Рішення № 36006391, 09.12.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/27017/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі: Ізвольській С.С.

за участю представника позивача Куцай Ю.С.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ «РЕЙ ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплачених грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «РЕЙ ПЛЮС» звернувся з позовом до відповідача - ОСОБА_2 про стягнення зайво виплачених грошових коштів в сумі 1211, 50 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між сторонами у період з 03 лютого 2012 року по 15 серпня 2013 року існували трудові відносини.

Зокрема, відповідач згідно наказу №03-К від 03.02.2012 року був прийнятий на посаду інспектора з безпеки ТОВ «РЕЙ ПЛЮС» та згідно заказу № 114-К від 15.08.2013 року у відповідності до поданої заяви був звільнений за власним бажанням.

З моменту звільнення відповідача по даний час за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1211 гривень 50 коп., яка виникла внаслідок того, що відповідач на момент звільнення отримав від позивача відпускні виплати до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, тобто, за не відпрацьовані дні відпустки.

Так, на підставі наказу №97-В від 02 липня 2013 року, відповідачу було надано основну щорічну відпустку тривалістю 24 календарних днів за робочий рік з 03.02.2013 року по 02.02.2014 року у період з 09 липня 2013 року по 01 серпня 2013 року.

02 серпня 2013 року відповідач вийшов з відпустки на роботу, написав заяву про звільнення за власним бажанням з 15 серпня 2013 року.

Того ж дня, 02 серпня 2013 року, відповідач не відпрацював робочу зміну, як не вийшов на роботу та не відпрацював робочі зміни з 02 по 03 серпня 2013, з 06 по 07 серпня 2013 року, з 10 по 11 серпня 2013 року, з 14 по 15 серпня 2013 року.

Оскільки 02 серпня 2013 року відповідач написав заяву про звільнення за власним бажанням з 15 серпня 2013 року, а за період часу з 02 серпня 2013 року до дати звільнення відповідач на роботі не з'являвся, а 15 серпня 2013 року вже був звільнений із займаної посади, кількість фактично не відпрацьованих днів відповідачем склала 12 календарних днів.

На момент звільнення ОСОБА_2 мав право на 12 календарних днів щорічної основної відпустки.

Оскільки, відповідач на момент свого звільнення отримав суму відпускних виплат у розмірі 2422,99 грн., сума зайво виплачених відповідачу грошових коштів склала 1211 грн. 50 коп.

З вищезазначених підстав представник позивача, підтримавши позов, просив позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача 1 211 грн. 50 коп. та судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, пояснивши, що мав поважні причини невиходу на роботу (пологи у дружини).

Згідно зі с. 174 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна особа має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої тверджень або заперечень, крім випадків, передбачених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідач згідно наказу №03-К від 03.02.2012 року був прийнятий на посаду інспектора з безпеки ТОВ «РЕЙ ПЛЮС» та згідно заказу № 114-К від 15.08.2013 року у відповідності до поданої заяви був звільнений за власним бажанням.

На підставі наказу №97-В від 02 липня 2013 року, відповідачу було надано основну щорічну відпустку тривалістю 24 календарних днів за робочий рік з 03.02.2013 року по 02.02.2014 року у період з 09 липня 2013 року по 01 серпня 2013 року.

02 серпня 2013 року відповідач вийшов з відпустки на роботу, написав заяву про звільнення за власним бажанням з 15 серпня 2013 року.

Того ж дня, 02 серпня 2013 року, відповідач не відпрацював робочу зміну, як не вийшов на роботу та не відпрацював робочі зміни з 02 по 03 серпня 2013, з 06 по 07 серпня 2013 року, з 10 по 11 серпня 2013 року, з 14 по 15 серпня 2013 року, що підтверджується службовими записками та актами про відсутність працівника на робочому місці.

Оскільки 02 серпня 2013 року відповідач написав заяву про звільнення за власним бажанням з 15 серпня 2013 року, а за період часу з 02 серпня 2013 року до дати звільнення відповідач на роботі не з'являвся, а 15 серпня 2013 року вже був звільнений із займаної посади, кількість фактично не відпрацьованих днів відповідачем склала 12 календарних днів.

На момент звільнення відповідач мав право на 12 календарних днів щорічної основної відпустки. Відповідач на момент свого звільнення отримав суму відпускних виплат у розмірі 2422,99 грн., відповідно, сума зайво виплачених відповідачу грошових коштів склала 1211 грн. 50 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 233 КЗпП України, якою - для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішені спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що: вимоги про повернення працівникам авансу, виданої в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншого місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в томі разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу(розпорядження), або з інших причин.

Оскільки відповідач звільнився за власним бажанням, а наданими суду доказами підтверджений факт зайво виплачених відповідачу грошових коштів в сумі 1211 грн. 50 коп. ТОВ «РЕЙ ПЛЮС», позовні вимоги про стягнення вказаних грошових коштів є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 229, 40 грн. на користь позивача.

Керуючись ч.3 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 57-61, 174, 208-210, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВ «РЕЙ ПЛЮС» до ОСОБА_2 про стягнення зайво виплачених грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «РЕЙ ПЛЮС» зайво виплачені грошові кошти в сумі 1 211 грн. 50 коп., судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп., а всього стягнути - 1 440 грн. 90 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: