Рішення № 36012516, 28.11.2013, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3907/13-ц ; 2/401/1359/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2013 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ ОСОБА_1 Аваль звернувся з позов до ОСОБА_2, ОСОБА_4, про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги мотивує тим, що 23.05.2008 року між ПАТ ОСОБА_1 Аваль та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014-09.5-083031, за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 30900, 00 доларів США до 22.05.2021 року під 13% річних. Виконання зобовязань по кредитному договору забезпечують договір поруки № 014-09.5-083031 від 23.05.2008 року та договір іпотеки від 23.05.2008 року. У порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав. У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 13.06.2013 року має заборгованість 320530,75 грн., що складається :

-270960, 82 грн. заборгованість за кредитом;

-19040,92 грн. заборгованість за відсотками;

-30529,01 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків.

Відповідач надав до суду заперечення та пояснив, що він визнає позовні вимоги в частині сплати основної заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом. В частині позовних вимог, щодо пені нарахованої за прострочення кредиту, відповідач позов не визнає, так як, дана вимога не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права, як споживача. Позивач вважає, що пункт 16.1 кредитного договору, що передбачає пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобовязань в розмірі 1 % за кожен день прострочення, є недійсним, так як, законом передбачено обмеження відповідно до якого, пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно кредитного договору № 014-09.5-083031 від 23.05.2008 року, ОСОБА_2

ОСОБА_5 23.05.2008 року отримав кредит в розмірі 30900, 00 доларів США до 22.05.2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13% на рік. (а.с.16-20)

Для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № 014-09.5-083031від 23.05.2008 року, між ПАТ ОСОБА_1 Аваль та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, ОСОБА_2 надає в іпотеку трьох кімнатну квартиру № 77, яка знаходиться в Кіровоградській області, місто Світловодськ, по вулиці Ілліча 3. (а.с. 39-41)

Відповідно до договору поруки № 014-09.5-083031від 23.05.2008 року, ОСОБА_4 на добровільних засадах взяла на себе зобовязання перед банком відповідати по борговим зобовязанням боржника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору № 014-09.5-083031від 23.05.2008 року. (а.с. 52-53)

Позивач надав до суду розрахунок по заборгованості ОСОБА_2 за кредитом № 014-09.5-083031від 23.05.2008 року, відповідно до якого, заборгованість за кредитом складає 270960,82 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 19040, 92 грн. (а.с. 105)

Дану частину позовних вимог відповідач визнав та пояснив суду, що дійсно не виконав зобовязання за кредитом у звязку з скрутним матеріальним становищем.

Згідно розрахунку наданого позивачем заборгованість ОСОБА_2 за кредитом

№ 014-09.5-083031від 23.05.2008 року, також складається із пені в розмірі 30529,01 грн.

Вирішуючи вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_4 неустойки за невиконання зобовязання за кредитним договором, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини 4 статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з ч.2 ст.627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, особливості регулювання яких встановлені законом.

Договір є обовязковим для виконання, проте зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. В частинах 3, 4 статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік, яких не є вичерпним. При цьому, п.4 ч.1 ст.21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Як закріплено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/13 від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, суд виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно

завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредиторам.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи ч.4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зазначив Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Пунктом 16.3 Кредитного договору № 014-09.5-083031від 23.05.2008 року, передбачено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. (а.с. 19) .

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проаналізувавши пункт 16.3 Кредитного договору, суд приходить до висновку, що умова про сплату кредитору пені в розмірі 1% , у разі прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за кредитним договором, суперечить чинному законодавству і значно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене суд вважає, що умови кредитного договору щодо встановлення розміру неустойки (пені) суперечать вимогам, встановленим

законодавством, а також принципам справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне виконання грошового зобовязання не грунтуються на законі та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Банком надана копія вимоги до відповідача ОСОБА_2 (а.с 59), про виконання порушеного зобов'язання, проте суду не надано доказів про надіслання вказаних вимог відповідачам, що є порушенням порядку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, передчасною.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та ст.ст. 526, 530, 549, 550, 610, 611, 625, 627, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» рішення Конституційного Суду України №7-рп/13 від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215,217,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1p;Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014-09.5 - 083031 від 23.05.2008 року у розмірі 290001(двісті девяносто тисяч одна) грн. 74 коп. у тому числі 270960 (двісті сімдесят тисяч девятсот шістдесят) грн. 82 коп. заборгованість за кредитом, 19040 (девятнадцять тисяч сорок) грн. 92 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом..

В решті частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" судовий збір у розмірі 3017 (три тисячі сімнадцять) грн. 75 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Світловодський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : ОСОБА_7