Постанова № 35998452, 25.11.2013, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 407/3238/13-а

2-а/407/132/13

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі головуючого: судді Бабічевої Л.П.

при секретарі Колчиній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності щодо відмови в нарахуванні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, скасування рішення та зобовязання здійснити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності щодо відмови в нарахуванні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, скасування рішення та зобовязання здійснити певні дії.

В обґрунтування вимог позивачка послалась на те, що з 31 грудня 2010 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області на підставі розпорядження 165651 виплачує їй у звязку з виходом у відставку щомісячне довічне грошове утримання, яке було їй призначено на підставі ст.43 ЗУ" Про статус суддів" від 15.12.1 992 року (в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин ) в розмірі 88% з заробітку працюючого на відповідній посаді судді. Коли з 01.01.2012 р. судова винагорода працюючого судді на відповідній посаді збільшилася, а управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівського р-ну відмовилося їй нараховувати, перераховувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання, то вона звернулася до суду.

Згідно постанови Ровеньківського міського суду від 05.12.2012 р., яка вступила у законну силу, відповідача - управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівського р-ну Луганської області зобовязано було нараховувати, перераховувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання із заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді без обмеження максимальним розміром на підставі наданих довідок ТУДСА у Луганській області про збільшену зарплату, в тому числі і довідок за № 109, 110 від 13.06.2012 р. та № 123 від 16.08.2012 р..

Згідно вказаних довідок за № 109, 110 від 13.06.2012 р. та № 123 від 16.08.2012 р. про зарплату працюючого судді з 01.01 2012 р. по 01.07.2012р. відповідач виконав постанову у повному обсязі на протязі квітня - червня 2013р.

Але з 01.10.2012 р. згідно довідки ТУДСА за № 143 від 02.11.2012 р. судова винагорода працюючого судді на відповідній посаді збільшилася і становить 16099 грн. 20 коп., а з 01.01.2013 р. згідно довідки ТУДСА за № 55 від 07.06..2013р.- судова винагорода працюючого судді на відповідній посаді становить 20646 грн..

Вона 10.06.2013р. звернулася до відповідача з проханням видати розпорядження про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання із судової винагороди працюючого судді на відповідній посаді без обмеження максимальним розміром на підставі наданих довідок ТУДСА у Луганській області, тобто згідно довідок за № 143 та № 55 про збільшену судову винагороду судді.

Рішенням відповідача за № 146 від 19.06.2013 р. останній відмовився виконувати постанову Ровеньківського міського суду за № 2-А-134/12 р. від 05.12.2012 р., згідно якої відповідач зобовязаний нараховувати, перераховувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання на підставі наданих довідок ТУДСА у Луганській області про збільшену судову винагороду, посилаючись на те, що управління Пенсійного Фонду зобов"язано провести перерахунок тільки по вказаним в постанові суду довідкам.

Вважає рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області за № 146 від 19.06.2013 р. протиправним, оскільки воно суперечить вимогам Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з наступних підстав. Оскільки вона є суддею у відставці, то наділена державою певним правовим статусом. Одним із складових правового статусу професійного судді було та є право на відставку, а також право судді у відставці наотримання щомісячного довічного грошового утримання, не меншим ніж судова винагорода працюючих суддів.

У рішенні № 18-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Грошове довічне утримання моє повинно бути однаковим із грошовим утриманням працюючої судді, яка з 01.10.2013 р. отримує збільшену судову винагороду у сумі 20646 грн., а їй нараховують грошове утримання з судової винагороди з 01.07.2012 р. із суми 15868 грн. 80 коп.. Але відповідач без мотивовано відмовляється виконувати рішення КС від 14.12. 2011 р., постанову Ровеньківського міського суду від 05.12.2012 р., вимагаючи за період з 01.10.2012 р. і з 01,01.2013р. і за збільшену судову винагороду нову постанову про перерахунок і нараховує мені незаконне грошове довічне утримання із неіснуючої судової винагороди судді, працюючій на відповідній посаді.

Ч. 1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2863-ХИ, передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Таким чином, відповідно до Закону №2863-ХІІ щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці напряму було пов'язане з системою оплати праці працюючих суддів.

Стаття 43 Закону України Закону №2863-ХІІ від 15.12.1992 року втратила чинність при введенні в дію Закону України № 2453- VI «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року. Але ця норма повторилася у ч.1, 2, 3 ст.138 Закону за №2453-У1, згідно яких судді, який вийшов у відставку при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Після прийняття змін до Закону № 2453-VI, зв'язок між грошовим довічним утриманням судді у відставці та грошовим утриманням діючого судді не змінився.

Змінилась лише система оплати праці суддів з 1 січня 2012 року. Система змінила та

збільшила не тільки розміри, а також види та кількість складових виплат, що становлять

суддівську винагороду судді.

Аналізуючи норму ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами згідно Закону № 3668/17 від 08.07.2011 р., які визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення рішення КС України від 3.06.2013р. №3-рп/2013р., вбачається, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді у розмірі від 80 до 90 %. В такому змісту звучала ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року за механізмом якого вона вийшла у відставку.

Таким чином, з урахуванням принципів призначення, отримання та виплати щомісячного довічного грошового утримання, передбачених у попередньому Законі, регулюючи тривалі правовідносини новим Законом, вважає, що дія положень ч.3 ст.138 Закону України від 07.07.2010 року по суті та змісту може бути застосована до її правовідносин до її права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у відсотковому відношенні до грошового утримання суддів, працюючих на відповідних посадах на даний час. Система і збільшення оплати праці суддів змінилася з 1 жовтня 2012р. і з 01.01.2013р.

Як вбачається з ч.3 ст. 138 Закоти України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці повинно виплачуватися, виходячи із судової винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а прийняття нормативних актів, які б звужували існуючі гарантії незалежності суддів, складовою якої є належне матеріальне забезпечення, є порушенням норм Конституції України, яка гарантує судді ці права.

Принцип негайної дії нової норми та негайного припинення дії старої норми свідчить, що якщо відносини є довготривалими та виникли у час дії старої норми, то з часу введення у дію нової норми, вказані правовідносини регулюються новою.

При цьому, прийняті рішення та вчинені дії за часи дії старої норми, зберігають свою силу.

Тлумачення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року щодо того, що дія не передбачає перегляд щомісячного довічного грошового утримання протирічіть змісту закону та Конституції України.

Зміни до Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, (ст.22, ст.126), а також у Закон України «Про Державний бюджет на 2012 рік», рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/20і2 (справа № 1-11/2012 року «про соціальні виплати»), постанови Кабінету ОСОБА_2 України по вказаному приводу у відношенні суддів, не вносилися.

Щомісячне довічне грошове утримання на відміну від пенсії та інших соціальних виплат для інших громадян має особливий статус, оскільки є невід'ємною частиною гарантії незалежності суддів.

Згідно ст. 2 розділу 11 Прикінцевих та Перехідних положень по Закону України від 8.07.2011р.» Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» , який набрав чинність з 1.01.2012 р., вказано, що обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді максимальним розміром не поширюється на суддів, яким грошове утримання призначено до набрання чинності цим Законом. Грошове утримання їй було призначено з 31.12.2010 р., тобто до прийняття цього Закону.

Крім вказаного норми ст. 138 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» щодо зміни відсоткового відношення щомісячного довічного грошового утримання до 80% та обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді максимальним розміром були внесені змінами згідно Закону № 3668/17 від 08.07.2011 р., які визнані неконституційними з дня їх внесення і втратили чинність з дня ухвалення рішення КС України від 3.06.2013р. № 3-рп/2013р.

Тому на неї не розповсюджуються вимоги зменшення відсоткового відношення щомісячного довічного грошового утримання та обмеження граничним розміром мого щомісячного довічного грошового утримання судді.

Посилання відповідача на те, що відсутній нормативний документ, який регулює порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не заслуговують на увагу, оскільки ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачено, що довічне грошове утримання судці у відставці виплачується в розмірі встановлених йому відсотків із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді і не може бути зменшеною..

Крім того, згідно пп.5 п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань «... організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах, у містах щодо: «... призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці...». Тобто в указаній нормі є пряма вказівка Президента України на перерахунок на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивачка з урахуванням уточнених та збільшених позовних вимог просить визнати противоправним рішення, дії та бездіяльність УПФУ в м.Антрацит та Антрацитівському районі щодо відмови в нарахуванні, перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із судової винагороди працюючого судді на відповідній посаді без обмеження максимальним розміром на підставі наданих довідок ТУДСА у Луганській області про збільшену заробітну плату протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області здійснювати їй нарахування перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88 % без обмеження максимальним розміром із судової винагороди працюючого судді з 01.01.2013 року згідно довідки ТУДСА за № 55 від 07.06.2013 р. - із судової винагороди працюючого судді на відповідній посаді у сумі 20646 грн., а у разі збільшення судової винагороди працюючого судді на відповідній посаді згідно предявлених довідок про збільшену винагороду без додаткових судових рішень.

Скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області за № 146 від 19.06.2013 року.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов з вищевикладених підстав, також уточнила позовні вимоги в частині зобовязання відповідача здійснювати нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання без додаткових судових рішень, пояснила, що слід доповнити її вимогу словом нових довідок, т.б. згідно предявлених нових довідок про збільшену винагороду без додаткових судових рішень. Також просить стягнути на її користь судові витрати.

Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі у судове засідання не зявився, від відповідача до суду надійшло письмове заперечення на позов, у якому відповідач просить розглянути справу за відсутності представника, також просить відмовити у задоволенні позову, оскільки ЗУ №2453-V1 від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено. Згідно ст. 138 даного Закону перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється лише суддям Конституційного Суду України ( а.с. 67).

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 з 31.12.2010 року на підставі розпорядження № 165651 від 06.01.2011 р. відповідач виплачує у звязку з виходом у відставку щомісячне довічне грошове утримання із заробітної плати 5112 грн. у розмірі 88 відстоків з заробітку працюючого на відповідній посаді судді ( а.с. 13-14 ).

Позивачка ОСОБА_1 є суддею у відставці.

10.06.2013 року позивачка звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у звязку із збільшенням судової винагороди з 01.10.2012 року та з 01.01.2013 року, до якої додала довідки про заробітну плату № 143 від 02.11.2012 року та № 55 від 07.06.2013 року ( а.с. 8).

Однак, рішенням відповідача № 146 від 19.06.2013 р. було відмовлено позивачці у такому перерахунку згідно наданих довідок про зарплату № 143 від 02.11.2012 року та №55 від 07.06.2013 року, з тих підстав, що ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено, а згідно ст.138 цього Закону перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється лише суддям Конституційного Суду України ( а.с. 9).

Зазначене свідчить, що між сторонами виник спір саме щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у звязку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області.

Так, відповідно до статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Основного Закону України).

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч.4 ст.47 ЗУ « Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді (пункти 7, 8).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частини п'ята, шоста статті 47 Закону).

Конституційний Суд України зазначав, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004).

Про необхідність додержання незалежності судових органів та суддів наголошено у таких міжнародно-правових актах, як Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року.

Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і ОСОБА_3 ООН, Європейська хартія про закон про статус" суддів від 10 липня 1998 року (далі - Хартія), Рекомендація Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № 12 (2010) та додаток до неї. У цьому додатку визначено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення (пункт 54 розділу VI).

Виходячи з системного аналізу положень Закону, це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою нормою його соціального забезпечення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац п'ятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-ш/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007) (Рішення КСУ від 4.12.2011р. №18-рп/2011).

Досліджуючи правове поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці цю виплату сплачує Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України, діючому судді виплачується виключно з Державного бюджету України.

У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

На підставі ч.2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2863-ХІІ, що був чинний на час призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Згідно ч.4 ст. 43 Закону №2863-ХП, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Таким чином, відповідно до Закону №2863-Х11 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці напряму було пов'язане з системою оплати праці працюючих суддів.

Стаття 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року втратила чинність при введенні в дію Закону України № 2453- VI «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.

Так, ч.3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» закріплювала положення, згідно з яким щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює па відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України від 08.07.2011 року № 3668-УІ « Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було внесено зміни до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, зокрема, внесено зміни до ч.3 та 5 ст. 138 Закону і положення цих частин викладено в іншій редакції.

З урахуванням внесених змін відповідно до ч.3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частина 5 ст. 138 Закону визначала, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України №3-пр/2013 від 03.06.2013 року вищевказані положення Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), а саме: частина 3, перше, друге, третє речення частини 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668- VI.

Таким чином, частина 3 та відповідні положення частини 5 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України №3-пр/2013 від 03.06.2013 року, тобто з зазначеного часу ( з 03.06.2013 року) діє первинна редакція статті.

Відповідно до ч.3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у первинній редакції, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює па відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді. Цією нормою не передбачалось обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, з 03.06.2013 року Конституційним судом України підтверджено право на виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, суд не бере дані доводи до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч.4 ст.17 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно ч.5 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судді, які працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме, нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

За змістом ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Згідно п.6 рішення ОСОБА_2 Суддів України №18 від 23 березня 2012 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.

Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Зокрема, пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області №55 від 07.06.2013 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої на імя позивачки ОСОБА_1, заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді за січень 2013 року становить 20 646 грн. 00 коп. ( а.с. 11).

Вказана довідка відповідає вимогам ч.3 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та містить передбачені ст.129 даного Закону складові грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, що зазначені у відповідних розмірах згідно ч.3 та ч.5 ст. 129 даного Закону.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність у позивачки права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р., виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, а тому рішення відповідача щодо відмови позивачці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, відповідно до ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на підставі довідки ТУДСА в Луганській області № 55 від 07.06.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Позивачка просить зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 %, виходячи з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження максимальним розміром щомісячного довічного грошового утримання. При цьому посилається на те, що на неї не поширюється положення закону щодо обмеження максимальним розміром щомісячного довічного грошового утримання - не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, оскільки їй було призначено щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці по ЗУ «Про статус суддів» від 15.12.1992 року.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, щомісячне довічне грошове утримання позивачці призначено на підставі ЗУ «Про статус суддів» в редакції від 15.12.1992 року, в розмірі 88% заробітної плати судді Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області, працюючого на відповідній посаді і розмір такого відсотку зміні не підлягає.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Оскільки, предметом даного спору є саме перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у звязку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, з 1 січня 2013 року, тому на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснюється відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 08 липня 2011 року N 3668-VI, а тому положення вказаного закону застосовуються до спірних правовідносин і регулюються цим Законом.

Також перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в даному випадку здійснюється у звязку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, і таке підвищення врегульовано статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р., якою визначені розміри посадового окладу, доплати за вислугу років відповідного судді та поетапне підвищення посадового окладу.

Відповідно до ч. 5 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України від 08.07.2011 року № 3668-УІ, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Дане положення визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України №3-пр/2013 від 03.06.2013 року та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 03.06.2013 року Конституційним Cудом України підтверджено право на виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити часткового та зобовязати відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату з 01.01.2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області №55 від 07.06.2013 року, але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат, а з 3 червня 2013 року здійснити нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 %, виходячи з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження розміру щомісячного грошового утримання, з урахуванням проведених виплат.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача у майбутньому здійснювати перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення судової винагороди працюючого судді на відповідній посаді згідно предявлених нових довідок про збільшену винагороду без додаткових судових рішень, то суд вважає дану позовну вимогу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згiдно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адмiнiстративного судочинства є захист прав, свобод та iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб у сферi публiчноправових вiдносин вiд порушень з боку органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових i службових осiб, iнших суб'єктiв при здiйсненнi ними владних управлiнських функцiй на основi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В межах Кодексу адмiнiстративного судочинства України захисту пiдлягає порушене право позивача, суд розглядає спір, який виник та існує станом на час прийняття рішення. Вважати, що у майбутньому між сторонами буде існувати спір, та що на законодавчому рівні правовідносини між сторонами будуть врегульовані тим чином, про який зазначає позивачка - у суду підстав немає, а тому зобов'язання відповідача в подальшому робити нарахування, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення судової винагороди працюючого судді на відповідній посаді згідно предявлених нових довідок є безпiдставним, оскiльки встановлює обовязки на майбутнє без врахування змiн чинного законодавства, яке може мати мiсце та без наявностi спiрних правовiдносин.

Суд відповідно до вимог ст. 94 КАСУ стягує повністю повернення судових витрат з Державного Бюджету України на користь позивачки.

На підставі викладеного,

керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 94, 99, 122, 160, 161,162,163,167 КАС України,

ст.ст. 8, 19, 22, 64 Конституції України, ст.ст. 129, 138 ЗУ "Про судоустрій і статус

суддів" від 07.07.2010 р., Рішенням Конституційного Суду

України №3-пр/2013 від 03.06.2013 року, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності щодо відмови в нарахуванні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, скасування рішення та зобовязання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного Фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області № 146 від 19.06.2013 року про відмову ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із судової винагороди працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області № 55 від 07.06.2013 року та скасувати його в цій частині.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області здійснити ОСОБА_1 нарахування, перерахунок та виплату з 01 січня 2013 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 20646 грн. 00 коп. згідно довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації у Луганській області № 55 від 07.06.2013 р., але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат, а з 3 червня 2013 року здійснити нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді в розмірі 20646 грн. 00 коп. згідно довідки Територіального управління Державної судової Адміністрації у Луганській області № 55 від 07.06.2013 р., без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 34 грн. 41 коп. ( тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови і в той же строк.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Антрацитівского

міськрайонного суду ОСОБА_4