Рішення № 36000, 14.07.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2006 р.

Справа № 4/216

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/216

за позовом Асоціації “Насіння Кіровоградщини” м.Кіровоград

до приватного сільськогосподарського підприємства “Зоряне” м.Мала Виска Кіровоградської області

про стягнення 45718 грн. 53 коп. заборгованості.

Представники сторін:

від позивача - Новосад М.М., директор ;

від відповідача - Снісар Н.І., голова підприємства ;

Заявлено позов про стягнення боргу в розмірі 45718 грн. 53 коп. за поставлене на умовах товарного кредиту насіння та судових витрат з приватного сільськогосподарського підприємства „Зоряне”.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити частково, оскільки згідно до поданого клопотання позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення процентів в розмірі 3404 грн.38 коп.

Відповідач відзив на позов не подав. Позовної вимоги письмово не заперечив, однак у судовому засіданні визнавши наявність основного боргу в розмірі 28500 грн. , заявив клопотання про звільнення відповідача від стягнення втрат від інфляції, трьох процентів річних та пені, оскільки між сторонами спору були встановлені довгострокові правовідносини і в 2005 році позивач поставив відповідачу неякісне зерно, що призвело до втрати врожаю на великій площі. Доказів погашення заборгованості відповідач не представив.

Розглянувши матеріали справи на підставі ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору б/н від 16 березня 2004 року Відповідачу було продано на умовах кредитного договору 20 т ячменю „Целінка" 2-ї репродукції та 10 т ячменю „Прерія" 2-ї репродукції по ціні 791,67 грн. за 1 т на загальну суму 28500 грн. (з урахуванням ПДВ).

Товар отримав представник відповідача Кудря В.В. згідно довіреності відповідача ЯЖЧ № 178026 від 17.03.2004 р.Термін остаточного розрахунку по договору-до 1 жовтня 2004 року. В разі прострочення оплати Відповідач згідно умов п.4 вказаного договору повинен сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової кредитної ставки Національного банку України.

До цього часу Відповідач не сплатив обумовлену договором суму. Прострочення платежу складає 545 днів.

На підтвердження одержання товару виписані накладні № 421 від 17.03.2004 року та податкова накладна № 103 від 17.03.2004 року.

За прострочення оплати передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості, але не більше 2-х облікових ставок Національного банку України. Заявлені позивачем претензії щодо погашення заборгованості залишені відповідачем без реагування. Від проведення взаємозвірки розрахункових операцій відповідач ухиляється.

Проаналізувавши правовідносини, що склались між сторонами спору та надавши їм юридичну оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідача необхідно стягнути суму основного боргу в розмірі 28500 грн.

Висновок про обґрунтованість позовних вимог та необхідність поновленя порушеного права позивача суд робить на підставі слідуючого.

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається в разі продажу товару. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товару. Податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в накладній та податковій накладній.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання насіння про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно на всю суму, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов’язання.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач вимоги позивача в частині основного боргу в розмірі 28500 грн. фактично визнав, оскільки акт звірки заборгованості, доказів належного виконання зобов’язання суду не надав. Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.

Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг 28500 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає 28500 грн. Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Поряд з цим, на підставі припису ст.625 Цивільного кодексу України підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції за період з жовтня 2004 року по лютий 2006 року включно в розмірі 5610 грн. 74 коп., оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого рівня інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлену позивачем до стягнення суму втрат від інфляції в розмірі 5610 грн. 74 коп. суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України підлягають до стягнення також три проценти річних в розмірі 1276 грн. 64 коп. за 545 дні прострочення платежу. Згідно до умов п.4 Договору підлягає до стягнення пеня в розмірі 6808 грн. 77 коп. За приписом ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову у вигляді арешту майна і коштів відповідача, оскільки позивачем не подано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, позивачем не конкретизовано які саме заходи до забезпечення позову він вважає за необхідне застосувати арешт на майно чи на кошти та не подано доказів про наявність такого у відповідача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 421 грн. 93 коп. державного мита та 108 грн. 90 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст..ст. 11, 526,639,655,691 ЦК України ст. ст.49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства “Зоряне” м.Мала Виска Кіровоградської області вул. Горького 48 р/р 2600930154388 в Ощадбанку м. Мала Виска код 31715549 МФО 323862

на користь Асоціації “Насіння Кіровоградщини” м.Кіровоград вул. Тімірязєва 84 р/р 26006301331596, в Промінвестбанку код 23099389 МФО 323301, суму заборгованості в розмірі 28500 грн., втрати від інфляції в розмірі 5610 грн. 74 коп., три проценти річних в розмірі 1276 грн. 64 коп., пеню в розмірі 6808 грн. 77 коп. на загальну суму 42196 грн. 15 коп., а також втрати від сплати державного мита в розмірі 421 грн. 93 коп. та забезпечення інформаційно- технічного забезпечення процесу в розмірі 108 грн.90 коп.

Наказ видати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя

Ю. І. Хилько