Ухвала суду № 36005687, 12.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/8054/13 Головуючий 1-ї інстанції - Чайка І.В.

Справа №2-641/10097/13 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернуло до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що у жовтні 2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір, відповідно якого останній отримав кредит у розмірі 8 775 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором у березні 2011 року муж Банком та ТОВ УФА «Верус» в особі філії ТОВ УФА «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова було укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Верус» поручилось за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитно-заставним договором належним чином не виконує, станом на 15 січня 2013 року утворилась заборгованість розмірі 89 298,94 грн.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором в розмірі 89 098,94 грн., а також 892,99 грн. судового збору, всього 89 991,93 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» в Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_1 солідарно на користь Банку 200 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції на ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому для нього настають правові наслідки, передбачені цим договором.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 04 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № DNH4KР12151107, за яким остання отримала кредит у розмірі 8 775,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку, з кінцевим терміном повернення 05.04.2010 року (а.с.5-6).

Встановлено також, що згідно умов укладеного договору, він складається із заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с.5-10).

На забезпечення виконання кредитного зобов'язання між Банком та ТОВ «Українське Фінансове Агенство «Верус» укладений договір поруки за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання відповідати перед Банком у розмірі 200 грн. (а.с.12).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено також і підтверджено відповідним розрахунком ПАТ КБ «Приватбанк», що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором взагалі не виконував і станом на 15 січня 2013 року його заборгованість за кредитним договором складала 89 298,94 грн., з яких: 8 775,00 грн. заборгованість за кредитом, 31 297,37 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 44 498,05 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, 500 грн. штраф (фіксована сума), 4 228,62 грн. - штраф (процентна складова).

З огляду на це, суд обґрунтовано стягнув на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 89 298,94 грн. і ТОВ УФА «Верус» солідарно 200 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 фактично не укладав з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору, а тільки мав на це намір заповнивши бланк заяви, спростовується наявними у справі доказами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк»з письмовою заявою № DNH4KР12151107 про надання банківських послуг у вигляді строкового кредиту у сумі 8 775,00 грн. (а.с.5-6).

При цьому ОСОБА_1 зазначив і підтвердив своїм особистим підписом, що ознайомився і згоден з Умовами надання банківських послуг.

У письмовій заяві за № DNH4KР12151107, Умовах надання споживчого кредиту визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші (а.с.5-10).

Розглядаючи спір, суд надав належну оцінку кредитному договору, який складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» Стандарт, розробленим банком.

Посиланням ОСОБА_1 та його представника в апеляційній скарзі на те, що Банк не довів факту перерахування грошових коштів за придбаний ним товар судом першої інстанції дана належна оцінка. Вказані доводи відповідача спростовуються рахунком-фактурою № 137/1 від 04.10.2006 року із якого вбачається, що зазначений в договорі № DNH4KР12151107 товар ОСОБА_1 отримав, а з виписки рахунку вбачається, що вартість цього товару сплачена позивачем (а.с.65,66).

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: