Рішення № 35997107, 05.12.2013, Вишгородський районний суд Київської області

05.12.2013 Справа № 363/1063/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіСкарлат О.І.

при секретарі Грабовській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: відділ Держземагентсва у Вишгородському районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником ? частини будинку 41 та земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярська в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київська область після смерті її матері ОСОБА_4. 04 лютого 1989 року, мати позивачки, ОСОБА_4, придбала у ОСОБА_5 ? частину будинку № 41 з господарськими будівлями в с. Старі Петрівці по вул. Заярській Вишгородського району Київської області. У звязку з придбанням даного будинку ОСОБА_4 було відведено 0,06 га землі біля будинку та 0,03 га надано в оренду.

28 серпня 1994 року Старопетрівською сільською радою Вишгородського району прийнято рішення № 46 про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га ОСОБА_6 та внесено в книгу реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність за №168.

29 квітня 1998 року померла ОСОБА_4 і позивачка, як спадкоємець, отримала у спадок ? частину будинку № 41 по вул. Заярській в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

25 вересня 2003 року Виконавчий комітет Старопетрівської сільської ради прийняв рішення про відміну рішення сільської ради від 28.08.1994 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 та передав вказану земельну ділянку позивачу у звязку з отриманням спадщини.

05 серпня 2004 року Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області прийняла рішення №164 про затвердження рішення №164 від 25.09.2003 року про передачу позивачу безкоштовно у власність земельної ділянки площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

30 вересня 2008 року Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області видала довідку, що за позивачкою по кадастрово-шнуровій книзі за № 927 закріплена земельна ділянка площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. 10 червня 2009 року позивач підписала договір з ТОВ «Будексім 2007» по виконанню робіт по розробці технічної документації щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,09 га , що знаходиться по вул.Заярській, 39 в с. Старі Петрівці вишгородського району Київської області, однак виготовити технічну документацію не вдалося, оскільки частини земельної ділянки передана ОСОБА_2 та ним виготовлений державний акт на земельну ділянку площею 0,0450 га по вул.Заярській в с.Старі Петрівці.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 отримав земельну ділянку по вул. Заярській, 39 у дарунок від свого батька ОСОБА_7. Коли ОСОБА_3 після укладення договору переоформив державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім»я, то з»ясувалося, що він незаконно захопив 0,0002 га земельної ділянки позивача. Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 межі земельної ділянки з позивачем не погоджували, таким чином позивач вважає, що її права щодо володіння та розпорядження земельною ділянкою порушені відповідачами.

В ході судового розгляду позивач збільшила позовні вимоги, в заяві в останній редакції від 20.11.2013 року просить визнати за нею право власності на земельну ділянку по вул.Заярська, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області загальною площею 900 кв.м., яка знаходиться в межах довжинами 15,48 п.м.+28,25 п.м.+2,55 п.м.+19,58 п.м.+5,57 п.м.+11,65 п.м.+3,57 п.м.+10,50 п.м.+30,11 п.м.+10,03 п.м.+13,07 п.м.+3,93 п.м.+10,61 п.м.+28,88 п.м., окрім ділянки площею 561 кв.м. Надлишок площі відмежовується лінією довжиною 28,88 п.м., що утворюється шляхом з»єднання точок на відстані 10,61 п.м. на межі з ділянкою ОСОБА_8 та на відстані 15,48 п.м. на межі із землями запасу сільської ради. Визнати незаконним та скасувати рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області №850-25.У.2 від 01.09.2010 року «Про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки площею 0,450 га по вул. Заярська в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області ОСОБА_2Б.» Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0450 га по вул. Заярська в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області виданого на імя ОСОБА_2 на підставі рішення Старопетрівської сільської ради № 850-25.У.2 від 01.09.2010 року та скасувати його державну реєстрацію. Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1652 га по вул. Заярська, 39 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, виданого на імя ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 21.10.2008 року №2-3062 та скасувати його державну реєстрацію.

Під час розгляду справи ухвалою суду від 24.05.2013 року до участі у справі залучено у якості третьої особи- відділ Держземагенства у Вишгородському районі Київської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 підтримала позовні вимоги, просить їх задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, надавши суду свої письмові заперечення, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 та її спадкоємиця ОСОБА_1 не набували права власності на земельну ділянку площею 0,0900 га, яка розташована по вул.Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, а тому її права як власника земельної ділянки не порушувались. Вважає, що рішення Старопетрівської сільської ради від 04.02.2010 року про надання ОСОБА_2 дозволу на дроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення Старопетрівської сільської ради від 01.09.2010 року про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі яких ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0450 га по вул.Заярській в с.Старі Петрівці було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Представники відповідача ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проти позову заперечил , та просять відмовити у його задоволенні, надавши суду свої письмові заперечення, в яких зазначили, що закріплення за нині померлою ОСОБА_13 0,06 га земельної ділянки та надання ОСОБА_13 0,03 га земельної ділянки в оренду було здійснено без жодної правової підстави та без встановлення меж цих ділянок в натурі (на місцевості). ОСОБА_13 не мала права користуватися вказаними земельними ділянками до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, не встановлювала меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та не отримувала жодних документів, визначених ст. 20 ЗК Української РСР від 08.07.1970 року в редакції від 24.12.1987 року, які б встановлювали її право користування або власності на земельну ділянку. Рішення Старопетрівської сільради від 28 серпня 1994 року не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку. На підставі цього рішення та у разі дотримання відповідної процедури (встановлення меж земельної ділянки в натурі, внесення запису до земельно-кадастрових документів та отримання державного акту на землю) ОСОБА_13 могла реалізовувати права власника вказаної земельної ділянки. Отже, ОСОБА_13 не виконала відповідну процедуру для виникнення права власності та не стала власником земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області. Тому, рішення Старопетрівської сільради від 28 серпня 1994 року та запис № 168 в книгу реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок про передачу ОСОБА_13 цієї земельної ділянки є неналежними та недопустимими доказами по цій справі. Таким чином, ОСОБА_13 ніколи не була власником земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області. Крім того, ОСОБА_1 не успадкувала від ОСОБА_13 права власності на земельну ділянку, та не отримала право власності на відповідну земельну ділянку. Рішення Старопетрівської сільської ради від 28 серпня 1994 року та запис № 168, який зроблено на підставі цього рішення в книзі реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, не встановлюють право власності померлої ОСОБА_13 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області. Після винесення рішення Старопетрівської сільської ради від 25.09.2003 року № 169, ОСОБА_1 повинна була розробити проект відведення земельної ділянки, який розробляється організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Рішення Старопетрівської сільської ради від 25.09.2003 року № 169 та від 05.08.2004 року № 164 були лише підставами для виконання дій кінцевим результом яких могло бути виникнення права власності на земельну ділянку, але ОСОБА_1 протягом 10 років не скористалась цими рішеннями та не отримала право власності на відповідну земельну ділянку в порядку визначеному чинним законодавством.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_14 проти позову заперечили та просять відмовити у його задоволенні, надавши суду свої письмові заперечення, в яких посилаються на те, що позивачем не надано жодних доказів , що вона є власником земельної ділянки та не зазначає жодної підстави для визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, в чому саме полягає порушення прав позивачки відповідачем ОСОБА_3 в позові не вказано.

Третя особа відділ Держземагентсва у Вишгородському районі Київської області у судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши письмові докази, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 04 лютого 1989 року, мати позивачки, ОСОБА_4, придбала у ОСОБА_5 ? частину будинку № 41 з господарськими будівлями в с. Старі Петрівці по вул. Заярській Вишгородського району Київської області. У звязку з придбанням даного будинку ОСОБА_4 було відведено 0,06 га землі біля будинку та 0,03 га надано в оренду.

28 серпня 1994 року Старопетрівською сільською радою Вишгородського району прийнято рішення № 46 про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га ОСОБА_6 та внесено в книгу реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність за №168.

29 квітня 1998 року померла ОСОБА_4 і позивачка, як спадкоємець, отримала у спадок ? частину будинку № 41 по вул. Заярській в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

25 вересня 2003 року Виконавчий комітет Старопетрівської сільської ради прийняв рішення про відміну рішення сільської ради від 28.08.1994 року про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 та передав вказану земельну ділянку позивачу у звязку з отриманням спадщини.

05 серпня 2004 року Старопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області прийняла рішення №164 про затвердження рішення №164 від 25.09.2003 року про передачу позивачу безкоштовно у власність земельної ділянки площею 0,09 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Статтею 20 ЗК Української РСР від 08.07.1970 року в редакції від 24.12.1987 року було визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі. Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_13 не встановлювала меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та не отримувала жодних документів, визначених ст. 20 ЗК Української РСР від 08.07.1970 року в редакції від 24.12.1987 року, які б встановлювали її право користування або власності на земельну ділянку.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, право власності та право користування ОСОБА_13 на земельну ділянку не може бути підтверджено Договором оренди від 26.05.1988 року та наказом колгоспу ім. Ватутіна № 114 від 20.06.1988 року, оскільки ці документи не встановлюють право власності та право користування земельною ділянкою, тобто ці документи є недопустимими доказами.

Відповідно до вимог статті 22 ЗК України від 18.12.1990 року Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року та яка діяла на момент прийняття Старопетрівською сільрадою рішення від 28.08.1994 року, визначено, що право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом на право колективної чи приватної власності на землю.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року № 28 та яка діяла на момент прийняття Старопетрівською сільрадою рішення від 28.08.1994 року, право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державними актами: на право колективної власності на землю, на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Тому, згідно з статтею 22 ЗК України від 18.12.1990 року та згідно з пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» право власності виникало при наявності наступних вимог:

- прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (в якому вказувався орієнтовний розмір площі земельної ділянки для розробки технічної документації для відведення земельної ділянки);

- встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- здійснення запису у земельно-кадастрових документах;

- одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 року), що згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 означало наступну видачу державного акта на право приватної власності на землю.

Враховуючи відсутність встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), то Старопетрівська сільська рада не мала права робити в книгу реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок запис № 168 про передачу ОСОБА_13 вище вказаної земельної ділянки, а здійснення такого запису не має правових наслідків у визгяді виникнення права власності.

Крім того, книга реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок не відноситься до земельно-кадастрової документації, до якої на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 вносились записи про право власності на землю.

Відповідно до пункту 7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, яке діяло на момент прийняття рішення Старопетрівської сільської ради від 28 серпня 1994 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_13 земельної ділянки, до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

За вказаним визначенням, земельно-кадастрова документація це комплекс певних, повязаних між собою, документів. ОСОБА_13 не було виконано вимогу пункту 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» щодо здійснення відповідною Радою народних депутатів запису у земельно-кадастрових документах.

Оскільки книга реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок не відноситься до земельно-кадастрової документації, посилання позивача на те, що ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку на підставі запису у земельно-кадастрових документах є неналежними та недопустимими даказами в справі та суперечать матеріалам справи.

Рішення Старопетрівської сільської ради від 28 серпня 1994 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_13 вказаної земельної ділянки, на підставі якого було, як вказує ОСОБА_1, зроблено запис № 168 в книгу реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, було відмінено рішенням виконкому Старопетрівської сільської ради № 169 від 25.09.2003 року (на підставі звернення самої ОСОБА_1В.), яке затверджено рішенням Старопетрівської сільської ради 17 сесії ХХІV скликання № 164 від 05 серпня 2004 року.

У зв»язку з відміною рішення Старопетрівської сільської ради від 28 серпня 1994 року про передачу ОСОБА_13 земельної ділянки, запис про передачу ОСОБА_13 земельної ділянки, який зроблено за № 168 в книгу реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, втратив чинність.

ОСОБА_13 не було виконано вимогу пункту 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» щодо наступного отримання державного акту на земельну ділянку та положення ст. 22 ЗК України від 18.12.1990 року щодо одержання документа право власності.

Рішення Старопетрівської сільради від 28 серпня 1994 року не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку. На підставі цього рішення та у разі дотримання відповідної процедури (встановлення меж земельної ділянки в натурі, внесення запису до земельно-кадастрових документів та отримання державного акту на землю) ОСОБА_13 могла реалізовувати права власника вказаної земельної ділянки.

Отже, ОСОБА_13 не виконала відповідну процедуру для виникнення права власності та не стала власником земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Таким чином, ОСОБА_13 ніколи не була власником земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Необгрунтованними є твердження ОСОБА_1, що вона успадкувала земельну ділянку площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області від її матери ОСОБА_13, яка померла 29 квітня 1998 року.

Відповідно до ст. 560 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року в редакції від 27.12.1996 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_13, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з пунктом 109 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року, свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. При цьому в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно і перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, у Свідоцтві про право на спадщину за законом від 10 листопада 1998 року, яке видано ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_13, вказано усе майно, яке ОСОБА_1 успадкувала від ОСОБА_13, а саме ? відповідного житлового будинку та відповідних споруд (житловий будинок з пластин, збудований в 1950 році, житловою площею 31,8 кв.м., загальною площею 58,6 кв.м., 46 % зносу, до нього прилягають надвірні будівлі: літня кухня «Б», два погреби «В, під Ж», туалет «Г», сарай «Д», огорожа «№ 1-3, 6, 7, 11, 12», водопровідні споруди «І-ІІ»).

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 листопада 1998 року, яке видано ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, земельна ділянка площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, не віднесена до спадкового майна, оскільки ця ділянка ніколи не була власністю ОСОБА_13.

Отже, ОСОБА_1 не успадкувала від ОСОБА_13 вказану земельну ділянку та ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Безпідставним є твердження позивача, що вона є власником земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області на підставі рішень Старопетрівської сільської ради від 28.08.1994 року, від 25.09.2003 року № 169 та від 05.08.2004 року № 164, а також на підставі книги реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність, даних земельно-кадастрової книги та довідки Старопетрівської сільради від 30.09.2008 року № 1098 з огляду на наступне.

Отже, рішення Старопетрівської сільської ради від 28 серпня 1994 року та запис № 168, який зроблено на підставі цього рішення в книзі реєстрації громадян про безоплатну передачу земельних ділянок у власність, не встановлюють право власності померлої ОСОБА_13 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Рішення виконкому Старопетрівської сільської ради від 25.09.2003 року № 169 про передачу безкоштовно в приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області ОСОБА_1, яке затверджено рішенням Старопетрівської сільської ради від 05.08.2004 року № 164, було прийнято після набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 року.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України від 25.10.2001 року в редакції від 06.08.2003 року, яка діяла на момент прийняття рішення виконкому Старопетрівської сільської ради від 25.09.2003 року № 169, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статтею 126 ЗК України від 25.10.2001 року в редакції від 06.08.2003 року визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Тому, з 2002 року, коли набув чинності Земельний кодекс України, єдиним документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку є державний акт про право власносності на земельну ділянку, а рішення сільської ради є тільки однією з підстав для отримання державного акту про право власності на земельну ділянку з дотриманням встановленої законодавством процедури.

На підставі рішення сільради ОСОБА_1 повинна була виконати дії для оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку в порядку, визначеному чинним законодавством.

Тобто, після винесення рішення Старопетрівської сільської ради від 25.09.2003 року № 169, ОСОБА_1 повинна була розробити проект відведення земельної ділянки, який розробляється організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Однак, ОСОБА_1 з 2003 року не здійснювала жодних дій в порядку, визначеному чинним законодавством щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Таким чином, позивачем всупереч ст.60 ЦПК України жодним належним та допустимим доказом не доведено, що вона є власницею земельної ділянки площею 0,09 га по вул. Заярській, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області, чи у неї виникло право власності на конкретну земельну ділянку площею 0,09 га по вул. Заярській, 41, в селі Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Кірм того безпідставними є вимоги позивача про визнання права власності за позивачем на на земельну ділянку по вул. Заярська, 41 в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області загальною площею 900 кв.м., яка знаходиться в межах довжинами 15,48 п.м._28,25п.м.+2,55 п.м.+19,58 п.м.+5,57 п.м.+11,65 п.м.+3,57 п.м. +10,50 п.м.+30,11 п.м.+10,03 п.м.+13,07 п.м.+3,93п.м.+10,61 п.м.+28,88 п.м.), окрім ділянки площею 561 кв.м. Надлишок площі відмежовується лінією довжиною 28,8 п.м., що утворюється шляхом зєднання точок на відстані 10,61п.м. на межі з ділянкою ОСОБА_8 та на відстані 15,48п.м. із землями запасу сільської ради, оскільки така вимога не відповідає вимогам чнного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 2 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Відповідно до ч. 3 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 4 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій ст. 79-1 Земельного кодексу України) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 7 ст. 79-1 Земельного кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України чітко визначено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Чинним законодавством України не передбачено, що земельна ділянка може визначатися об'єктом цивільних прав в межах відповідної довжини, та не передбачено, що земельна ділянка може формуватись в обхід норм щодо функціонування Державного земельного кадастру.

Посилання позивача як на підставу своїх позовних вимог на висновок експерта № 1391 від 29.10.2013 року є безпідставним , оскільки такий висновок не є висновком експерта, який відповідно до Цивільного процесуального кодексу України може бути прийнятий судом в якості доказу, оскільки заперечується відповідачами, а питання щодо призначення експертизи в судовому засіданні позивачем не ставилося.

Також безпідставними є твердження позивача про те, що рішення Старопетрівської сільської ради про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки та державний акт, виданий ОСОБА_2, на земельну ділянку є незаконними та порушують її права.

ОСОБА_2 на підставі рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 01.09.2010 року № 850-25-Y.2 про передачу йому земельної ділянки в розмірі 0,0450 га в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області по вул. Заярській, розробив в землевпорядній організації ТОВ «ЛА ЗЕМГРУП» та погодив в усіх необхідних органах технічну документацію.

На підставі погодженої технічної документації Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі було видано ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ № 329858, який було зареєстровано 20 жовтня 2010 року, про право власності на земельну ділянку площею 0,0450 га в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області по вул. Заярській.

При вготовленні та видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі та органами, які погоджували технічну документацію, було перевірено законність видачі ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0450 га по вул. Заярській в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області.

Зокрема, відповідно до довідки Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області від 20.07.2010 року № 1698 «згідно даних форми 6-зем станом на 02.07.2010 року земельна ділянка площею 0,0450 га, з них пасовища (гр. 12) 0,0450 га, яка відводиться у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в с. Старі Петрівці в межах Старопетрівської сільської ради, перебуває у землях, не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів».

Тобто, ця довідка підтверджує той факт, що ОСОБА_2 було отримано право власності на земельну ділянку, яка нікому не належала на праві власності або на праві користування, тому рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 01.09.2010 року № 850-25-Y.2 про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки в розмірі 0,0450 га в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області по вул. Заярській та державний акт на право власності на цю земельну ділянку не порушують прав власності будь-кого або користування, в тому числі не порушують прав ОСОБА_1, яка не має жодного відношення до цієї земельної ділянки.

Тому, ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства став власником земельної ділянки площею 0,0450 га по вул. Заярській в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області. Земельна ділянка ОСОБА_2 має визначений індивідуальний кадастровий номер.

Посилання позивача на те, що вона не погоджувала ОСОБА_2 межі земельної ділянки, чим порушено її право на володіння та розпорядження земельною ділянкою є безпідставними , оскільки вона не є власницею будь-якої сусідньої ділянки.

Зокрема, технічна документація, яка була розроблена ТОВ «ЛА ЗЕМГРУП» на замовлення ОСОБА_2 та на підставі рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 01.09.2010 року № 850-25-Y.2 містить кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_2 з каталогом координат земельної ділянки ОСОБА_2, по якому встановлено, що ділянка ОСОБА_2 має межі з земельною ділянкою ОСОБА_8, з землям сільської ради (запасу), проїздом за правом сервітуту та з земельною ділянкою ОСОБА_15

Посилання позивача на кадастровий план виготовлений ТОВ «Будексім 2007» , з якого вбачається, що у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,1461 га, а частина цієї земельної ділянки була передана ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки не може підтверджувати створення належного кадастрового плану та не може підтверджувати те, що ОСОБА_1 колись могла виготовляти належний кадастровий план щодо земельної ділянки по вул. Заярській, 41, в с. Старі Петрівці. Копія Кадастрового плану ТОВ «Будексім 2007» не вказує на створення документу, який може вважатись кадастровим планом відповідно до чинного законодавства України. Згідно з Копією Кадастрового плану ТОВ «Будексім 2007» відповідний документ не містить дати його складання та не відповідає вимогам законодавства України, в тому числі не відповідає вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр», а також згідно з нормами законодавства України кадастрові плани земельних ділянок не можуть підтверджувати право власності або право користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 в розмірі 0,05 га в с. Старі Петрівці Вишгородського району Київської області та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,05 га, виданого ОСОБА_2 є необґрунтованими не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1652 га по вул..Заярській, 39 в с.Старі Петрівці Вишгородського району Київської області виданого на імя ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1652 га , що розташована в с.Старі Петрівці Вишгородського району Київської області по вул.Заярській, 39 на підставі договору дарування від 21.10.2008 року , укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3

Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 неправильно винесено межі його земельної ділянки в натурі, є безпідставними, та спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вказану земельну ділянку отримав на підставі договору дарування від 21.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, яка належала ОСОБА_7 на праві державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ №275814 виданого 25 грудня 2006 року.Тобто межі земельної ділянки ОСОБА_3 були встановлені на місцевості ще в 2006 році.

Посилання позивача на те, що вона не погоджувала ОСОБА_3 межі земельної ділянки, чим порушено її право на володіння та розпорядження земельною ділянкою є безпідставними , оскільки вона не є власником будь-якої сусідньої ділянки, а позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка має спільні межі із земельною ділянкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Позивачем в силу ст. 60 ЦПК України не надано безспірних доказів, на підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача ОСОБА_1 є недоведеними, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: відділ Держземагентсва у Вишгородському районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя