Рішення № 36002585, 29.11.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 2/638/5683/13

638/16695/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 листопада 2013 року м. Харків Дзержинський районний суд міста Харкова в складі :

головуючого - судді Штих Т.В., секретаря Кондратюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради третя особа шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем більш ніж пять років до часу відкриття спадщини, та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради третя особа шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем більш ніж пять років до часу відкриття спадщини, та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності належала 1/6 частини домоволодіння з прибудовами, яка розташована в м. Харкові по вул. Бородіновській, 9. За даною адресою ОСОБА_2 була зареєстрована, але фактично з 1999 року проживала однією сімєю більш ніж пяти років з ОСОБА_3 за адресою: м. Харків, вул. 23. Серпня,1, кв. 3 з яким вела спільне господарство, та між собою були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

Станом на 07.02.2000 року ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за № 211 відповідно до якого останній зробив таке розпорядження, що на випадок його смерті все його майно, де б воно не було та з чого б воно не склалось, і взагалі все те, що йому буде належатиме на день смерті і на що він за законом мав право заповідав саме ОСОБА_2 як дружині.

З 2006 року між позивачем та членами його сімї з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склались дуже тісні взаємостосунки, та з урахуванням похилого віку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майже відразу позивач та члени його родини почали надавали їм добровільну різноманітну допомогу. В процесі чого все привело до спільного бюджету, спільного побуту, спільних прав та обовязків. Позивач спільно з ОСОБА_3 вели спільний побут, купували продукти харчування, вели ремонтні роботи в квартирі ОСОБА_3 При житті ОСОБА_3 дуже хворів, в наслідок чого регулярно перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, при цьому позивач, ОСОБА_1 регулярно здійснював догляд, піклування за ОСОБА_3

Після смерті ОСОБА_2 похорон проводив позивач,та в установленому порядку прийняв від неї спадщину за заповітом.

20.01.2013 року ОСОБА_3 помер. Похорон ОСОБА_3 здійснював позивач та проводив всі відповідні процедури щодо оформлення факту смерті останнього. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, проте при зверненні до нотаріальної контори позивач отримав відмову в оформленні спадкових прав на майно, яке належало ОСОБА_3 так як не зміг довести свого родинного звязку з померлим.

В звязку з цим позивач звернувся до суду та просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та померлого 20.01.2013 року з серпня 2006 року до моменту смерті останнього, та визнати за спадкоємцем четвертої черги ОСОБА_1 право власності на квартиру № 3 розташованої у будинку № 1 по вул. 23 Серпня у м. Харкові в порядку спадкування за законом та встановити факт, спільного та постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 20.01.2013 року з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлої 10.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 1999 року до дня смерті останньої 10.12.2012 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, при цьому повідомив, що вели з ОСОБА_3 спільне господарство, мешкали за однією адресою, ОСОБА_3 доглядав за його дітьми, в квартирі, яка належала ОСОБА_3 знаходились речі дітей та його особисті речі. ОСОБА_1 також повідомив, що однією сімєю вони проводили ремонтні роботи житла, позивач всіляко доглядав за померлим в лікарні, де той знаходився по причині лікування. Крім того позивач зауважив, що всі правоустановлючи документи на майно ОСОБА_3 за життя передав йому, що може також слугувати підставою для задоволення позову, так як свідчить про не розмежування родинних стосунків, суцільну довіру до позивача.

Представник позивача ОСОБА_5 також просив суд задовольнити позовні вимоги, посилався на чинне законодавство та зазначив, що є всі підстави для задоволення позовних вимог, а саме те, що його довіритель мешкав однією родиною з померлим ОСОБА_3 як батько та син, вів спільне господарство, мав права та обовязки в сімї, надавав різного характеру допомогу. В свою чергу ОСОБА_3 надавав допомогу позивачу в догляді за дітьми позивача, ставився до нього як до сина. А оформити належним чином заповіт не встиг в звязку з хворобою.

Представник відповідача заперечував проти позову. Надав до суду письмові заперечення. В судовому засіданні вказав, що позовні вимоги не можуть бути задоволені так як позивач на час проживання з ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Представник шостої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, в листі поданому до суду просив суд розглядати справу за його відсутності. При таких обставинах суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Позивач, при зверненні до нотаріуса, не надав усіх необхідних документів на підтвердження цих обставин для оформлення спадщини, зокрема, не підтвердив ступінь родинних зв'язків із померлим.

Державний нотаріус роз'яснив позивачу, що за таких обставин неможливо здійснювати процедуру по оформленню спадкових прав відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності № 1-94-29924 від 31 травня 1994 року.

20 січня 2013 року ОСОБА_3 помер, відповідно до чого видане свідоцтво про смерть серія 1-ВЛ № 387378 від 22 січня 2013 року.

ОСОБА_1 мешкав однією родиною з померлим ОСОБА_3, вів спільне господарство, мав спільні права та обовязки, проживав на одній житловій площі, за комунальні послуги сплачував в повному обсязі, про що свідчать долучені та досліджені під час судового засіданні квитанції про сплату за вказане житло, проводив заходи щодо поховання як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 Біологічних дітей чи інших близьких родичів ОСОБА_3 не мав, за життя вважав ОСОБА_1 своїм сином.

Відповідно до наданих суду медичних документів ОСОБА_3 неодноразово хворів та перебував в медичних установах. Даний факт свідчить про неможливість належним чином оформити заповідальні права.

Дані факти крім письмових доказів, досліджених в суді підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які довели суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мешкали однією родиною, вели спільне господарство, мали спільний побут. Неодноразово бачили, як ОСОБА_3 гуляє з дітьми позивача. Крім того свідки зазначили, що ОСОБА_1 всіляко утримував родину та проводив ремонтні роботи. В розмові з ОСОБА_7 померлий ОСОБА_3 називав позивача сином та розповідав їй про спільне життя як батька та сина з позивачем.

Суд, вважає, що дані свідки не зацікавлені в розгляді справи, їх показання є об"єктивними та такими, що не суперечать один одному та матеріалам справи.

Крім того, всупереч вимогам ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти встановлення даного факту.

Відповідно до відповіді на запит шостої Харківської державної нотаріальної контори № 483601-16 від 22.11.2013 року після померлого ОСОБА_3 була заведена спадкова справа. Із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1. свідоцтво про право на спадщину ні за законом ні за заповітом не видавалися.

Померлий, ОСОБА_3 за життя будь-яких розпоряджень, крім заповіту на імя померлої ОСОБА_2, щодо майна на випадок своєї смерті не залишив, інших спадкоємців попередніх черг немає.

Наведене підтверджене матеріалами справи, не спростоване відповідачем.

Відповідно до п. 21 ПП ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» N 7 від 30.05.2008 р. зауважене те, що при вирішенні спору (справи) про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суду необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. І зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. Та до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, а таке право можуть мати також інші особи (як це є в даному випадку), якщо є факт мого спільно проживання зі спадкодавцем, був пов'язаний спільним побутом, мали взаємні права як і обов'язки.

Та відповідно до п. 23 вказаної постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог в звязку з тим, що ОСОБА_1 на час мешкання з ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі.

Так, дійсно станом на 2006 рік ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі. Проте на нього не поширюється заборона перебування в зареєстрованому шлюбі, так як він проживав однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини, а саме як батько та син.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги щодо встановлення факту спільного та постійного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 20.01.2013 року з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлої 10.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 1999 року до дня смерті останньої 10.12.2012 року не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 25 ЦК у момент смерті припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

В даному випадку суд не може всупереч вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27 - 31 ЦПК вирішували питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.

Відповідно до ст. 30 ЦПК сторонами у справі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем є фізичні та юридичні особи, а також держава.

Тому при таких обставинах вищевказана вимога не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів на спростування факту проживання однією сім"єю позивача та ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, то суд приходть до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. В задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 3 СК України,ст.ст. 1216,1217,1220,1221,1223,1258,1264,1268-1269 ЦК України ст.ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської міської ради третя особа шоста Харківська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем більш ніж пять років до часу відкриття спадщини, та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 20.01.2013 року з серпня 2006 року до моменту смерті останнього та визнати за спадкоємцем четвертої черги ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на квартиру № 3, розташовану у будинку № 1 по вул. 23 Серпня в м. Харкові в порядку спадкування за законом.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя: Т.В. Штих.