Рішення № 35997593, 06.12.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/2728/12

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді: Колодко Л.В.

при секретарі: Тітровій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України», ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» про примусове стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати йому як звільненому працівникові належних сум у строки, зазначенні в ст.116 КЗпП України по день фактичного розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом в суд про примусове стягнення з відповідача належних йому грошових сум за час роботи на підприємстві і просив стягнути з Санаторно-оздоровчого підприємства „Учбово-спортивна база „Переяславль ВФСТ „Колос АПК України розмір вихідної допомоги, коштів проведеної індексації за 2011 та 2012 роки, коштів з перерахунку компенсації за невідбуті відпустки з урахуванням змін до нарахування заробітної плати, пов'язаної з проведенням індексації. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з підприємства обєднання громадян „Навчально-спортивна база „Переяславль ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства „Колос агропромислового комплексу України на його користь за 228 днів, за період затримки проведення повного розрахунку, з 27.04.2012 року по 11.12.2012 року коштів середньоденного заробітку в розмірі 29090,13 гривень.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що він працюючи у відповідача Санаторно-оздоровче підприємство „Учбово-спортивна база „Переяславль ВФСТ „Колос АПК України правонаступником якого є підприємство обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» з 23.04.2002 року, 27.04.2012 року звільнений з роботи на підставі розпорядження ВСФТ „Колос АПК України №20-к від 27.04.2012 року за п.2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідач підприємство обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив всі кошти при звільненні, частково виплачено суму належних коштів 15.06.2012 року, а розмір вихідної допомоги не виплатив, не зважаючи на його заяву від 15.06.2012 року. Відповідач підприємство обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» прострочив виплату зазначених коштів, належних йому при звільненні, на 228 днів, маючи можливість виплатити всі кошти при звільненні, оскільки є госпрозрахунковим підприємством і веде господарську діяльність.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 13.11.2013 року, позов підтримали і просили задовольнити його.

Представник відповідача підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, посвідченої генеральним директором ОСОБА_5 від 19.09.2013 року, позовні вимоги не визнала, вважаючи, що позивач пропустив термін, передбачений ст. 233 КЗпП України для вирішення даного спору в суді. Окрім того, відповідачем добровільно виплачено вихідну допомогу позивачу.

Представник відповідача ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, посвідченої головою ВФСТ „Колос АПК України ОСОБА_7 від 17.09.2013 року за №319/01-5, позов не визнав, посилаючись на те, що в провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області є цивільна справа про поновлення на роботі і стягнення за час вимушеного прогулу моральної шкоди. В звязку з існуванням такого спору позивачу неможливо виплатити вихідну допомогу. Також з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, оскільки він не повернув підприємству обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» ряд документів та матеріальних цінностей.

Зважаючи на дослідженні в судовому засіданні докази, судом встановлено наступне.

Позивач, 23.04.2002 року, прийнятий на роботу на посаду директора Санаторно-оздоровчого підприємства „Учбово-спортивна база „Переяславль ВФСТ „Колос АПК України, правонаступником якого є підприємство обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України», що підтверджується постановою бюро центральної ради ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» від 22.04.2002 року за №20, копією трудової книжки, виданої на імя ОСОБА_1, витягом з протоколу IV Зїзду кооперативно-профспілкового, фізкультурно-спортивного товариства „Колос АПК України від 18.06.2005 року.

27.04.2012 року позивач звільнений з посади директора підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» згідно розпорядження ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» від 27.04.2012 року за №20-к.

В день звільнення і наступного дня позивачу не було виплачено всі належні кошти при звільненні.

Між сторонами склались правовідносини, що регулюються ст.ст. 44, 116, 117, 233 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивачу ОСОБА_1 04.05.2012 року оголошено розпорядження ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» №20-к від 27.04.2012 року „Про звільнення ОСОБА_1Г., про що свідчить наказ підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» від 27.04.2012 року за №1 і напис в наказі дати в довільній формі і підпис.

Позивач ОСОБА_1, починаючи з 26.04.2011 року по 26.05.2012 року перебував у відпустки згідно графіку надання відпусток працівниками підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» на 2012 рік, затвердженого наказом директора №3 від 03.01.2012 року.

З листів, направлених в.о. директора підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» в адресу ОСОБА_1 від 06.06.2012 року, від 14.06.2012 року вбачається, що позивач повідомлявся про неповний розрахунок ним з підприємством обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» і просив повернути ряд документів та матеріальних цінностей: трудова книжка ОСОБА_8; книга наказів по підприємству за 2011 2012 роки; інвентаризаційні документи БТІ; документи підприємства по землекористуванню; технічні умови по енергозабезпеченню; установчі документи на ОТ „Лісова казка; технічний талон на автомобіль ВАЗ-21099, державний номер НОМЕР_1.

Зазначені обставини відповідачу підприємству обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» перешкоджали здійснити виплату всіх сум.

Позивачу, в звязку з звільненням, відповідачем виплачено компенсацію за невикористані відпустки і заробітну плату в розмір 14037,42 гривень, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку 2256,42 гривень та 1379,79 гривень розрахункової суми за час затримки розрахунку при звільненні з 28.05.2012 року (від дня виходу з відпустки 28.05.2012 року до 15.06.2012 року), що підтверджується видатковим касовим ордером підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» від 15.06.2010 року, листом-повідомленням в.о. генерального директора підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» за №107 від 11.12.2012 року.

З огляду на зазначене, суд визначає період затримки розрахунку відповідачем при звільненні з роботи з 16.06.2012 року по 11.12.2012 року, що складає 178 днів.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.05.2011 по справі № 6-1371св11 «Про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди» вказано, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути співмірною із сумою заборгованості по заробітній платі.

Верховний Суд України у своїй постанові від 24.10.2011 по справі № 6-39цс11 «Про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди» встановив, що висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 29.06.2011 по цій справі про відсутність правових підстав для визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням суми заборгованості із заробітної плати, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Також, у цій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Ухвалюючи нове рішення по даній справі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23.11.2011 (№ 6-41464св11) врахував вищевказані висновки Верховного Суду України, у тому числі, у частині визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

Визначаючи середньомісячний заробіток та середньоденний заробіток позивача, з врахуванням довідки, наданої підприємством обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» за №108 від 03.12.2012 року загальна сума за весь час затримки виплати при звільненні позивача складає 23787,92 гривень (178 днів х 133,64 гривень середньоденний заробіток = 23787,92 гривень).

Визначена сума для виплати за весь час затримки коштів при звільненні більше ніж 10,5 разів перевищує розрахункову суму 2256,42 гривень, яка не була виплачена при звільненні.

Зважаючи на вищезгадані висновки Верховного суду України, суд визначає розмір відшкодування позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати йому як звільненому працівникові з врахуванням спірної суми, на яку позивач мав право при звільненні і яка йому не виплачена, частки, яку вона становила у заявлених позовних вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, те, що відповідач добровільно виплатив всі належні працівникові при звільненні і вважає, що позовні вимоги про примусове стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати йому як звільненому працівникові належних сум у строки, зазначенні в ст.116 КЗпП України по день фактичного розрахунку підлягають частковому задоволенню на суму 2256,00 гривень.

Посилання представника відповідача підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, посвідченої генеральним директором ОСОБА_5 від 19.09.2013 року, що позивач пропустив строк, передбачений ст. 233 КЗпП України для вирішення даного спору в суді, необгрунтовані Законом, про що свідчить рішення конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України „ Про оплату праці від 15.10.2013 року №8рп/2013 року Справа №1-13/2013.

Враховуючи, що позивачу нараховувалась і проводилась виплата заробітної плати та всі інші виплати, передбачені нормами Кодексу законів про працю України відповідачем підприємством обєднання громадян «Навчально-спортивна база» «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України», який є самостійним господарчим підрозділом, то суму 2256,00 гривень згідно задоволених позовних вимог слід стягнути з вищеназваного відповідача, а також, в силу ст. 88 ЦПК України, на користь держави судові витрати в розмірі 229,40 гривень.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 44, 116, 117, 221, 231, 232, 233 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України», ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України» про примусове стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати йому як звільненому працівникові належних сум у строки, зазначенні в ст.116 КЗпП України по день фактичного розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з підприємства обєднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» Агропромислового Комплексу України на користь ОСОБА_1 2256 гривень і на користь держави 229 гривень 40 копійок судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Складання рішення в повному обсязі виконано 10.12.2013 року.

Суддя ОСОБА_9