Закону України "Про іпотеку" цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань позичальника за генеральною угодою та/або договорами укладеними в її рамках. В цьому випадку цей договір (застереження п.5.5.1.) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Євросервіс-Україна» за кредитними договорами у розмірі 140 355 335,84 грн. на предмет іпотеки за договором іпотеки, вартість якого становить 82 148 468,00 грн., шляхом визнання права власності на таке майна за ТОВ «Факторингова компанія «Паритет» є правомірними та обґрунтованими.

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсними договорів застави основних засобів від 31.10.2007 року № 11-1/2316; застави транспортного засобу від 02.11.2007 року № б/н; іпотеки від 02.11.2007 року посвідчений нотаріусом Кондратенко М.І., реєстраційний № 3313, оскільки вони не передбачають отримання позивачем винагороди за надання послуг майнового поручителя і не направлені на отримання ним прибутку, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, зі змісту правової норми встановленої вищезазначеної статті підприємництву властиві наступні ознаки: самостійність; ініціативність; систематичність; ризиковість.

Самостійність підприємницької діяльності полягає у безпосередньому здійсненні підприємцем господарської діяльності, можливості виступати від свого імені, на свій розсуд обирати вид діяльності та приймати рішення щодо способів використання належних активів.

Ризиковість полягає в тому, що підприємець самостійно несе всі ризики, пов'язані з негативними майновими наслідками його діяльності.

Згідно вказаної норми підприємницька господарська діяльність спрямована не тільки на одержання прибутку, а й здійснюється з метою досягнення певних економічних та соціальних результатів.

Відсутність реально отриманого прибутку, не означає, що діяльність суб'єкта господарювання не є підприємницькою. В даному випадку основним критерієм є не фактичне отримання прибутку, а мета з якою здійснюється господарська діяльність юридичної особи.

Оскаржувані ПАТ «Макаронна Фабрика» договори є видами договорів щодо забезпечення виконання зобов'язань.

Норми, які регулюють правовідносини застави та іпотеки містяться у ЦК України. Законі «України про заставу» та Законі України «Про іпотеку».

Вищезазначені нормативно-правові акти не передбачають обов'язкового отримання майновим поручителем грошової винагороди за укладання договорів, які забезпечують виконання певного зобов'язання.

Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторонами мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

У відповідності до вимог ч. 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, посилання позивача за зустрічним позовом на невідповідність положень договорів статтям 84 ЦК України та 42 ГК України є безпідставними.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на вищевикладене твердження позивача про невідповідність умов вищезазначених договорів вимогам закону є безпідставними, таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договорів застави основних засобів від 31.10.2007 року № 11-1/2316; застави транспортного засобу від 02.11.2007 року № б/н; іпотеки від 02.11.2007 року посвідчений нотаріусом Кондратенко М.І., реєстраційний № 3313, а вимоги позивача є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави основних засобів від 31 жовтня 2007 року №11-1/2316 за яким в заставу передано належні публічному акціонерному товариству «Макаронна фабрика» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 142, код ЄДРПОУ 00376449) основні засоби/обладнання згідно Додатку №1 до договору, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 142.

Встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною в розмірі 3 436 010 (три мільйони чотириста тридцять шість тисяч десять) грн. 00 коп.

Звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави транспортного засобу від 02 листопада 2007 року №б/н, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. (реєстраційний номер 3315) за яким в заставу передано належні публічному акціонерному товариству «Макаронна фабрика» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 142, код ЄДРПОУ 00376449) транспортні засоби, а саме:

- автомобіль марки ГАЗ 33021, рік випуску 2003, шасі (кузов, рама, коляска) № 33021031943316 3302003021013 ФУРГОН, реєстраційний № 52676 КА, зареєстрований МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 20 січня 2004 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ КІС 889087, видане МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 20 січня 2004 року;

- автомобіль марки ГАЗ 33021, рік випуску 2003, шасі (кузов, рама, коляска) № 33021031950703 33020030216385 ФУРГОН,реєстраційний № 52675 КА, зареєстрований МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 20 січня 2004 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ КІС 389086, видане МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 20 січня 2004 року;

- автомобіль марки ГАЗ 33021-212, рік випуску 2004, шасі (кузов, рама, коляска) № ХТН33023052032776 33020050288448 ФУРГОН, реєстраційний № АА2658АЕ, зареєстрований МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м, Києві 12 серпня 2005 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ КІС 995024, видане МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 12 серпня 2005 року;

- автомобіль марки ГАЗ 33021-212, рік випуску 2004, шасі (кузов, рама, коляска) № ХТН33021052033134 33020050288791 ФУРГОН, реєстраційний № АА2657АЕ, зареєстрований МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 12 серпня 2005 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ КІС 995023, видане МРЕВ-9 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві 12 серпня 2005 року;

