Ухвала суду № 36008805, 02.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/2573/13-ц Провадження № 22-ц/772/3800/2013Головуючий в суді першої інстанції:Порощук П. П.Категорія: 44Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Жданкіна В.В., Медяного В.М.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жмеринського міськрайонного суду від 18 жовтня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільним майном подружжя і його розподіл, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та про зняття з реєстраційного обліку в будинку.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності №113 від 01.08.2011 року). Відповідачка ОСОБА_3, з якою він перебував в зареєстрованому шлюбі до 03.11.2005 року, зареєстрована у вказаному будинку. З листопада 2005 року, тобто понад три роки, відповідачка стала проживати окремо за іншою адресою в АДРЕСА_2, але добровільно знятися з реєстрації у його будинку відмовляється, чим порушує його права як власника.

Тому, уточнивши свої вимоги, просив суд визнати відповідачку ОСОБА_3 такою, що втратила право користування будинком по АДРЕСА_1 та скасувати її право реєстрації місця проживання за даною адресою.

ОСОБА_3, в свою чергу, в вересні 2013 року звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку спільним майном подружжя і його розподіл.

Позов обґрунтовано тим, що вона-ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 19.05.1959 року по 03.11.2005 року перебували у шлюбі, під час якого 21.02.1963 року вони придбали будинок, що був розташований в АДРЕСА_1. З державного акту про право приватної власності на землю від 05.02.1997 року видно, що земельна ділянка виділена ОСОБА_2 для обслуговування саме цього вказаного житлового будинку, який був знесений і на місці якого побудований новий житловий будинок, будівництво якого закінчено у 1968 році, а добудови до нього закінчені будівництвом у 1990 році. Таким чином, будинок з прибудовами, що розташований в АДРЕСА_1 побудований ними, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, під час перебування у шлюбі, а відтак є спільною власністю подружжя. Однак, 01.08.2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право приватної власності на цей жилий будинок та зареєстрував його на своє ім'я.

Оскільки вказаний будинок є їх-сторін спільною власністю у рівних частках, так як придбаний (побудований) ними під час шлюбу, то підлягає розподілу ніж ними як спільне майно подружжя, з урахуванням правила рівності часток - по 1/2 (ідеальній) частці кожному. Тому ОСОБА_3 просила відмовити в задоволені первісного позову ОСОБА_2 та просила визнати житловий будинок з прибудовами по АДРЕСА_1, зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності №113, виданого Жмеринським міськвиконкомом 01.08.2011 року на підставі рішення Жмеринського міськвиконкому від 22.07.2011 року №143, спільною сумісною власністю її-ОСОБА_3 та ОСОБА_2; визнати земельну ділянку площею 0,0823га, розташовану по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на землю серії ВН, виданого Жмеринською міськрадою 05.02.1997 року, спільною сумісною власністю її-ОСОБА_3 та ОСОБА_2; розділити між нею-ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірний житловий будинок з прибудовами та земельну ділянку площею 0,0823га, що розташовані за адресою в АДРЕСА_1 та визнати за нею-ОСОБА_3 право власності на 1/2 (ідеальну) частку цього будинку з прибудовами та право власності на 1/2 (ідеальну) частку вказаної земельної ділянки.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 18 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційній скарзі позивач-відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задоволити, а в зустрічному позові ОСОБА_3 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.05.1959 року по 03.11.2005 року. Під час шлюбу, згідно договору купівлі-продажу від 21.02.1963 року (а.с.38-39), вони придбали будинок, розташований в АДРЕСА_1, який був знесений і на місці якого ними побудований новий житловий будинок, будівництво якого закінчено у 1968 році, а добудови до нього закінчені будівництвом у 1990 році, сторони проживали у ньому як подружжя. ОСОБА_2 05.02.1997 року отримав державний акт на право приватної власності на землю, на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради від 29.01.1997 року №13, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0823га, для обслуговування саме цього житлового будинку (а.с.9,34).

Ці обставини підтверджуються доказами, що є в матеріалах справи, та матеріалами інвентаризаційної справи №2462 по будинку АДРЕСА_1, яка була оглянута як судом першої, так і апеляційної інстанцій.

Таким чином, встановлено, що будинок з прибудовами по АДРЕСА_1 побудований сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі, тобто є їх спільною власністю як подружжя. Дану обставину позивач-відповідач ОСОБА_2 та його представник фактично не заперечували, але заперечували проти задоволення зустрічного позову з тієї лише підстави, що, на їх думку, відповідачка-позивачка ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про поділ спірного будинку з прибудовами та земельної ділянки.

Також суд встановив, що тільки 01.08.2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право приватної власності на цей спірний житловий будинок та зареєстрував його на своє ім'я.

Крім того, з матеріалів вищезгаданої інвентаризаційної справи №2462 по спірному будинку видно, що ОСОБА_2 тільки 12.05.2011 року було подано, нотаріально завірену, заяву до КП «ВООБТІ» про припинення належного йому права власності на знесений будинок по АДРЕСА_1 (інвентар.справа-а.с.143).

Вирішуючи спір в частині позову ОСОБА_2 щодо визнання відповідачки ОСОБА_3 такою, що втратила право користування будинком по АДРЕСА_1 та скасування її реєстрації місця проживання за даною адресою, суд встановив, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу неоднарозово проживала у спірному будинку, що підтверджується показами свідків.

З огляду на вищевказані обставини та вимоги закону, зокрема ст.ст.60,63,68,69,72 СК України, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 за його безпідставністю та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 як доведеного і обґрунтованого.

При цьому суд, перевіривши твердження представника ОСОБА_2 щодо пропуску ОСОБА_3 строку позовної давності у три роки стосовно поділу спірного будинку і земельної ділянки, дійшов вірного висновку, що ці твердження є теж безпідставними, оскільки про порушення свого права на свою частину спірної садиби відповідачка-позивачка взнала лише у вересні 2013 року, тобто після того як вона одержала копію позовної заяви ОСОБА_2 з доданими документами, з яких їй стало відомо про оформлення 01.08.2011 року останнім на своє ім'я правовстановлюючих документів на спірний (побудований) житловий будинок і, відповідно, про погашення ним права власності на знесений будинок.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, ретельно перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку доказам і навів в рішенні мотиви, за якими приймає чи відхиляє ті чи інші з них, та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, які аналогічні запереченням на зустрічний позов, є безпідставними, необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду від 18 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: підпис