Ухвала суду № 36011559, 11.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/922/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/533/13 Головуючий в 1-й інстанції - Діоба Г.О.

Категорія - ст. 286 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Гончара О.С., Фоміна В.А.,

при секретарі Воронько С.Г.,

за участю прокурора Дем'янова В.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Вірменії, громадянин Вірменії, із середньою освітою, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, працюючий вантажником у ТОВ «Профіт АСТ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий;

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і йому призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік і згідно до п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь: - виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області до місцевого бюджету м. Мелітополь витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 5 956 грн. 75 коп.; місцевого бюджету Приазовського району Запорізької області витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 1 361 грн. 74 коп.; потерпілого ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн., у відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 2 294 грн. Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди, залишені без розгляду. В решті позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 відмовлено. Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно до вироку, 04 травня 2013 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ-21013» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух у східному напрямку по проїзній частині автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ. Під час керування вказаним транспортним засобом на 486 км + 300 м зазначеної автодороги ОСОБА_3 при виконанні маневру обгону попутного габаритного транспорту в порушення вимог п.10.1, п.14.2 Правил дорожнього руху України, проявивши злочинну недбалість, виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з рухомим в зустрічному йому напрямку автомобілем «ВАЗ-2101» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 4-го поперекового хребця 1 ступеня з відривом передньо - верхнього лимбуса тіла хребця, синця поперекової області, лінійного внутрішньосуглобового перелому лівої променевої кістки без зміщення відламків, травматичного набряку м'яких тканин лівого променевозап'ястного суглоба, лінійного поперечного перелому тіла правої п'яткової кістки без зміщення відламків, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді саден нижніх кінцівок та синця лівої стопи.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що не мав умислу на вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а зіткнення автомобілів сталося через те, що він не побачив зустрічний автомобіль із-за великогабаритного транспорту і вже коли виїхав на зустрічну смугу руху не зміг уникнути зіткнення, але при цьому вказує, що свою вину у вчиненні пригоди визнає, щиросердно розкаюється у вчиненому, сприяв слідству та суду у встановлені істині в провадженні, має намір відшкодувати завдану його неправомірними діями шкоду потерпілому та медичним закладам. Однак зазначає, що коли він відвідував потерпілого в лікарні, то не бачив у останнього будь-яких переломів та, як наслідок гіпсових чи фіксуючих пов'язок, що може підтвердити і свідок ОСОБА_5, а сам потерпілий перебував у доброму гуморі та не скаржився на моральні чи інші душевні страждання. При цьому в судовому засіданні не було з'ясовано, які саме тілесні ушкодження маються у потерпілого та, внаслідок яких обставин останньому завдана така велика моральна шкода, а тому вважає стягнуту з нього суму моральної шкоди надто великою, яку до того ж він не в змозі відшкодувати навіть за декілька років. Крім того, зазначає, що суд безпідставно не залучив до матеріальної відповідальності страхову компанію, у якій застраховано його автомобіль, хоча ним було дотримано процедуру звернення до страхової компанії і представники цієї компанії запевнили його, що будуть приймати участь в судовому засіданні та не відмовляються відшкодувати потерпілому завдану шкоду, але чомусь представники страхової компанії так участі в засіданні не приймали, і суд їх до матеріальної відповідальності не притягнув, внаслідок чого вся відповідальність лягла на нього. Також вказує, що він за національністю є вірменином, народився та виріс у Вірменії, громадянином якої він є, його рідною мовою є вірменська мова, а в Україні він проживає декілька років, а тому російську мову він більш менш розуміє, а українську мову розуміє дуже погано, а враховуючи, що досудове розслідування та судовий розгляд провадився на українській мові, то зміст процесуальних документів та, що відбувалося, він фактично вгадував і нічого не розумів. Враховуючи наведене, апелянт між тим просить вирок суду першої інстанції змінити в частині стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_2 моральної шкоди, зменшивши її розмір.

У запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого, потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить вирок залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити частково, потерпілого ОСОБА_2, який просив вирок залишити без змін, обвинуваченого ОСОБА_3, який в судових дебатах та в останньому слові просив задовольнити його апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає, що обвинувальний вирок районного суду відносно обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 КПК України, слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченого цим Кодексом.

Згідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту.

Разом з тим, вказані вимоги закону місцевим судом при розгляді справи, не були дотримані.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином Вірменії (а.п. 162) пояснення під час досудового розслідування, підготовчого провадження та судового розгляду давав на російській мові. 18.09.2013 року в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про необхідність забезпечення участі захисника для обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки він є громадянином Вірменії та недостатньою мірою володіє державною мовою, якою ведеться кримінальне провадження. Місцевий суд своєю ухвалою від 18.09.2013 року дане клопотання прокурора задовольнив (а.п. 191).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд порушив вимоги ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України, оскільки під час підготовчого провадження було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 не володіє державною мовою, а тому районний суд був повинен вже на цій стадії судового провадження забезпечити участь не тільки захисника, а також перекладача який володіє рідною або іншою мовою, якою обвинувачений володіє.

За таких обставин, колегія суддів, не обговорюючи питання доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_3, правильності кваліфікації його дій та призначеної йому міри покарання, а також розміру відшкодування моральної шкоди, вважає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню, оскільки місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону - п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України, тобто судове провадження було здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою.

Згідно до ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право при скасуванні вироку - ухвалити новий вирок, призначити новий розгляд у суді першої інстанції або закрити кримінальне провадження.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також те, що згідно до п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо буде встановлено порушення п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України, колегія суддів вважає необхідним скасувати обвинувальний вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - скасувати, а матеріали кримінального провадження направити до того ж районного суду на новий розгляд в іншому складі суддів зі стадії підготовчого судового провадження.

Згідно до ч. 4 ст. 532 КПК України зазначена ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді: