Рішення № 35990271, 30.10.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/6745/13-ц

Провадження 2/206/1472/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"30" жовтня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка», про стягнення компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогула, компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік, компенсації втрати частини заробітної плати, повязаної з інфляцією, 3% річних від простроченої суми боргу, моральної шкоди, визнання звільненим за власним бажанням, зобовязання вчинити дії зі сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичної особи,

в с т а н о в и в:

30 вересня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Закритого акціонерного товариства Дніпропетровського спецпідприємства «Пожтехніка» про стягнення компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогула, компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік, компенсації втрати частини заробітної плати, повязаної з інфляцією, 3% річних від простроченої суми боргу, моральної шкоди, визнання звільненим за власним бажанням, зобовязання вчинити дії зі сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичної особи.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що рішенням самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2012 року стягнуто із Закритого акціонерного товариства Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» на його користь заборгованість по заробітній платі за лютий-травень 2012 року в розмірі 5980 грн. 15 коп., компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогула в розмірі 8970 грн. 23 коп., загалом 14950 (чотирнадцять тисяч вісімдесят чотири) грн. 37 коп.

З лютого 2012 року йому не виплачується заробітна плата, а з червня 2012 року підприємство припинило працювати. У звязку з цим він разом із іншими працівниками підприємства звернулися до прокуратури Самарського району м. Дніпропетровська, однак дотепер підсумки прокурорської перевірки йому не відомі. Трудова книжка йому була повернута прокуратурою, але без жодного запису про звільнення, у зязку з чим він не може оформитися на іншу роботу.

Позивачем 16 вересня 2013 року нгаписана заяа про звільнення за власним бажанням, але внаслідок відсутності на підприємстві будь-яких посадових осіб та печатки, не має можливості бути звільненим інакше, ніж в судовому порядку.

Наразі він знаходиться у вимушеному прогулі з вини підприємства, просить стягнути 14 950 грн. 40 коп. компенсації середнього заробітку за 10 місяців вимушеного прогулу

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути із відповідача 14370,80 грн. заборгованості по заробітній платі, 10000,00 грн. компенсації моральної шкоди, 149,95 грн. інфляційних, 373.80 грн. 3% річних, зобовязати відповідача сплатити ЄСВ, визначивши суми 9568,97 грн. з підприємства та 959,95 грн. із застрахованої фізичної особи, сплатити податок з доходів фізичної особи в розмірі 15% від сум виплат 20242,56 грн., та визнати позивача звільненим із ЗАТ «Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» з 30.10.2013 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України та згідно поданої 16.09.2013 року заяви про звільнення за власним бажанням (а.с. 1-13).

Позивач надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд розглянути справу без його участі (а.с. 30).

Представник відповідача в судове засіданні на слухання по справі не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Оскільки у справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає суду підстави для застосування положень ч. 4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України, за клопотанням позивача, суд ухвалив протокольну ухвалу про розгляд справи у заочному порядку, відповідно до 8 глави ІІ розділу ЦПК України.

Вивчивши доводи позивача, викладені в позовній заяві, дослідивши письмові докази справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08 вересня 2004 року працевлаштований в Закритому акціонерному товаристві Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка», що підтверджується трудовою книжкою (а.с. 17-23).

Відповідно до довідки Закритого акціонерного товариства Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» № 158 від 05 червня 2012 року, в період з лютого 2012 року по травень 2012 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати складає 5980,15 грн. (а.с. 25).

Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2012 року, ухваленому в заочному порядку, були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, стягнуто із Закритого акціонерного товариства Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за лютий-травень 2012 року в розмірі 5980 грн. 15 коп., компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогула в розмірі 8970 грн. 23 коп., загалом 14950 грн. 37 коп. (а.с. 33-34).

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Положенням ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, з 01 грудня 2012 року по 30 вересня 2013 року. Рішенням суду від 19.12.2012 року встановлено, що серебномцсячний заробіток позивача становить 1495,04 грн., отже зазначена компенсація за 10 місяців становитиме 14950,40 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Позивач зазначає, що подавав заяву про звільнення за власним бажанням 16.09.2013 року, але за відсутності будь-кого з адміністрації підприємства вирішити це питання неможливо, просить визнати його звільненим за власним бажанням 30.09.2013 року.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Суд вважає, що у позивача є причини бути звільненим у строк, про який він просить 30.09.2013 року, оскільки підприємство понад рік не працює, представники відповідача до суду не зявляються, адміністрація відсутня,і своє право на звільнення ОСОБА_1 не може реалізувати інакше, ніж рішенням суду, і ця вимога також підлягає задоволенню.

Оскільки стягнення сум стосується трудових відносин, суд вважає за необхідне зодовязати відповідача вчинити дії, повязані зі сплатою податків та обовязкових платежів із нарахованих до стягнення сум, а саме податку з доходів фізичної особи та єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Проте що стосується визначення конкретних сум до стягнення та вимог про зобовязання відповідача подати відповідну звітність, такі правовідносини виходять за межі трудового спору, суд не є органом, уповноваженим здійснювати такі нарахування, спору про розмір нарахувань податку та ЄСВ не виникає, тому ці вимоги заявлені передчасно і в їх задовленні слід відмовити.

Позивач також просить стягнути компенсацію за невикористану відпустку, проте в спірний період він фактично не працював, про що зазначає в позовній заяві, а за ст. 75 КЗпП України щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, а не за час перебування у трудових відносинах. Крім того за кожен місяць всього спірного періоду судом стягується компенсація за затримку розрахунку, отже підстав для стягнення ще й компенсації за невикористану відпустку немає.

Для стягнення 3% річних за невиконання грошового зобовязання із невиплаченої суми компенсації на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України необхідною передумовою є виникнення та існування протягом відповідного часу грошового зобовязання. Також на переконання суду зазначена норма права може бути застосована лише до зобовязальних, договірних та деяких інших цивільних, а не трудових правовідносин, тому не вбачається підстав для задоволення такої вимоги.

Разом з тим відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Таким чином відповідно до індексу інфляції за спірний період 100,3% підлягають стягненню 14950,40 Х 100,3 %=149,95 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що оскільки позивач не був звільнений своєчасно, не мав змоги працевлаштуватись на інше місце роботи, стати на облік до центру зайнятості, він потерпав певні моральні страждання та змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Проте заявлену суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. суд вважає завищеною, а розумною і справедливою компенсацією моральної шкоди вважає 1000,00 грн., яку призначає до стягнення.

Крім того, в порядку ст. 88 ЦПК України, із позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за розгляд вимог майнового та немайного характеру у розмірі 458 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 38, 47, 75, 115, 116, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 130, 169, 208, 209, 212-215, 218, 224-225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» (код 03954616) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогула з 01.12.2012 року по 30.09.2013 року в розмірі 14950 грн. 40 коп., компенсацію частини заробітної плати, повязаною з інфляцією у розмірі 149,95 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., загалом 16100 (шістнадцять тисяч сто) грн. 35 коп.

Зобовязати Закрите акціонерне товариство Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» (код 03954616) нарахувати та забезпечити сплату податку з доходів фізичної особи та єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування із компенсації середнього заробітку в розмірі 14950 грн. 40 коп. за час вимушеного прогула ОСОБА_1 з 01.12.2012 року по 30.09.2013 року.

Визнати ОСОБА_1 звільненим із Закритого акціонерного товариства Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» (код 03954616) за власним бажанням з 30 вересня 2013 року на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України.

У задоволенні решти позовниз вимог відмовити.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства Дніпропетровське спецпідприємство «Пожтехніка» (код 03954616) на користь держави судовий збір у розмірі 458 грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.О. Сухоруков