Рішення № 35987078, 02.12.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9083/13-ц

Провадження № 2/161/3035/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі : головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Сидоренко О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 28 травня 2013 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору позики та договору іпотеки недійсним.

Свій позов обґрунтовує тим, що 25.05.2009 року між ним та відповідачем укладено договір позики, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_4 мала передати, а він мав отримати грошові кошти в сумі 300 000 грн.Цей договір він уклав на прохання ОСОБА_2 та ОСОБА_4, оскільки перебував з останньою в родинних відносинах. Йому пояснили, що ніяких коштів він не отримає, ніяких коштів не буде віддавати, а угода порядна для переоформлення нерухомого майна, що перебуває в іпотеці. Вважає, що укладений договір позики не спричинив жодних правових наслідків, оскільки вказаних у договорі коштів ОСОБА_4 ніколи не мала. Спірна угода є фіктивною, та укладена з метою переоформлення нерухомого майна, що перебувало в іпотеці. Про вказані обставини свідчать подальші дії, оскільки після укладення оскаржуваної угоди, було укладено договір іпотеки та ним, в судовому порядку, через складання мирової угоди, затвердженої ухвалою Луцького міськрайонного суду від 28.09.2009року, було передано ОСОБА_4 нерухоме майно за адресою: м.Луцьк, пр.Перемоги, 12. Це нерухоме майно є предметом іпотеки в ПАТ «КБ Надра». В судовому порядку ухвалу про затвердження мирової угоди було визнано недійсною, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу, за яким він набув право власності на нерухоме майно за адресою: м.Луцьк пр.Перемоги, 12. Незважаючи на те, що у ряді вказаних цивільних справ визнано неправомірність дій по переоформленню іпотечного нерухомого майна, на даний час залишається чинним договір позики, за яким і розпочинались ці неправомірні дії. На даний час йде виконавче провадження по стягненню з нього коштів, які ОСОБА_5 ніколи не позичала, і таких коштів ніколи не мала у своїй власності. Перераховані вище факти також були встановлені при розслідуванні кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 Вважає, що оскаржуваний правочин не спричинив настання жодних правових наслідків, оскільки не відбулося факту передачі коштів, вчинений внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Крім того, вважає, що недійсним є також договір іпотеки по забезпеченню зобовязання по оскаржуваній позиці. Перш за все підставою для визнання договору іпотеки недійсним є та обставина, що позивач не є власником предмету іпотеки, оскільки договір купівлі-продажу, за яким він набув право власності на це майно, визнано недійсним. Крім того, вважає, що недійсність зобовязання по позиці спричиняє недійсність і забезпечення такого зобовязання.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просив суд визнати недійсним вищевказаний договір позики та договору іпотеки.

Ухвалою суду від 02 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним від 25.05.2009р. залишено без розгляду за заявою позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, не заперечувала щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, в попередніх судових засіданнях позов не визнавала, та пояснювала, що, дійсно, між нею та ОСОБА_3 був укладений договір позики.

Заслухавши пояснення сторін, показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2009 року між відповідачем ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець, тобто ОСОБА_4, передала, а позичальник, тобто ОСОБА_3, прийняв у власність кошти в сумі 300000 грн., які зобовязувався повернути в строк до 15 червня 2009 року.

В цьому ж договорі зазначено, що факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноруч написаною позичальником.

Зазначений договір посвідчений ОСОБА_10 25.05.2009р., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, зареєстровано в реєстрі за №1980.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 зверталась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 жовтня 2012 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 301102 (триста одну тисячу сто дві) грн. 45 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 250 (двісті пятдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27 серпня 2013 року дане рішення залишено без змін.

Цим рішенням суду встановлено, що, дійсно, 25 травня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 300000 грн., на строк до 15 червня 2009 року, факт одержання грошей підтверджується розпискою.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вказаним рішенням встановлено, що між сторонами, дійсно, було укладено договір позики.

Згідно зі ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

З урахуванням наведеного, показання допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до вищевказаної норми Закону, безгрошовість угоди показаннями свідків не доводиться.

Крім того, зловмисна домовленість сторін при укладенні договору позики не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

За таких обставин, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.8, 10, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 203, 208, 209, 1051 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта