Ухвала суду № 35997962, 24.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/3023/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л.Провадження № 22-ц/780/4846/13 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 26 24.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за договорами позики,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому у відповідності до норм ст.ст. 526, 1048 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по сплаті відсотків за користування коштами отриманими у позику та стягнути штрафні санкції порушення термінів виконання зобов'язання, що передбачено ст. 625 ЦК України в розмірі 208 403,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 09.09.2009 р. він надав відповідачу в позику грошові кошти в сумі 43 000 доларів США, які, відповідно до розписки, останній повинен був повернути до 31.01.2010 р., зі сплатою до 5 числа кожного місяця відсотків за користування позикою в розмірі 3 % в місяць (36% річних) за весь період користування позикою.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2011 року на його користь з відповідача була стягнута заборгованість за договором позики від 09.09.2009 р. в сумі 342 817, 50 грн, річні відсотки за користування позикою відповідно до умов договору - 104 141, 39 грн (всього 446 958, 89 грн).

01.01.2010 р. між сторонами був укладений договір позики, яким він надав відповідачу 43 000 доларів США, які він повинен був повернути до 01.06.2010 року, зі сплатою до 5 числа кожного місяця відсотків за користування позикою в розмірі 3 % в місяць (36% річних) за весь період користування позикою. Проте позивач повернув йому лише 210 доларів США, тому він змушений був знову звернутися до суду, де рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.05.2012 р. з відповідача на користь відповідача стягнуто суму боргу в розмірі 341 622,52 грн., 36% річних в сумі 171 503,85 грн. (всього 513 126,37 грн.).

Відповідач не повертає йому борг, прострочивши виконання грошового зобов'язання, тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 208 403, 85 грн.

В процесі розгляду справи позивачем було збільшено позовні вимоги, перерахувавши розмір відсотків та просить стягнути з відповідача суму заборгованості по сплаті відсотків за користування позиками станом на 04.01.2013 рік в розмірі 385 471 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28772,56 грн., як три відсотки річних за порушення строків виконання зобов'язання від простроченої суми, та суму судового збору в розмірі 287,72 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міськрайонного суду як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом допущено порушення в частині нарахування будь-яких інших коштів на вже існуючу визначену попередніми рішеннями судів заборгованість, що є неможливим та недопустимим, у зв'язку з чим було порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу на зазначене рішення суду не подавав, разом з тим не погоджуючись із доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 подав на неї заперечення, в яких просив відхилити дану скаргу відповідача. Крім того у зазначених запереченнях позивач також зазначив про неправильність розрахунків вчинених судом першої інстанції тому просив дане рішення суду скасувати та ухвалити нове у відповідності до вимог закону.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2011 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2011 року , з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором позики від 09.09.2009 року в сумі 342 817, 50 грн. 3% відсотки річних за користування позикою відповідно до умов договору - 104 141, 39 грн., а всього 446 958, 89 грн.

Солом'янський районний суд м. Києва рішенням від 24.05.2012 року, яке набрало законної сили 04 квітня 2012 року після його перегляду апеляційним судом м. Києва , стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу 341 622,52 грн. та 36 % річних в сумі 171 503,85 грн., а всього 513 126,37 грн.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином із аналізу вказаних норм права слідує, що позикодавець відповідно до вимог ст. 625, 1048 ЦК України має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання , застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення процентів за користування коштами за межами строку дії договору по договору від 09.09.2009 р. до 31.01.2010 р., та договору від 01.01.2010 р. до 01.06.2010 року.

Разом з тим щодо задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині стягнення 3 % річних за порушення зобов'язань по поверненню коштів, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2011 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2011 року , з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором позики від 09.09.2009 року в сумі 446 958, 89 грн., вказане зобов'язання відповідачем на час подачі позові до суду першої інстанції 07 травня 2013 року часу не виконано, строк не виконання зобов'язання становить 118 місяців 7 днів, тому сума 3% річних за вказаний період становить 20373,95 грн. ( 446958.89 : 100 х 3 х 18 м. 7 дн.).

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.05.2012 року, набрало законної сили 04 квітня 2012 року після його перегляду апеляційним судом м. Києва, тому сума 3 % за час не виконання зобов'язання по 07 травня 2013 року річних виходячи з суми невиконаного зобов'язання 513126,37 грн. та час не виконання зобов'язань 13 місяців 3 дні становитиме 16804,94 грн. (513126,37 :100 х 3 х 13 міс. 7 дн.)

Тобто загальна сума заборгованості по 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань , в тому числі встановлених рішеннями Васильківського міськрайонного та Солом'янського районного судів становитиме 37178,89 грн.

Враховуючи що суд своїм рішенням стягнув із відповідача суму менше ніж це встановлено законом, тому його доводи про незаконність рішення суду є надуманими та безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо заперечень позивача на апеляційну скаргу та його посилання на рішення суду то колегія суддів виходячи з положень ст. 303 ЦПК України перевіряючи доводи апеляційної скарги в межах викладених доводів, вважає що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому колегією суддів враховується той факт, що позивач апеляційну скаргу на вказане рішення суду не подавав, чим фактично погодився із сумою коштів визначених судом.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга повинна бути відхилена, а рішення суду залишено без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307,308, 313,314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв