Постанова № 35987268, 11.12.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2721/13-п Провадження №33/773/337/13 Суддя в 1 інстанції: Мосієвич І.В. Категорія:ст. 472 МК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П., з участю прокурора Шевчука В.М., представника Ягодинської митниці Пікалюка М.С., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, проживаючої АДРЕСА_1, непрацюючої на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2013 року, якою її притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. ст. 471, 472 МК України, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 14080 (чотирнадцять тисяч вісімдесят) гривень 50 копійок та конфіскації в дохід держави товару: «взуття фірми «Giulio Santoro» 27 (двадцять сім) пар та фірми «Lovenco Pucci» 6 (шість) пар, загальною вартістю 14080,50 грн. (чотирнадцять тисяч вісімдесят) гривень 50 копійок,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона 15 вересня 2013 року близько 17 год. 50 хв., слідуючи з Республіки Польща в Україну, через митний пост «Устилуг» Ягодинської митниці в якості водія автомобілем «Пежо експерт» р.н. НОМЕР_1, порушила порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а саме: переміщувала через митний кордон України «взуття фірми «Giulio Santoro» 27 пар та фірми «Lovenco Pucci» 6 пар, загальною вартістю 14080,50 грн., яке знаходилося в багажному відділенні автомобіля без ознак приховування та було виявлене працівниками митниці під час митного контролю, що перевищує неоподатковувану норму переміщення через митний кордон, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.

Вона ж, за тих самих обставин, в той самий час, не задекларувала за встановленою формою вказаний товар, що перевищував встановлену норму, і підлягав обов'язковому декларуванню, використавши, всупереч положенням ст.ст. 366, 374 МК України, «зелений коридор», як форму декларування шляхом вчинення дій, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.

Непогодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_4 у своїй апеляції оскаржує її та просить скасувати як незаконну. Вважає, що вона прийнята без дослідження усіх обставин у справі, є невмотивованою, а висновки суду будуються на припущеннях. Незаперечуюючи вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України, оскільки таке правопорушення вона не вчиняла. Просить також постанову суду змінити в частині накладення адміністративного стягнення та накласти на неї стягнення в межах санкції ст. 471 МК України, а вилучений товар просить повернути їй.

Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який подану апеляцію підтримав і просив її задовольнити, прокурора і представника Ягодинської митниці, які просили рішення суду залишити в силі, перевіривши доводи апеляції та матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляція ОСОБА_4 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні порушеннь митних правил, передбачених ст. ст. 471, 472 МК України відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються, як протоколом про порушення митних правил №1636/20500/2013 від 15 вересня 2013 року, так і контрольним талоном для проходження "зеленим коридором", описом предметів, вилучених у ОСОБА_4 , службовою запискою інспектора митниці, письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо повного визнання своєї винуватості.

Твердження апелянта про наявність в його діях лише складу правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України є безпідставним.

Так об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 472 МК України полягає у недекларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України, які підлягають обов'язковому декларуванні.

Відповідно до норм ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал для проходження митного контролю. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Вказане дає підстави для висновку, що при переміщенні через пункти пропуску для автомобільного сполучення товарів вартістю понад 500 Євро та/або вагою понад 50 кг. громадяни (ст. 374 МК України) зобов'язані обрати загальну смугу пропуску «червоний коридор», подати письмову декларацію і сплатити митні платежі в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 366, ч. 4 ст. 374 МК України.

Як вбачається із матеріалів справи, обсяг (вартість) переміщуваних ОСОБА_4 товарів перевищує встановлену дозволену норму, при якій закон дозволяє недекларувати їх.

Твердження захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про те, що при переведенні її смугу «червоний коридор» вона була позбавлена можливості задекларувати товар є голослівними і не підтверджуються матеріалами справи.

Представлена апелянтом довідка-фактура щодо вартості переміщуваних нею товарів, в силу ст. 495 МК України не може прийматись до уваги судом, оскільки в матеріалах справи відсутній її переклад українською мовою, тому її доводи у цій частині не підлягають задоволенню.

З огляду на вищенаведене та з врахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_4 порушила порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю а також вчинила недекларування товарів на загальну суму 14080,50 грн., які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто скоїла правопорушення, передбачені статтями 471 та 472 МК України.

При накладенні стягнення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, врахував характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_4, ступінь її вини та інші обставини, а тому обґрунтовано обрав їй остаточне стягнення відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП - згідно санкції статті 472 МК України.

Постанова суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування чи зміни немає, а тому, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скарну ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 24 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя