Рішення № 35994885, 11.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/960/13-ц

Провадження № 2/270/676/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 рокум. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого суддіКузнецова Р.О.

при секретарі Грицані О.С., Зиряновій Т.О.

за участю:

відповідачаОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири,

в с т а н о в и в:

До Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватного нотаріуса Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним договору дарування квартири.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2003 №2117 йому належить квартира АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано 10.09.2003 в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки», реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 2305265. У звязку з загубленням оригіналу договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири, 20.05.2010 приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було видано дублікат договору купівлі-продажу квартири №1138 замість втраченого, який був зареєстрований 24.06.2010 в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки». 26.06.2006 позивачем було укладено шлюб з ОСОБА_5 та з цього часу остання разом зі своєю донькою ОСОБА_6 почали мешкати разом з відповідачем у належній йому на праві власності квартирі, де й були зареєстровані. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22.05.2008 було розірвано шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Після ухвалення рішення судом ОСОБА_5 разом з дочкою фактично перестали мешкати у вищевказаній квартирі, проте в добровільному порядку не бажали зніматися з реєстрації, в звязку з чим в червні 2012 року позивач через свого представника звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, і рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 01.10.2010 позовні вимоги були задоволені. Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_6 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначила, що на підставі договору дарування квартири №3236 від 30.08.2006 їй належить квартира №22 будинку №1, розташованого по вулиці Руднєва в м. Макіївці, на підтвердження чого додала до заяви копію зазначеного договору дарування. Також позивач зазначив, що йому невідомо коли та за яких обставин був підписаний зазначений договір дарування, оскільки не мав дарувати зазначену квартиру. Крім того, в період, коли був укладений договір дарування, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в шостому відділенні КМУ «Психіатрична лікарня № 1 м. Макіївки» з діагнозом органічний афективний розлад внаслідок складного ураження центральної нервової системи. До вказаного захворювання призвела отримана в 1993 році черепно-мозкова травма та часте зловживання позивачем спиртними напоями. Тобто за своїм психічним станом під час вчинення вищезазначеного правочину позивач не міг в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, через що вважає, що договір дарування квартири від 30.08.2006 за №3236 необхідно визнати недійсним.

Після розгляду справи по суті на стадії судових дебатів у судове засідання, призначене на 11.11.2013, позивач та представник позивача ОСОБА_7, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, від представника позивача надійшла заява про про відкладення розгляду справи в звязку із поганим станом здоровя позивача.

Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається представник позивача при зверненні до суду із заявою про відкладення розгляду справи, нічим не підтверджені, при цьому представник позивача мав можливість зявитися в судове засідання, в звязку з чим суд не може визнати зазначені підстави для відкладення розгляду справи поважними. Одночасно з цим слід звернути увагу, що на вказану дату було оголошено перерву з 08.11.2013 за клопотанням представника позивача, тому його неявка свідчить про зловживання його процесуальними правами. Крім того, заяв про розгляд справи у відсутність позивача та представника позивача до суду не надходило.

В ході судового розгляду, в судовому засіданні 25.04.2013, позивач пояснив, що 30.06.2006 жодного договору не підписував та дарувати квартиру не збирався, а у вказаний період сильно вживав алкогольні напої.

Відповідач в судовому засіданні 25.04.2013 пояснила, що на момент укладення договору дарування позивач та її матір, ОСОБА_5, перебували у зареєстрованому шлюбі, та позивач самостійно висловив бажання подарувати їй належну йому квартиру. Всі документи для оформлення угоди збирались ОСОБА_3 особисто, який також самостійно прибув до нотаріальної контори та висловив бажання укласти спірну угоду та без жодного незаконного впливу підписав її у присутності нотаріуса.

Третя особа в судовому засіданні 25.04.2013 пояснила, що 30.08.2006 нею було посвідчено укладання договору від 30.08.2006 за №3236 дарування квартири №22 будинку №1, розташованого по вулиці Руднєва в м. Макіївці, при цьому під час укладання угоди були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_6 та її матір ОСОБА_5, як законний представник. Перед укладанням нотаріусом було встановлено особи учасників угоди та перевірено повноваження на її вчинення, після чого зясовувалось волевиявлення дарувальника ОСОБА_3, який однозначно висловив своє бажання подарувати ОСОБА_6 належну йому квартиру. Після чого ОСОБА_3 особисто підписав угоду та зробив підпис у книзі реєстрації здійснення нотаріальних дій. Позивач під час укладання договору знаходився у тверезому стані та міг усвідомлювати значення своїх дій.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що в момент укладання договору дарування від 30.08.2006 за №3236 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 та проживала разом з ним та донькою ОСОБА_6, який самостійно висловив бажання подарувати її доньці ОСОБА_6 належну йому квартиру №22 будинку №1, розташованого по вулиці Руднєва в м. Макіївці. Також пояснила, що ОСОБА_3 особисто займався оформленням всіх документів та самостійно сплатив витрати, повязані з укладанням та нотаріальним оформленням договору. Під час укладання договору ОСОБА_3 алкогольними напоями не зловживав та лікування в психіатричній лікарні не проходив, документи підписував сам.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які брали участь у розгляді справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу недійсності договору дарування квартири №3236 від 30.08.2006 через знаходження ОСОБА_3 у стані, який не дозволяв усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, через що до таких відносин слід застосувати положення Цивільного кодексу України, які регулюють питання недійсності правочинів.

Під час розгляду справи були встановлені слідуючи фактичні обставини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.09.2003 ОСОБА_3 був власником квартири №22 в будинку №1, розташованого по вулиці Руднєва в м. Макіївці (а.с. 8).

Право власності на вказану квартиру було зареєстровано 10.09.2003 в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки», реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно 2305265 (а.с. 9).

26.06.2006 позивачем було укладено шлюб з ОСОБА_5, а рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 22.05.2008 шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 було розірвано (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 02 червня 2008 року, ОСОБА_3 подарував належну йому на праві приватної власності квартиру №22 в будинку №1, розташованого по вулиці Руднєва в м. Макіївці, дочці дружини ОСОБА_6 (а.с. 14).

Позивач просив визнати договір дарування квартири недійсним, оскільки жодного договору не підписував та дарувати квартиру не збирався, а у вказаний період сильно вживав алкогольні напої.

Проте суд звертає увагу на наступне.

Вимогами ст.ст. 717, 719 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність і укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, вимогами ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Частиною 1 ст. 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Суд не бере до уваги ствердження позивача про те, що він на момент дарування за своїм психічним станом не міг в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки ці ствердження позивача спростовуються актом №329а/509а амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 14 жовтня 2013 року, проведеної фахівцями Обласного центру судово-психіатричної експертизи, згідно із яким ОСОБА_3 під час укладення договору дарування від 30.08.2006 хоча й виявляв хронічний алкоголізм (психічні та поведінкові розлади в результаті зловживання алкоголю, синдром залежності в редакції МКБ-10), але міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.141-154). Висновок експертизи суд повністю бере до уваги, оскільки він не оспорюваний та не спростований ніякими іншими доказами, а також узгоджується з іншими доказами: поясненнями відповідача та свідка ОСОБА_5.

Крім того, ОСОБА_3 особисто був присутнім при укладанні договору дарування спірної квартири відповідачу в нотаріальній конторі, виказав нотаріусу своє волевиявлення щодо укладання саме такого договору і підтвердив свою особисту підпис в цьому договорі, що підтвердила в судовому засіданні допитана в якості свідка нотаріус ОСОБА_4

Таким чином, судом встановлено, що при укладанні договору дарування були дотримані вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Наведені обставини свідчать, що при вчиненні 30.08.2006 правочину договору дарування квартири, ОСОБА_3 не помилявся щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, згідно зазначених доказів мав намір на укладення саме договору дарування, а не іншого правочину.

Згідно з п. 10 договору дарування квартири від 30.08.2006 дарувальника обдарована стверджували, що цей договір не приховує іншу угоду і відповідає їхнім дійсним намірам створити для себе юридичні наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюванний договір було складено відповідно до вимог чинного законодавства. Волевиявлення позивача на момент укладання договору дарування відповідало його внутрішній волі. Після укладання договору дарування відповідач прийняла всі документи, які посвідчували право власності позивача на домоволодіння, а тому доводи позивача є необґрунтованими.

Таким чином, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 84, 213 ЦПК України, ст. ст. 30, 203, 215, 225, 717, 719 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», п.п. 7, 9, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя:Р.О. Кузнецов