- автомобіль марки ГАЗ 33021-212, рік випуску 2005, шасі (кузов, рама, коляска) №33020060345920 Х9633021062097565 ФУРГОН-В, реєстраційний № АА2638АІ, зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13 червня 2006 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ААС 29200, видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 13 червня 2006 року;

- технологічний ТЗ марки ЭП-103к-3,3, рік випуску 1980, паспорт (формуляр) № 4, номерний знак Т 1032 К1, зареєстрований Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року, технічний талон серії КІ №016632, видане Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року;

- технологічний ТЗ марки ER 779.14.12, рік випуску 1991, паспорт (формуляр) № 3, двигун № 53674, номерний знак Т 1033 КІ, зареєстрований Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагдяду за охороною праці 09 грудня 1996 року, технічний талон серії КІ № 016630, видане Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року;

- технологічний ТЗ марки ЕВ 887.12,11, рік випуску 1989, паспорт (формуляр) № 1, двигун ОН-04.68904-77, номерний знак Т 1035 КІ зареєстрований Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року, технічний талон серії КІ № 016631, видане Державним підприємством Київський експертно-технічний цеетр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року;

- автокран, марки КС 3577-4, рік випуску 1991, двигун № 9115745, шасі (рама) № 135260, реєстраційний № 7043КИУ, зареєстрований МРЕВ-9 м. Києва 24 квітня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 226022, видане МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року;

- екскаватор, марки Э02621, рік випуску 1991, двигун № 1X1014, № машини 744434, реєстраційний № 00082КС, зареєстрований іспекцією державного технічного нагляду Київської міської державної адміністрації 16 жовтня 1996 року, свідоцтво про реєстрацію машини серії АК № 100345, видане Інспекцією державного технічного нагляду Київської міської державної адміністрації 16 жовтня 1996 року МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року;

- автобус, марки КАВ33271, рік випуску 1992, двигун № 76583, шасі (рама) № 1396917, реєстраційний № 5774КИУ, зареєстрований МРЕВ-9 м. Києва 24 квітня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 226019, видане МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року;

- автомобіль, марки 55102, рік випуску 1992, шасі (кузов, рама, коляска) №N1022296 БОРТОВИЙ, реєстраційний № 5772 КИУ, зареєстрований МРЕВ м. Києва 05 липня 2003 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 838840, видане МРЕВ-9 м. Києва 05 липня 2003 року;

- автомобіль марки Opel OMEGA 3.01 24 Y, рік випуску 2001, шасі (кузов, рама, коляска) №WOLOVBF6911014637 СЄДАН, реєстраційний, зареєстрований МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві;

- автомобіль марки ГАЗ5312, рік випуску 1988, двигун № 170398, шасі (рама) № 1216958, реєстраційний № 5201 КИН, зареєстрований МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС 226015, видане МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року;

- автомобіль, марки КАМАЗ 53202, рік випуску 1991, двигун № 809994, шасі (рама) № 2632, реєстраційний № 861ЗКИП. зареєстрований МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 226012, видане МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року;

- причеп, марки 2ГРС-4, рік випуску 1991, № машини 226841, реєстраційний № 00014КС, зареєстрований Інспекцією державного технічного нагляду Київської міської державної адміністрації 16 жовтня 1996 року, свідоцтво про реєстрацію машини серії АК № 100344.; видане Інспекцією державного технічного нагляду Київської міської державної адміністрації 16 жовтня 1996 року;

- автомобіль, марки ГА33307, рік випуску 1993, двигун № 0079606, шасі (рама) № 1486716 платформа, реєстраційний № 1595КІА, зареєстрований МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 226025, видане МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року;

- автомобіль, марки ГАЗ 31029, рік випуску 1992, двигун № 0075752, шасі (рама) № 0020569, кузов № ХТН310290N0020538, реєстраційний № 0155КІА, зареєстрований МРЕВ-4 м. Києва 23 черпня 1998 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 386071, видане МРЕВ-4 м. Києва 23 червня 1998 року;

- автомобіль, марки КАМАЗ 5320, рік випуску 1992, двигун № 953733, шасі (рама) № 1008551, платформа, реєстраційний № 1518КИУ, зареєстрований МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 226014, видане МРЕВ-4 м Києва 24 квітня 1997 року;

- автомобіль, марки КАМАЗ 5320, рік випуску 1992, двигун № 954649, шасі (рама) № 2008898, реєстраційний № 15І7 КИУ, зареєстрований МРЕВ-4 м. Києва 24 квітня 1997 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 226011, видане МРЕВ-4 м. Києм 24 кїгшя . 1997 року;

- автомобіль, марки ГАЗ 3110, рік випуску 1998, двигун № 40200FW3322890, шасі (рама) № 670423, кузов № ХТН311000W0099602, реєстраційний № 77606КА, зареєстрований МРЕВ-4 м. Києва 22 липня 1998 року, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії КІС № 407343, видане МРЕВ-4 м. Києва 22 липня 1998 року;

- автонавантажувач ДВ 1792-33.20, рік випуску 1990, паспорт (формуляр) 2, двигун № 121612.89/В37112647, шасі № 0Н-04 70372-79, вантажопідйомність 3500 кг., номерний знак Т 1034 КІ, зареєстрований Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року, технічний паспорт серії К1 № 016679, видане Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року;

- автонавантажувач ДВ 1788-33.10, рік випуску 1998, двигун № 34555, вантажопідйомність 3000 кг., номерний знак Т 2024 КІ. зареєстрований Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту і нагляду за охороною праці 05 листопада 2002 року, технічний паспорт серії К1 № 019074, видане Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 05 листопада 2002 року,

- автонавантажувач 06.Д0.402.87, рік випуску 1988, паспорт (формуляр) 5, двигун № 5-45-65, вантажопідйомність 5000 кг номерний знак Т 1031 КІ, зареєстрований Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року, технічний паспорт серії КІ № 018590, видане Державним підприємством Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці Державного департаменту з нагляду за охороною праці 09 грудня 1996 року.

Встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною в розмірі 246 934 (двісті сорок шість тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп.

Кошти від реалізації предмета застави направити в рахунок погашення кредитної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.142, код ЄДРПОУ 31110288) перед товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 154, код ЄДРПОУ 38358377) за Генеральною кредитною угодою №б/н від 31 липня 2001 року, кредитними договорами № 010/08/3776 від 10 жовтня 2007 року, №010/08/3777 від 10 жовтня 2007 року у загальній сумі 140 355 335,84 грн. (сто сорок мільйонів триста п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять п'ять гривень, 84 копійки), з яких: основна заборгованість - 83 177 737,05 грн. (вісімдесят три мільйони сто сімдесят сім тисяч сімсот тридцять сім гривень, 05 копійок), заборгованість за відсотками - 57 177 598,79 грн. (п'ятдесят сім мільйонів сто сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень, 79 копійок).

3. В рахунок погашення кредитної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.142, код ЄДРПОУ 31110288) перед товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 154, код ЄДРПОУ 38358377) за Генеральною кредитною угодою №б/н від 31 липня 2001 року, кредитними договорами № 010/08/3776 від 10 жовтня 2007 року, №010/08/3777 від 10 жовтня 2007 року у загальній сумі 140 355 335,84 грн. (сто сорок мільйонів триста п'ятдесят п'ять тисяч триста тридцять п'ять гривень, 84 копійки), з яких: основна заборгованість - 83 177 737,05 грн. (вісімдесят три мільйони сто сімдесят сім тисяч сімсот тридцять сім гривень, 05 копійок), заборгованість за відсотками - 57 177 598,79 грн. (п'ятдесят сім мільйонів сто сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень, 79 копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс, загальною площею 16 547,20 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе будинок № 142, до складу якого входять:

- Головний виробничий корпус (літ. А), головний виробничий корпус (надбудова 4-й поверх) (літ. А), склад готової продукції (промислова будівля) (літ. А'), будівля їдальні (літ. А"), площею 5 666,80 кв.м.

- Прохідна з адміністративного корпусу (промислова будівля) (літ. Б), будівля головного виробничого корпусу (промислова будівля) (літ. Б), площею 9 539,10 кв.м.

- Склад безтарного зберігання борошна (літ. В), площею 199,90 кв.м.

- Котельня (літ. Г), площею 493,00 кв.м.;

- Склад модульного типу (літ. Д), площею 282,80 кв.м.;

- Підсобно-допоміжний корпус (склад літ. «Е», гараж літ. «Ж») (літ. Е,Ж), площею 269,30 кв.м.;

- Повітряна компресорна (літ. 3), площею 97,20 кв.м., шляхом визнання права власності на нього за товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 154, код ЄДРПОУ 38358377).

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Макаронна фабрика"(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 142, код ЄДРПОУ 00376449) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Паритет» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 154, код ЄДРПОУ 38358377) судовий збір в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн.. 00 коп.

5. В зустрічному позові відмовити повністю.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Дата підписання рішення: 12.12.2013 року.

Головуючий суддя С.М. Мудрий

Судді К.І. Головіна

Т.Ю. Трофименко