Рішення № 36001655, 12.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22009/13 12.12.13

За позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі

1) Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та

2) Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Про розірвання договору 286СРДА від 09.01.2013, виселення та стягнення

9 522,06 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Лапшина О.В. - посвідчення № 018363 від 16.07.2013

Від позивача-1 Деревицька Н.В. - по дов.ю № 108-11733/01 від 23.09.2013

Від позивача-2 не з'явився

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та 2) Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 286СРДА від 09.01.2013; про виселення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з нежитлового приміщення загальною площею 19,6 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, повернувши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації; про стягнення 9 120,48 грн. боргу по орендній платі, 140,75 грн. боргу компенсації плати за землю та 260,83 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22009/13 та призначено її до розгляду на 03.12.2013.

Прокуратура в судовому засіданні 03.12.2013 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-2 в судовому засіданні 03.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/22009/13 від 03.12.2013, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 14.11.2013, розгляд справи був відкладений на 12.12.2013.

Позивач-1 в судовому засіданні 12.12.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач-2 в судове засідання 12.12.2013 не з'явився.

Позивач-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 03.12.2013 свідчить про те, що представники позивача-2 Мойсик М.В. та Дмитренко В.А. згідно довіреностей № 1592/38, № 1591/38 від 19.06.2013 були присутніми в цьому засіданні та повідомлені про те, що наступне судове засідання відбудеться 12.12.2013 (розгляд справи відкладено).

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 03.12.2013 представника позивача-2 Дмитренка В.А. про те, що останньому повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/26112.

Відповідач в судове засідання 12.12.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 14.11.2013 та ухвали від 03.12.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.11.2013 є місцем проживання відповідача.

Відповідач ухвали суду, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 23.11.2013 та 06.12.2013, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.01.2013 між Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар), а також Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 286 СРДА (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом є приміщення загальною площею 19,6 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та компенсації по сплаті за землю, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем-2, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання та виселення відповідача з орендованих приміщень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту прийому-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

Факт передачі та відповідно прийняття відповідачем нежитлового приміщення за адресою вул. Шепелева, 6, загальною площею 19,6 підтверджується актом приймання-передачі від 09.01.2013.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 09.01.2013 до 08.01.2016.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, яка станом на дату підписання договору становить 1 455,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформлюється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток № 4) та сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно додатку № 4 сума компенсації земельного податку визначена сторонами в розмірі 22,35 грн. без ПДВ.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підсипання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач не виконує своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати та компенсації видатків по сплаті за землю, в результаті чого виникла заборгованість за період з березня по серпень 2013 року, що становить за розрахунками позивача-2, які неоспорені відповідачем, 9 120,48 грн. та відповідно 140,75 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 9 120,48 грн. та компенсації по сплаті за землю в розмірі 140,75 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендних платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, становить 260,83 грн.

Вимоги прокуратури в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 260,83 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Прокуратура в обґрунтування вимоги про розірвання договору оренди посилається на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати та використання приміщення не за цільовим призначенням.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п. 5.2. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитись від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Згідно з п. 6.7. договору при невиконання або порушення однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 9.6. договору).

Статтею 18 закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

За умовами п. 8.3. договору об'єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п. 1.1. цього договору, а саме для розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

Згідно з п. 5.1. договору орендодавець та балансоутримувач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов договору. В процесі перевірки виконання умов договору оренди може бути здійснена фото або відео фіксація стану та умов використання об'єкта оренди.

Так, комісією у складі представників балансоутримувача за результатами обстеження орендованого приміщення встановлено, що приміщення використовується не за призначенням, а саме в ньому знаходиться магазин з продажу продовольчих товарів та горілчаних напоїв, про що складені відповідні акти від 07.06.2013 та від 13.09.2013.

Отже, матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати та використання орендованого приміщення за цільовим призначенням.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

В матеріалах справи наявний лист орендодавця № 108-8727/01 від 11.07.2013, який є пропозицією про розірвання договору. Даний лист було надіслано відповідачу на дві адреси (юридичну та орендовану) рекомендованою кореспонденцією 12.07.2013.

Оскільки несплата орендних платежів та використання приміщення не за цільовим призначенням є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги прокуратури про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.6. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент його передачі в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірним приміщенням не має, то вимога прокуратури про виселення відповідача з приміщень підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою не надав.

Таким чином, позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та 2) Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 286 СРДА від 09.01.2013, укладений між Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар), а також Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

3. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) з нежитлового приміщення загальною площею 19,6 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, повернувши зазначене приміщення по акту прийому-передачі Комунальному підприємству «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919).

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 4 014 (чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 16.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова