Рішення № 36011180, 06.12.2013, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

06 грудня 2013 рокуСправа № 322/1048/13-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14

до: ОСОБА_3

про: стягнення заборгованості по процентах,

та

за зустрічним позовом: ОСОБА_3

до:Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14

про: розірвання кредитного договору та припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

01 листопада 2013 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14 (далі позивач) просить суд: стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 (далі відповідач) заборгованість по процентах за період з 09.12.2010 по 01.11.2013 за кредитним договором № 212 від 12.08.2008 у розмірі 7 084,28 грн. на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14 (код ЄДРПОУ 34640581, р/р 26501057000016 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Запоріжжя, код банку 313399).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

12.08.2008 ОСОБА_3, як член кредитної спілки, отримала кредит в розмірі 7 200 грн., відповідно до кредитного договору № 212, укладеного між сторонами.

Згідно з п. 1 зазначеного кредитного договору відповідач зобовязалася у 24-місячний строк, тобто по 12.08.2010, повернути отриману суму кредиту і проценти за користування кредитом у розмірі 3% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту.

Оскільки відповідач не виконувала умови кредитного договору, 09.11.2010 позивач звернувся до Новомиколаївського районного суду Запорізької області із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, а 23.11.2010 судом було ухвалено рішення по справі № 2-2231/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 в розмірі 8 123,55 грн., з яких: 6316,00 грн. основна заборгованість за кредитом; 1093,99 грн. проценти за користування кредитом; 713,56 грн. проценти за запізнення щомісячної сплати. Станом на день звернення позивача до суду з позовом, що розглядається, суму боргу, присуджену судом, відповідач не сплатив.

Позивач вважає, що на день звернення до суду він має право на стягнення процентів за користування договором з відповідача за період з 09.12.2010 по 01.11.2013. Рішення суду від 23.11.2010 у справі № 2-2231/10 набрало законної сили, а кредитний договір № 212 від 12.08.2008 не був розірваний, відтак проценти за користування кредитом нараховувалися згідно з умовами цього договору.

На підставі зазначеного та з посиланням на ст.ст. 6, 16, 257, 264, 525, 554 559, 1054 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, а представник відповідача не визнав позов.

13.11.2013 судом було отримано зустрічний позов відповідача, ОСОБА_3, до позивача про розірвання кредитного договору та припинення зобовязань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому відповідач просив розірвати кредитний договір № 212 від 12.08.2008, припинити зобовязання відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (а саме залишок заборгованості тіла кредиту погасити за рахунок пайового внеску відповідача), стягнути з позивача на користь відповідача залишок пайового внеску, який знаходиться на особовому рахунку відповідача.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом, відповідач зазначив наступне.

12.08.2008 позивач оформив відповідачу кредит в сумі 7200 грн. кредитний договір № 212. Цього ж дня касовим ордером 2110 на особовий рахунок позивача було внесено 1800 грн. пайового внеску.

В період з 06.12.2010 по 12.11.2013 позивачем було добровільно сплачено: 5409,66 грн. заборгованості по кредиту; 1755,02 грн. заборгованості по процентах; 201,24 грн. судових витрат за вищезазначеним судовим рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області.

Відповідач зазначає, що на час звернення до суду залишок заборгованості за кредитом договором складає 988,47 грн.

На думку відповідача, позивач, згідно з п. 3.2.1 кредитного договору, був зобовязаний зарахувати пайовий внесок на погашення залишку тіла кредиту, як це було зроблено ним за попереднім кредитним договором від 01.11.2007.

На підставі викладеного та з посиланням на норми ст.ст. 601, 615, 626, 651 ЦК України відповідач просив задовольнити зустрічний позов. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав зустрічний позов у повному обсязі.

25.11.2013 судом були отримані письмові заперечення позивача проти зустрічного позову, обґрунтовані наступним.

Посилання відповідача на неповернення чи або не зарахування додаткового пайового внеску не є істотною зміною обставин і кредитний договір не підлягає розірванню з цієї підстави.

Зобовязання не може бути припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги не є однорідними, відсутні умови, за яких можливе зарахування та видача додаткового пайового внеску, борг відповідача перед позивачем значно перевищує розмір пайового внеску 1800,00 грн.

З наведених підстав позивач просив відмовити в задоволенні зустрічного позову відповідача.

В судовому засіданні 06.12.2013 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

встановив:

12 серпня 2008 року сторонами було укладено кредитний договір № 212 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого, позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру кредит в розмірі 7 200,00 грн. на потреби: «навчання доньки» на 24 місяці, тобто до 12 серпня 2010 року. Цим же пунктом Договору передбачено, що відповідач повертає кредит протягом зазначеного у Договорі строку (або достроково) і сплачує 3% щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом.

Згідно з п. 1.3 Договору повернення основної суми кредиту здійснюється відповідачем щомісячно рівними частинами у відповідності з графіком погашення суми кредиту і процентів за користування залишку суми кредиту.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що відповідач зобовязаний накопичити (залишити) на своєму рахунку у позивача в виді пайового внеску суму в розмірі 25% від суми потрібного йому кредиту, яка знаходиться на його рахунку до повного повернення кредиту і сплати належних процентів.

Відповідно до п. 2.4 Договору з його підписанням відповідач доручив позивачу самостійно визначати порядок погашення заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, підвищених процентів).

Згідно з п. 4.1 Договору строк дії договору до повного повернення відповідачем суми кредиту і сплати належних процентів за користування кредитом (а при неповерненні в строк кредиту і підвищених процентів).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що при запізненні строків обовязкової щомісячної сплати процентів за кредитом відповідач сплачує подвійні проценти за кожен місяць запізнення по сплаті, до повного повернення суми кредиту.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23.11.2010 по справі № 2-2231/10, яке набрало законної сили 04.12.2010, що підтверджується постановою про відкриття провадження № 36122497 від 18.01.2013, було задоволено позов Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_3, стягнуто з відповідача на користь позивача 8123,55 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Даним судовим рішенням встановлено, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором від 12.08.2008 № 212, станом на 09.11.2010 у нього виникла заборгованість в сумі 8123,55 грн., а саме: 6136 грн. заборгованість за кредитом; 1093,99 грн. відсотки за користування кредитними коштами; 713,56 грн. проценти за запізнення щомісячної сплати. Також у рішенні суду зазначається про визнання відповідачем позову.

За правилом частини третьої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення первісного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобовязання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобовязань зазначені в ст. ст. 599 601, 604 609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобовязання у звязку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, передбачених договором.

Відповідач добровільно сплатив частину суми боргу, що була стягнута з нього рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23.11.2010, а саме 6 478,12 грн., з яких: 4 723,10 грн. зараховано позивачем в рахунок погашення кредиту; 1 093,99 грн. проценти за п. 1.1 Договору; 661,03 грн. проценти за п. 5.1 Договору. Зазначене підтверджується наданими відповідачем квитанціями до прибуткового касового ордеру, а також доданим до позовної заяви розрахунком та наданою позивачем довідкою щодо надходження сплат в рахунок боргу, присудженого в розмірі 8 324,79 грн. рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23.11.2010 по цивільній справі № 2-2231/10 за позовом ЗОКС «Довіра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Залишок несплаченої суми кредиту становить 1 592,90 грн.

Оскільки станом на 01.11.2013 відповідачем не була сплачена в повному обсязі сума заборгованості за Договором, позивач мав право нараховувати відсотки за користування кредитом, відповідно до умов Договору.

Факт наявності заборгованості не заперечується відповідачем.

Разом з цим, відповідач зазначив, що залишок несплаченої суми кредиту становить лише 988,47 грн., у підтвердження чого надав суду довідку відділу державної виконавчої служби Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області від 12.11.2013 № 5540.

Для підтвердження залишку заборгованості за кредитом представники сторін надали суду довідки відділу державної виконавчої служби Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області від 29.11.2013 № 5420, від 02.12.2013 № 5421, з яких вбачається, що за виконавчим листом було утримано борг в сумі 858,20 грн., проте зазначені кошти не перераховано управлінням Державної казначейської служби у Новомиколаївського району Запорізької області у звязку з відсутністю фінансових ресурсів. Всього ж за виконавчим листом утримано 982,56 грн., з яких 124,36 сплачено відповідачем за платіжним дорученням № 819 від 31.07.2013, що було враховано позивачем в розрахунку заборгованості.

Таким чином, твердження відповідача про те, що залишок заборгованості за кредитом становить 988,47 грн., спростовується зазначеними довідками, наданими відділом державної виконавчої служби, оскільки позивачем не були фактично отримані кошти в сумі 858,20 грн., утримані з відповідача. Відтак, наведений позивачем розрахунок заборгованості по процентах за період з 09 грудня 2010 року по 01 листопада 2013 року за Договором є обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд визнає первісний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До позовної заяви додано платіжне доручення № 46 від 01.11.2013, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 229,40 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, суд виходить з наступного.

В обґрунтування вимог про розірвання Договору, відповідачем наведено посилання на ч. 3 ст. 538 ЦК України, відповідно до якої, у разі невиконання однією із сторін у зобовязанні свого обовязку, друга сторона має право зупинити виконання свого обовязку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким порушенням, на думку відповідача, є незарахування позивачем пайового внеску відповідача в рахунок погашення його заборгованості за Договором.

Проте, підпункт 3.2.1 Договору, на який посилається відповідач, лише наділяє позивача правом проводити таке зарахування суми пайового внеску, а не закріплює за позивачем відповідний обовязок. До того ж, пунктом 2.1 Договору чітко визначено, що пайовий внесок знаходиться на рахунку відповідача у Спілці до повного повернення ним кредиту і сплати належних процентів. З розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що розмір пайового внеску відповідача ніколи не перевищував загального розміру заборгованості відповідача за Договором. Слід зазначити, що Договір не містить положень, які б зобовязували позивача зараховувати пайовий внесок на погашення саме заборгованості за кредитом, за наявності непогашеної заборгованості позичальника за процентами.

Посилання відповідача на порядок та умови виконання попереднього кредитного договору від 01.11.2007, зокрема на зарахування пайового внеску в рахунок погашення заборгованості, судом не беруться до уваги, оскільки не стосуються предмету спору у даній справі та не мають доказового значення.

Враховуючи наведене, суд визнає безпідставними твердження відповідача про невиконання позивачем його обовязків за Договором та істотне порушення Договору позивачем, у звязку з чим підстави для розірвання Договору, передбачені ч. 2 ст. 651 ЦК України, а також для односторонньої відмови відповідача від зобовязання, передбачені ч. 1 ст. 615 ЦК України відсутні.

З наведених підстав, вимоги відповідача про припинення його зобовязання перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (а саме погашенням залишку заборгованості тіла кредиту за рахунок пайового внеску відповідача) та про стягнення з позивача на користь відповідача залишку пайового внеску, який знаходиться на особовому рахунку відповідача, не ґрунтуються на умовах Договору та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14 до ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14 (код ЄДРПОУ 34640581, р/р 26501057000016 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Запоріжжя, код банку 313399) заборгованість по процентах за період з 09 грудня 2010 року по 01 листопада 2013 року за кредитним договором № 212 від 12 серпня 2008 року у розмірі 7084,28 грн. (сім тисяч вісімдесят чотири гривні 28 коп.).

3. Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14 (код ЄДРПОУ 34640581, р/р 26501057000016 в ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Запоріжжя, код банку 313399) судовий збір в розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять девять гривень 40 коп.).

4. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Новомиколаївської філії ЗОКС «Довіра» філії № 14 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Рішення у повному обсязі складено 11.12.2013.

Суддя С.С. Гасанбеков