Рішення № 3599264, 07.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.05.09 р. Справа № 4/105

Представником позивача надане письмове клопотання від 29.04.2009р. про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Клопотання задоволено. Відповідно до статті 81-1 ГПК України протокол судового засідання ведеться за допомогою апаратного комплексу “Діловодство господарського суду”.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Дем”янюк Є.В. – довіреність від 05.03.09р.,

від відповідача – Шкляров І.О. – за довіреністю від 12.01.2009р. (07.05.09р. не явився),

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Арда”

м. Дніпропетровськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта”

м. Донецьк

про стягнення 127034,19грн.

в с т а н о в и в :

Позивач 06.04.09р. звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м.Донецьк заборгованості за поставлений за договором постачання № 522 від 01.10.2007р. товар в сумі 101959,02грн.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №522 від 01.10.2007року з протоколом розбіжностей, товарно-транспортні накладні, по яких поставлений товар відповідачу, акт звірки взаємних розрахунків №12785 від 02.03.2009року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Відповідач не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що поставки по товарно-транспортним накладним. які додані до позову і пред’являлися відповідачу, не мають посилань на конкретний договір №522 від 01.10.2007року, який взагалі не укладався сторонами, тобто ці поставки вважаються позадоговірними. Вважає, що сторонами укладений інший договір за № 277 від 01.10.07р., але відповідачем не наданий цей договір як не надано інших документів в обґрунтування заперечень.

Позивач 29.04.09р. збільшив позовні вимоги до 127034,19грн., з яких: 101959,02грн. заборгованість, 11269,25грн. інфляційні витрати, 1689,24грн.- річні проценти, 12116,68грн.-пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Господарський суд прийняв до уваги, що позивачем дотримані вимоги ст.ст.44,.54 ГПК України щодо сплати судових витрат і направлення відповідачеві копії разом з додатками додаткових позовних вимог, а тому вирішує спір з урахуванням вимог, викладених у заяві від 29.04.09р.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №522 від 01.10.2007року з протоколом розбіжностей, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання відповідно до поданого замовлення поставити відповідачу листи товар (п.1.1договору), а покупець перераховувати кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар (п. 5.5 договору).

Пункт 5.5 договору сторонами додатковою угодою змінений і викладений в новій редакції: “покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 45 (двадцяти п’яти) календарних днів з дня її поставки, але в будь-якому випадку, не раніше моменту

2

надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

Додаткова угода не має дати підписання, але суд ознайомившись з оригіналами накладних, вияснив, що додаткова угода підписана 01.02.2008року і тому набула чинності з цієї дати.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем відвантажений товар відповідачу на загальну суму 288338,69грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідно до статі 9 закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” накладні являються первинні звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність. Для цього, в затвердженому Міністерством статистики України бланку видатковій накладній (товарної) передбачена графа “підстава”, в якої повинні бути вказані підстави, по яких проведена та чи інша поставка за цією накладною.

В усіх накладних, на які посилається позивач як на факт поставки товару за договором, мають місце посилання на договір поставки №522 від 01.10.2007р., тому ці поставки вважаються договірними.

За статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести як позовні вимоги так і свої заперечення стосовно спору.

Після оголошеної перерви представник відповідача не тільки не явився в судове засідання, а і не надав докази своїх заперечень стосовно поставки, яка проводилась за договором № 277 від 01.10.2007р., тому господарський суд не бере до уваги ці заперечення, викладені у відзиву на позов за тим, що не мають обґрунтувань..

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Суд приймає до уваги, що за час, коли отримано товар і до пред’явлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної продукції з боку відповідача не пред’являлося. Не доведено відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що продавець був належним чином повідомлений.

При виявленні неналежності одержаного товару якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

Оскільки отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а саме в строки, вказані в п.5.5 договору та додаткової угоди з 01.02.08р.

Відповідачем в порушення умов договору товар оплачений частково на суму 186379,67грн. і неоплаченим залишився товар на час вирішення спору на загальну суму 101959,02грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової несплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 101959,02грн., яку боржник визнав в повній сумі актом звірки розрахунків, який підписаний повноважними представниками сторін і засвідчений круглими печатками підприємств заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 12116,68грн. пені, 11269,25грн. інфляційні витратити і 1689,24рн. річні проценти за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Пеня, індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов’язаннях і їх правова природа є різною.

3

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного: відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (п.5.5); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п.6.2 – подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 12116,68грн. так як вона розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 11269,25грн. - інфляції, 1689,24грн. - 3%річних, суд задовольняє ці вимоги в повному обсязі після перевірки арифметичного рахунку, що проведений судом.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Арда” м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк про стягнення 127034,19грн. заборгованості в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк-83000, пр. Київський, 46, ЄДРПОУ 34557310 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Арда” м. Дніпропетровськ-49083, вул. Собінова, 1, ЄДРПОУ 32232867 заборгованість в сумі 101959,02грн., 11269,25грн. інфляційні витратити, 1689,24рн. річні проценти, 12116,68грн. пені за прострочку виконання грошового зобов’язання, 1270,34грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 07.05.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу, 1-відповідачу