Постанова № 36013813, 12.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р.Справа № 916/1982/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В. (на підставі розпорядження голови суду від 06.11.2013 р. № 927)

при секретарі судового засідання: Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від третьої особи - ОСОБА_2

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2013 р.

у справі № 916/1982/13

за позовом ОСОБА_3

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок";

2) Реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4

про визнання недійсними статутів та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок", Реєстраційної служби по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 про:

- визнання недійсними Статутів ТОВ «Світанок» від 27.06.2005 року та від 05.06.2007 року, затверджені рішеннями загальних зборів учасників товариства;

- зобов'язання відділу державної реєстраційної служби в м. Котовськ Одеської області скасувати державну реєстрацію Статуту ТОВ «Світанок», в редакції, зареєстрованій державним реєстратором від 08.07.2005 року

№ 15551050001000088 та в редакції, зареєстрованій 08.06.2007 року

№ 15551050005000088 (а.с. 3-6).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2013 року залучено ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (а.с. 1-2).

ОСОБА_4 у своїх поясненнях зазначив про необґрунтованість позову (а.с 42-43).

Реєстраційна служба по місту Котовську та Котовському району Котовського міжрайонного управління юстиції в Одеській області у відзиві на позов вимоги позивача не визнала, та заперечила проти залучення її в якості відповідача у справі (а.с. 59-60).

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2013 р. (суддя - Щавинська Ю.М) оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 07.10.2013 р., у задоволенні позову відмовлено, з мотивів недоведеності заявлених вимог (а.с. 66-70).

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 17.10.2013 р. звернувся з апеляційною скаргою, яка повернута скаржнику ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (а.с. 80-82).

Усунувши недоліки, ОСОБА_3 01.11.2013 р. повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2013 року задоволено та скаргу прийнято до провадження (а.с. 102-106).

ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про її необґрунтованість та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 112-115 ).

Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» зареєстровано 30.10.1998 року в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 30129083 (а.с. 56-57).

Згідно з витягу ЄДРПОУ станом на 02.11.2010 р. та 24.09.2013р., розмір статутного фонду, сплаченого капіталу на дату державної реєстрації складає - 34 380, 00 грн. (а.с. 45-46, 56-57).

Відповідно до п. 1.3.3 Статуту ТОВ «Світанок», затвердженим протоколом від 15.04.2005 р. та зареєстрованим 08.07.2005р. за

№ 1555105000100088, у редакції 2005 року, учасниками підприємства є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 10-17).

Згідно п.п. 5.2.9, 5.2.10 вказаного Статуту розмір статутного фонду (капіталу) складає 34 380, 00 грн., а частки у статутному фонді розподілені наступним чином:

- ОСОБА_3 - 95% (32 661 грн.)

- ОСОБА_1 - 5 % ( 1 719 грн.)

27.07.2005 року згідно протоколу зборів учасників товариства (а.с. 18-19), до складу учасників товариства введено - ОСОБА_4, з часткою у статутному фонді - 50 % (17 190 грн.), шляхом перерозподілу часток капіталу наступним чином:

- ОСОБА_3 - 45% (15 471 грн.)

- ОСОБА_1 - 5 % ( 1 719 грн.)

- ОСОБА_4 - 50 % ( 17 190 грн.)

Статут ТОВ «Світанок» зі змінами відповідно до протоколу від 27.07.2005 року у матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 1.3.3 Статуту ТОВ «Світанок», затвердженим протоколом від 05.06.2007 р. та зареєстрованим 08.06.2007 р. за

№ 1555105000500008, у редакції 2007 року, учасниками підприємства є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 20-27).

Згідно п.п. 5.2.9, 5.2.10 цього Статуту розмір статутного фонду (капіталу) складає 34 380, 00 грн., а частки у статутному фонді розподілені наступним чином:

- ОСОБА_4 - 50% (17 190 грн.)

- ОСОБА_3 - 50 % (17 190 грн.)

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції саме ці Статути в редакції від 27.07.2005 р. та від 05.06.2007 р. позивач просить визнати недійсними, та скасувати їх державну реєстрацію від 08.07.2005 р. та від 08.06.2007 р. В обґрунтування позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивач послався на те, що після змін до Статутів ТОВ «Світанок» в редакції від 2005 та 2007 роках, ОСОБА_4 став учасником товариства з часткою у статутному капіталі - 50 % що становить 17 190 грн. та відповідно має 50% голосів учасників товариства але всупереч п.п. 4.2.2, 5.2.4 Статуту ТОВ «Світанок» ОСОБА_4 половина частки від суми статутного капіталу - 8 595 грн. внесена не була. Крім того, в порушення ч. 1 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» та п. 5.2.5 Статуту ТОВ «Світанок» частка сумою 17 190 грн. (50% статутного капіталу) ні у 2005-2006 рр., ні в наступні роки до статутного капіталу також внесена не була, що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен БАНК АВАЛЬ» від 20.06.2013 р. (а.с. 28), а тому позивач стверджує, що відомості, які містяться в оскаржуваних Статутах не відповідають дійсності та підлягають скасуванню. При цьому позивач зазначив, що можливість прийняття рішення щодо виключення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства відсутня внаслідок належності обом учасникам рівної кількості голосів - по 50%, що на його думку порушує його права як учасника ТОВ «Світанок».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 143 Цивільного Кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених ст.88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Згідно з ст. 144 вказаного Кодексу статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

- про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про ліквідацію товариства.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про господарські товариства» зміни, які сталися в установчих документах товариства, і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати у т.ч. примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів.

Стаття 145 Цивільного Кодексу України встановлює, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Як встановлено судом, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження змін до оскаржуваних статутів товариства у встановленому чинним законодавством порядку недійсними не визнавались, що свідчить про відсутність підстав для визнання недійсними цих статутів.

Приписи п.13 Постанови Пленума Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», визначають що відповідно до ст. ст. 88, 143, 154 ЦК, ст. ст. 57, 82 ГК, ст. ст. 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 27, 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Так, вимоги позивача щодо визнання недійсними статутів, пов'язані з несплатою ОСОБА_4 вартості частки у статутному фонді (капіталі) товариства, але згідно Статуту ТОВ «Світанок» в редакції, зареєстрованій 08.07.2005 року, ОСОБА_4 ще не був учасником цього товариства.

Статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Як встановлено судом, згідно протоколу від 27.07.2005 року частка статутного фонду у розмірі - 50% перейшла ОСОБА_4 шляхом переуступки своєї частки ОСОБА_3, яка на момент державної реєстрації підприємства вже була сплачена.

Тобто, чинним законодавством не визначено підстави необхідності внесення грошових коштів саме до статутного фонду товариства, а не на користь особи, з власності якої і була відчужена частка, що перейшла до ОСОБА_4, натомість згідно з ч. 4 ст. 53 вказаного Закону встановлено, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що несплата учасником товариства вартості частки після реєстрації змін до статуту, жодним нормативним актом не передбачає визнання недійсним Статуту цього товариства; у випадку наявності грошових зобов'язань сторони, особа, яка вважає свої права порушеними, не позбавлена звернутися до суду за їх захистом.

Щодо вимог про зобов'язання відділу державної реєстраційної служби скасувати державну реєстрацію Статутів ТОВ «Світанок» в редакції від 08.07.2005 та 08.06.2007 місцевий господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст.1. Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», державний реєстратор - посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону державний реєстратор території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зокрема, проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб.

Зі змісту абзацу 12 ч. 1 ст. 6 цього Закону встановлено, що державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. Державний реєстратор у строк, що не перевищує двох робочих днів з дати надходження судового рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, вносить до Єдиного державного реєстру запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо інше не встановлено судовим рішенням, та в той же день повідомляє органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Тобто, приписами ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», визначено спосіб захисту порушених прав.

З урахуванням вищезазначеного, скасування державної реєстрації змін до статуту є наслідком визнаної судом недійсності змін до Статуту і виконання такого рішення має здійснюватись у порядку, передбаченому ст. 31 зазначеного Закону, а звернення з позовом про скасування державної реєстрації змін до Статуту чинним законодавством не передбачено, оскільки існує встановлений законом порядок скасування такої реєстрації.

Судова колегія погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду, оскільки вони відповідають чинному законодавству, і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 30.09.2013 р. у справі № 916/1982/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 16.12.2013 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран