Рішення № 35995867, 02.12.2013, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 0909/1594/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі:головуючого-судді ОСОБА_1,

секретаря Олексюк Г.І.,

з участю: представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия цивільну справу за позовом ОСОБА_3 Кларс до ОСОБА_4, ПАТ УкрСиббанк, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 Кей-Колект про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2011 року позивач звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи його тим, що 21 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11255554000.

В забезпечення зобовязань за кредитним договором був укладений договір про солідарну відповідальність від 30 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Кларс.

Договір про надання споживчого кредиту № 11255554000 від 21 листопада 2007 року вважає недійсним, оскільки під час укладення кредитного договору не були дотримані сторонами вимоги ст.,ст. 192, 524, 533 ЦК України, ст.35 Закону України Про Національний банк України, Декрету КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю, Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007р., а тому в силу ст.,ст. 203, 215 ЦК України такий договір є недійсним.

Кредит наданий ОСОБА_4 в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились в доларах США.

Відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007р., використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента субєкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках: на територіях митниць; на територіях вокзалів, аеропортів та портів; використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання субєктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентами з оплатою в іноземній валюті, у тому числі із застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті; використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Вказана індивідуальна ліцензія у сторін даного кредитного договору відсутня внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам п. г) ч. 4 ст.5 Декрету КМУ, Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998р.

Відповідно до ст. 548 ЦК України недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому просить суд визнати договір про надання споживчого кредиту № 11255554000 від 21 листопада 2007 року, укладений АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_4 недійсним, судові витрати покласти на відповідачів.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за наявними матеріалами спрами, оскільки не може забезпечити участь представника у судовому засіданні.

Представник ПАТ УкрСиббанк в судове засідання не зявився, але подав до суду заперечення, згідно якого просить у задоволенні позову відмовити, оскільки посилання ОСОБА_3 Кларс на те, що в забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір про солідарну відповідальність не відповідає дійсності і вводить суд в оману. Жодних правочинів щодо забезпечення зобов'язання боржника між банком та ОСОБА_3 Кларс не укладалось.

Правовідносини за оспорюваним кредитним договором виникли саме у сторін цього договору - АТ УкрСиббанк та ОСОБА_4Р.(двосторонній правочин). Саме у сторін договору в зв'язку з його укладенням виникли передбачені в ньому права і обов'язки кредитора та позичальника. ОСОБА_3 Кларс не має жодного правового відношення до банку як кредитора за цим договором.

В ч.3 ст. 215 ЦК України встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність.

Але, ОСОБА_3 Кларс окрім того, що не є стороною кредитного договору, також не може бути віднесена до заінтересованої сторони, оскільки, на момент укладення кредитного договору воно не мало жодних правовідносин з позичальником ОСОБА_4, договір про солідарну відповідальність був укладений лише у 2010 році, що виключає можливість порушення його права в зв'язку з укладенням кредитного договору; на момент звернення до суду права ОСОБА_3 Кларс не були порушені і не могли бути порушені не лише в зв'язку з укладенням кредитного договору, а навіть з укладенням договору про солідарну відповідальність, оскільки АТ УкрСиббанк не звертався до нього з правом вимоги погашення заборгованості відповідача-1, так як навіть не знав про існування договору про солідарну відповідальність, не є його стороною, а жодному іншому суб'єкту таке право вимоги не кореспондовано.

Таким чином, права ОСОБА_3 Кларс не могли бути порушені ні на момент укладення кредитних договорів, а ні на момент звернення до суду, а якщо представник ОСОБА_3 Кларс вважає незаконним кредитування в іноземній валюті апріорі, то його правосуб'єктність у досліджуваних правовідносинах розповсюджується лише на можливість захисту свого права шляхом оспорювання договору про солідарну відповідальність, який було ним укладено з ОСОБА_4 без участі банку.

ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи ОСОБА_3 Кей-Колект в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Зясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 Кларс відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 листопада 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11255554000 /а.с.6-8/.

В забезпечення зобовязань за кредитним договором був укладений договір про солідарну відповідальність від 30 березня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Кларс /а.с.13/.

Відповідно до даного договору ОСОБА_3 Кларс відповідає за виконання ОСОБА_4 зобовязань по кредитному договору перед кредитором АКІБ УкрСиббанк в межах суми 10000,00 доларів США.

