Рішення № 3601299, 07.05.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2009 р.

Справа № 18/39-715

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Прокурора Бродівського району в інтересах держави м. Броди, вул.Щурата, 8, Львівська область в особі Територіальної громади міста Броди Львівської області м. Броди, Львівська область в особі комунального підприємства «Бродитеплоенерго»м. Броди, вул. Гончарська, 3 а, Львівська область

до відповідача: Квартирно –експлуатаційного відділу міста Тернополя м. Тернопіль, вул. Галицька, 1

про стягнення заборгованості у розмірі 535 953,91 грн.

За участю представників сторін:

Прокурора: Стадника В.О. –прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 55

Позивача: Материцької Л.А. –юрисконсульта, доручення № 19 від 13.01.2009 р.

Відповідача: Олійника О.І. –юрисконсульта, довіреність № 14/31 від 14.01.2009 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Прокурор Бродівського району в інтересах держави, в особі Територіальної громади міста Броди Львівської області, в особі Комунального підприємства «Бродитеплоенерго»звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Квартирно –експлуатаційного відділу міста Тернополя про стягнення заборгованості у розмірі 535 953,91 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем були порушені умови договору на постачання теплової енергії № 46 від 16.10.2006 р., що має наслідком виникнення заборгованості. В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, рахунки № 0085 від 31.10.2007 р., № 0085 від 21.11.2007 р., № 0085 від 24.12.2007 р., № 0085 від 14.01.2008 р., № 0085 від 12.02.2008 р., № 0085 від 19.03.2008 р., № 0085 від 20.04.2008 р., № 0085 від 08.07.2008 р., № 0085 від 30.10.2008 р., № 0085 від 25.11.2008 р., № 0085 від 25.12.2008 р., № 0085 від 28.01.2009 р., № 0085 від 20.02.2009 р., № 0085 від 25.03.2009 р., розрахунок станом на 01.04.2009 р. інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача в судове засідання 07.05.2009 р. прибув, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши обґрунтування представників сторін та прокурора, господарський суд встановив:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово –комунальні послуги»№ 1875-IV від 24.06.2004 р. централізоване опалення, постачання холодної та гарячої води відноситься до комунальних послуг.

Пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

16.10.2006 р. між квартирно –експлуатаційним відділом міста Тернополя, як платником, Військовою частиною А 2595, як споживачем та комунальним підприємства «Бродитеплоенерго», як енергопостачальною організацією був укладений договір на постачання теплової енергії № 46 (надалі –договір).

За умовами даного договору енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення приміщень, відомчого житла, до границі розподілу теплової мережі між енергопостачальною організацією та споживачем, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) (п. 1 договору).

Облік та споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (п. п. 5.1. п. 5 договору).

У відповідності до п. п. 6.1, 6.2. п. 6 договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. В разі зміни тарифів розрахунок за теплову енергію проводиться із дня вводу нових тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплата за отриману теплову енергію проводиться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем (п. п. 6.3. п. 6 договору).

Сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з дня його підписання 16.10.2006 р. і діє до 16.10.2007 р., а також вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Так, позивач згідно умов договору поставив споживачу теплову енергію на загальну суму 535 953,91 грн.

На оплату спожитої теплової енергії позивачем були видані щомісячні рахунки.

Зобов’язання квартирно –експлуатаційного відділу міста Тернополя по сплаті за надану комунальним підприємством «Бродитеплоенерго»теплову енергію виконувалися не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого несплаченою залишається сума боргу в розмірі 535 953,91 грн.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, не надав суду доказів виконання договірних зобов’язань, суд вважає позовні обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з квартирно –експлуатаційного відділу міста Тернополя (м. Тернопіль, вул. Галицька, 1 ідентифікаційний код 08464162, р/р 35223003000150 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012) на користь комунального підприємства «Бродитеплоенерго»(м. Броди, вул. Гончарська, 3 а, Львівська область, ідентифікаційний код 05445639, р/р 26007050022001 у ТВБВ «Індексбанк», МФО 325279):

- 535 953 (п’ятсот тридцять п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три) грн. 91 коп. боргу;

- 5 359 (п’ять тисяч триста п’ятдесят дев’ять) грн. 54 коп. державного мита;

- 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –12 травня 2009 р., через місцевий господарський суд.

Суддя