Рішення № 36000976, 12.11.2013, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1551/13-ц

пров. № 544/525/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 листопада 2013 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Тоткало Я.П.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника третьої особи адвоката ОСОБА_2 (фізичних осіб),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Леніна, 41, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на нерухоме майно і про зняття з нього арешту,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 у вересні 2013 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на нерухоме майно і про зняття з нього арешту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 09 серпня 1986 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу за спільні кошти, сторони побудували житловий будинок, що розташований у м. Пирятині Полтавської області по вулю Абаканській, 68-А. Як стало відомо позивачу, на вказаний будинок відділом Державної виконавчої служби ( далі- ВДВС) Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області накладено арешт та оголошені торги по реалізації арештованого майна. Просить поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що розташований у м. Пирятині Полтавської області по вул. Абаканській, 68-А та зобовязати ВДВС зняти арешт із вищевказаного житлового будинку.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив визнати за позивачкою право власності на ? частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що розташований у м. Пирятині Полтавської області по вул. Абаканській, 68-А та зобовязати ВДВС зняти арешт із 1\2 частини вищевказаного житлового будинку. Пояснив, що накладення арешту на будинок, що є спільною власністю подружжя, порушує право власності позивача на її частку у спільному майні.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов ОСОБА_3 визнав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи - відділу Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області у судове засідання не зявився, направив до суду листа, у якому просив справу слухати у його відсутність за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вказуючи, що законодавство не надає право подружжю у судовому порядку вирішувати питання про поділ спільного майна, взятого окремо. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно, наявне у нього на час розгляду справи, тому вимога про поділ лише одного з обєктів майна, яке належить одному з подружжя, не може бути задоволена. Також, на його думку, є безпідставною вимога позивача про звільнення з-під арешту майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, без виділення його частки в натурі.

Як зазначено у ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено:

Сторони з 09.08.1986 року знаходяться у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про його укладення, виданого Пирятинським районним відділом ЗАГС Полтавської області від 09.08.1986 серії І-КЕ № 477632 (а.с. 5).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно (далі СК), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У період шлюбу сторони побудували та зареєстрували на імя відповідача житловий будинок, що розташований у м. Пирятині Полтавської області по вул. Абаканській, 68-А, вартість якого складає 144 760 грн (а.с.6-10, 27-28).

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За приписами ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову при умові, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, вимога позивача про визнання за нею права власності на ? частини житлового будинку, що був придбаний подружжям у період шлюбу, відповідає закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, тому підлягає задоволенню.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника третьої особи адвоката ОСОБА_2 про те, що подружжя не має права в судовому порядку вирішувати питання про поділ спільного майна, взятого окремо, оскільки сторони мають право на власний розсуд визначати порядок розподілу майна, що є їх спільною власністю. Крім того, представник третьої особи не заперечував тієї обставини, що рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04.07.2012 року за поданням ВДВС визначено частку боржника ОСОБА_4 у спільному майні подружжя. Таким чином, виділення частки ОСОБА_4 у спірному житловому будинку, який не був предметом судового розгляду вищевказаної справи, жодним чином не порушує прав та інтересів стягувача ОСОБА_5 у виконавчому провадженні.

Посилання представника третьої особи проте, що позивачем не надано доказів того, що правочин позики, неповернення якого стало підставою для стягнення боргу з ОСОБА_4, укладено не в інтересах сім'ї, є безпідставні, оскільки ці докази не стосуються предмету доказування даного спору.

Судом встановлено, що у ВДВС Пирятинського РУЮ знаходиться виконавче провадження, № 31585696, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-828/2011 від 06.02.2012 про примусове виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу (а.с.25).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Пирятинського районного управління юстиції від 03.03.2012 року в рамках даного виконавчого провадження накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_4, а саме: житловий будинок по вул. Абаканській, 68-А у м. Пирятині Полтавської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи позов одного з подружжя про виключення з опису належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя, необхідно враховувати приписи сімейного законодавства по те, що майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділено суд визначає з врахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами і яке не підлягає конфіскації. Разом з цим на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.

Враховуючи вищевказані розяснення, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в частині зняття арешту з майна, що є спільною власністю подружжя, оскільки позивач, яка звернулася до суду з вимогою про визнання за нею права на вказане майно, не просила про його виділ їй в натурі. Зняття арешту з ідеальної частки майна, що знаходиться у спільній власності сторін, унеможливить у подальшому виконання рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03.03.2012, яке набрало законної сили.

Крім того, згідно з п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 N 14 « Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Вимога про звільнення майна з-під арешту предявлена позивачем лише до боржника ОСОБА_4М, до особи, в інтересах якої накладений арешт ОСОБА_5, така вимога предявлена.

Натомість, похідна вимога щодо зобовязання ВДВС Пирятинського РУЮ зняти арешт із нерухомого майна також пред'явлена до неналежного відповідача - особи, яка не може бути зобов'язана на вчинення дій щодо зняття арешту з майна.

З огляду на викладене, у задоволенні позову в частині зобовязання ВДВС Пирятинського РУЮ Полтавської області зняти арешт із частини нерухомого майна, а саме житлового будинку із господарськими спорудами, розташованому по вул. Абаканській, 68-А у м. Пирятині Полтавської області, слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У звязку з викладеним, на користь позивача з відповідача повинні бути присуджені понесені нею судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у сумі 723,80 грн.

На підставі викладеного та ст.ст. 60, 69, 70 СК України, керуючись ст. ст. 10, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін, а саме: житловий будинок, що розташований у м. Пирятині Полтавської області по вул. Абаканській, 68-А.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер 24628156672, право власності на ? частину житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що розташований у м.Пирятині Полтавської області по вул. Абаканській, 68-А.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер 24628156672, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, у повернення сплаченого судового збору у сумі 723 (сімсот двадцять три ) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Головуючий Сайко О.О.

Повний текст рішення виготовлений 15.11.2013