В судовому засіданні було встановлено, що посилання ОСОБА_3 Кларс на те, що в забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір про солідарну відповідальність не відповідає дійсності і вводить суд в оману. Жодних правочинів щодо забезпечення зобов'язання боржника між банком та ОСОБА_3 Кларс не укладалось.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 543 ЦК України солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Правовідносини за оспорюваним кредитним договором виникли саме у сторін цього договору - АТ УкрСиббанк та ОСОБА_4Р.(двосторонній правочин). Саме у сторін договору в зв'язку з його укладенням виникли передбачені в ньому права і обов'язки кредитора та позичальника. ОСОБА_3 Кларс не має жодного правового відношення до банку як кредитора за цим договором.

В ч.3 ст. 215 ЦК України встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність.

Але, ОСОБА_3 Кларс окрім того, що не є стороною кредитного договору, також не може бути віднесена до заінтересованої сторони, оскільки, на момент укладення кредитного договору воно не мало жодних правовідносин з позичальником ОСОБА_4, договір про солідарну відповідальність був укладений лише у 2010 році, що виключає можливість порушення його права в зв'язку з укладенням кредитного договору; на момент звернення до суду права ОСОБА_3 Кларс не були порушені і не могли бути порушені не лише в зв'язку з укладенням кредитного договору, а навіть з укладенням договору про солідарну відповідальність, оскільки АТ УкрСиббанк не звертався до нього з правом вимоги погашення заборгованості відповідача-1, так як навіть не знав про існування договору про солідарну відповідальність, не є його стороною, а жодному іншому суб'єкту таке право вимоги не кореспондовано.

Таким чином, права ОСОБА_3 Кларс не могли бути порушені ні на момент укладення кредитних договорів, а ні на момент звернення до суду, а якщо представник ОСОБА_3 Кларс вважає незаконним кредитування в іноземній валюті апріорі, то його правосуб'єктність у досліджуваних правовідносинах розповсюджується лише на можливість захисту свого права шляхом оспорювання договору про солідарну відповідальність, який було ним укладено з ОСОБА_4 без участі банку.

Ст. 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Разом з тим, вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Таким чином, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю (надалі - Декрет).

Відповідно до ст. 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.,ст. 47, 49 Закону України Про банки і банківську діяльність банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Відповідно до статті 2 цього Закону кошти - це гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідної ліцензії здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик в іноземній валюті (кредитні операції"), які включають в себе як власне надання кредитів, так і отримання процентів та інших платежів за кредитом в іноземній валюті.

Спеціальне законодавство в сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентувати умови кредитування в іноземній валюті.

Що стосується валютного законодавства, то відповідно до вимог Декрету (стаття 1) надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія, наданий у частині 4 цієї статті.

Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт в ч. 4 ст. 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів встановлені законодавством межі.

Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення вказаних операцій необхідна лише у тому випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на сьогодні законодавством не встановлено таких параметрів як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина з огляду на відсилочний характер норми Декрету не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Що стосується необхідності отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України згідно з вимогами пункту г ч. 4 ст. 5 Декрету, то слід зазначити, що відповідно до цієї статті порядок і терміни видачі ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ.

Відповідно до статті 44 Закону України Про Національний банк України Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

На виконання вказаних повноважень НБУ прийнято Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. № 483 (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 1.4 Положення використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів, що придбаються. Разом з тим, у пункті 1.5 Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями). Тобто операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик включають в себе не лише операції з надання кредиту, але й проведення інших платежів по кредиту (процентів, комісій тощо).

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів та інших платежів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії жодною із сторін договору, за умови якщо стороною договору є уповноважений банк, який має банківську ліцензію (генеральну ліцензію) та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій.

АТ УкрСиббанк 24 грудня 2001р. було отримано банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій. Станом на дату укладення кредитних договорів і надання кредитів АТ УкрСиббанк мав Дозвіл № 75-2 від 19.11. 2002р. з Додатком на право здійснення банківських операцій /а.с.52/. В зв'язку з приведенням найменування банку у відповідність до Закону України Про акціонерні товариства, АТ УкрСиббанк 28 грудня 2009 р. отримано оновлену банківську ліцензію, Дозвіл на здійснення банківських операцій та Додаток до Дозволу / а.с.54-55/.

Таким чином, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність у ОСОБА_3 Кларс правових підстав для визнання кредитних договорів недійсними (неналежний спосіб захисту) та безпідставність і необґрунтованість таких вимог, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню.

На підставі ст.,ст. 192, 203, 215, 524, 543, 533, 629,1054, ЦК України та керуючись ст.,ст. 209, 214-216, 218, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 Кларс до ОСОБА_4, ПАТ УкрСиббанк, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 Кей-Колект про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 0909/1594/2012.

Суддя:

ОСОБА_1