Ухвала суду № 36005665, 11.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/6680/13 Головуючий 1-ї інст. - Мельникова І.Д.

Справа № 643/1000/13-ц Доповідач - Борова С.А.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Борової С.А.

суддів - Крилової Т.Г., Маміної О.В.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - орган опіки та піклування Московського району м. Харкова, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ЗАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року позивач звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Орган опіки та піклування Московського р-ну м. Харкова, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ЗАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. В обґрунтування позову посилалась на те, що покупець гроші за квартиру не платив, а її мати як продавець гроші не отримувала, також у квартирі на час укладення договору купівлі-продажу була прописана неповнолітня дитина її син, згода органу опіки та піклування на продаж квартири відсутня.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 26 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Не погодившись з таким судовим рішенням ПАТ «ОТП Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 30.07.2013року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи орган опіки та піклування Московського р-ну м. Харкова, ПН ХМНО ОСОБА_5, ЗАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 26 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5.

Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, не заперечується сторонами, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений 26.12.2006 р. договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Суд вірно прийшов до висновку, що цей договір є недійсним, оскільки у спірній квартирі був прописаний (з 21.10.2003 р.) на час укладення договору неповнолітній ОСОБА_2, про що свідчить довідка а.с. 4, 49., а також форма А, Б адресної картки, яка надійшла з Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Як вбачається з матеріалів справи відповідний дозвіл щодо продажу квартири органом опіки та піклування не надавався.

Отримавши за недійсним договором купівлі-продажу у власність вказану квартиру, ОСОБА_4 у той же день уклав договір іпотеки. Предметом якого стала спірна квартира.

Про наявність договору купівлі-продажу позивачці, яка діє в інтересах неповнолітнього сина стало відомо у лютому 2012 р.

Підставою для оформлення договору купівлі-продажу та відсутність порушення прав третіх осіб, була надана нотаріусу довідка про те, що в квартирі зареєстрована тільки продавець ОСОБА_3, яка своєю заявою підтвердила ці обставини.

Представник ОСОБА_1 та сама позивачка в суді апеляційної інстанції пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ввели в оману приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 повідомивши йому неправдиві відомості про те, що на момент оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 право користування нею у малолітніх, неповнолітніх дітей відсутнє. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 довідку ЖЕД № 2678 (а.с. 66) в якій містились неправдиві відомості щодо реєстрації у вказаній квартирі лише ОСОБА_3 Також ОСОБА_3 своєю заявою приватному нотаріусу від 26.12.2006 р. повідомила, що право користування квартирою у малолітніх чи неповнолітніх дітей відсутнє (а.с. 67).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вказаним обставинам дав належну оцінку. Ці обставини іншими учасниками судового розгляду не спростовані належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у ч. 6 ст. 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, судовою колегією встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 з ОСОБА_4 дитина (онук продавця) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований, проживав та за законом мав право користування квартирою. При укладенні оспорюваного договору не були виконані вимоги закону про отримання згоди органу опіки та піклування чим порушуються права дитини, таким чином договір іпотеки є недійсним в силу ч. 1 ст. 224 ЦК України.

Висновок суду є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: