Рішення № 35985806, 10.12.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2013 р.Справа № 924/1335/13

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Рембудуправління-Вишків-АТ", м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівський гранкар'єр", с. Рудня - Новенька Шепетівського району

про стягнення 20 170, 74 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Лужняк Ю.Г. за довіреністю

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла через недопоставку щебеню на суму 20 170, 74 грн. Обгрунтовуючи позов, позивач вказує таке. Відповідно до усної домовленості про поставку щебеню відповідач виставив позивачу рахунок на суму 42 661, 20 грн., які оплачені останнім. Проте, всупереч домовленості, поставка щебеню проведена на суму 23 314, 50 грн.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. У клопотанні також надано додаткові пояснення, та, зокрема вказано, що після порушення провадження у справі відповідач здійснив часткове погашення боргу на суму 2 000 грн. Тому позивач наполягає на задоволенні позову в сумі 18 170, 74 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, та підтвердив факт часткової сплати заявленої до стягнення суми у розмірі 2 000 грн.

З доданих матеріалів вбачається.

Відповідач виставив позивачу рахунок від 25 червня 2012 року № 93 на оплату щебеню на суму 42 661, 20 грн., в тому числі 7 110, 20 грн. ПДВ. Вказана сума оплачена позивачем платіжним дорученням № 770 від 2 липня 2012 року, призначенням платежу по якому зазначено „За щебінь згідно рахунку в тому числі ПДВ 7 110, 20 грн". Платником за вказаним платіжним дорученням зазначено позивача, отримувачем - відповідача.

Відповідно до поданих копій видаткових накладних № 947 та № 1154 від 12 жовтня 2012 року відповідач поставив позивачу щебінь на суми, відповідно 17 523 грн. та 5 791, 50 грн. Всього на 23 314, 50 грн. Зазначені накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками, зокрема у графі „Постачальник" накладні засвідчено відповідачем, у графі „Отримувач" - позивачем.

7 серпня 2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 77 від 5 серпня 2013 року з вимогою повернути 20 170, 74 грн. Докази направлення подані у справу (фіскальний чек від 7 серпня 2013 року № 4276).

Відповідно до наданих актів звірки розрахунків між сторонами за періоди з 01.01.12р. по 31.12.12 р. та з 01.01.13р. по 30.06.13р., сальдо на 30 червня 2013 року становить 20 170, 74 грн. на користь позивача. Акти підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно копії платіжного доручення № 509 від 26 листопада 2013 року відповідач здійснив оплату на користь позивача, за призначенням платежу „Повернення коштів за продукцію згідно рахунку № 93 від 25 червня 2012 року" у сумі 2 000 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникла усна домовленість на поставку щебеню. Наявність між сторонами усної угоди підтверджується діями сторін на її виконання, а саме: перерахування коштів позивачем на користь відповідача у сумі 42 661, 20 грн., відповідно до платіжного доручення № 770; виставлення рахунку відповідачем на цю ж суму; часткова поставка щебеню на суму 23 314, 50 грн. відповідно до видаткових накладних №, № 947 та 1154.

Наявність між сторонами угоди передбачає виникнення взаємних зобов'язань сторін відносно її виконання на визначених умовах. Так, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (в тому числі усні угоди) та інші правочини.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є відносинами поставки, до яких, в силу ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються положення кодексу про купівлю - продаж.

Як вбачається з виставленого відповідачем рахунку № 93 та платіжного доручення про його оплату № 770 обумовленою сумою поставки товару є 42 661, 20 грн. Поставка ж здійснена на суму 23 314, 50 грн.

Встановлюючи момент виникнення обов'язку відповідача щодо поставки товару у повному обсязі, судом враховується наступне. Оскільки договір між сторонами є усним, погоджених строків його виконання встановити неможливо. Відсутність у договорі умов про строки його виконання передбачає необхідність застосування до неврегульованих, в цій частині правовідносин, відповідних положень законодавства. Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Направлена позивачем претензія № 77, в даному випадку, оцінюється судом як вимога виконати зобов'язання, яка визначається моментом направлення претензії, а саме 7 серпня 2013 року. Таким чином, строк виконання зобов'язання відповідача щодо поставки щебеню на суму 42 661, 20 грн., згідно ст. 530 ЦК України, настав 16 серпня 2013 року. Сплата ж позивачем суми загальної вартості товару 2 липня 2012 року є попередньою оплатою.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, у відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару на суму (42 661, 20 грн. загальна вартість товару мінус 23 314, 50 грн. вартість поставленої продукції) 19 346, 70 грн.

Подання ж позову про стягнення грошей, які є різницею між сплаченою вартістю всієї кількості обумовленого товару та вартістю фактично поставленого свідчить про втрату інтересу позивача до виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки щебеню, в зв'язку з чим позивач і просить стягнути гроші.

В силу ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи факт виникнення прострочення виконання зобов'язання відповідачем та втрату інтересу позивача до виконання зобов'язань щодо поставки товару, позивач, в силу вищевказаних норм ЦК України має право на стягнення попередньої оплати, що є різницею між сплаченою ним загальною вартістю товару та фактично поставленою його кількістю. Наявність такого зобов'язання підтверджується також підписаними сторонами актами звірки розрахунків та не заперечується відповідачем.

Однак, як вбачається з первинних документів, при підрахунку заявленої до стягнення суми, позивач допустив помилку. Так, загальна вартість товару становить 42 661, 20 грн.; вартість фактично поставленого - 23 314, 50 грн. Різниця даних сум становить 19 346, 70 грн. В той же час позивач просить стягнути 20 170, 74 грн. Таким чином, сума позову, в частині стягнення 824, 04 грн. заявлена безпідставно.

За таких обставин, враховуючи часткову оплату (повернення коштів) відповідно до платіжного доручення № 509 від 26.11.2013 року (призначення платежу підтверджує повернення саме частини суми, яка заявлена до стягнення) в сумі 2 000 грн. обґрунтованою сумою позову, яка підлягає задоволенню є 17 346, 70 грн. (19 346, 70 грн. обґрунтована сума, що підлягає стягненню мінус 2 000 грн., повернутих відповідачем). Провадження ж у справі, в частині стягнення 2 000 грн., які сплачені позивачем після звернення з позовом, підлягає припиненню за п. 1 - 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Отже, позов підлягає задоволенню частково, (враховуючи помилку в розрахунку та припинення провадження в частині позовних вимог) з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно обґрунтовано заявленим вимогам. При цьому, судом враховується наступне. Часткове повернення суми грошей (2 000 грн.), яка є предметом спору, після звернення з позовом свідчить про наявність боргу, в цій частині, на момент подання позову, а від так і обґрунтованість подання останнього (в тому числі в частині повернутої суми). Судові витрати (в частині припинення провадження у справі), в зв'язку з цим, покладаються на відповідача. При цьому судом враховується п. 5.1. Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21 лютого 2013 року „Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України", де обумовлено, що статтею 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у п. 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбачених відповідно статтею 205 ЦПК України та статтею 157 КАС України, які господарським судом у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позивачу з Держбюджету сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівський гранкар'єр" (Хмельницька область, Шепетівський район, с. Рудня - Новенька, р/р 26003319257 в „Райфайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 05470845) на користь приватного акціонерного товариства „Рем будуправління - Вишків - АТ" (м. Луцьк, вул. Заньковецької, 88, р/р 26003012357800 у АКІБ „Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 08562708) 17 346, 70 грн. боргу та 1 651, 68 грн. судового збору.

Провадження у справі, в частині стягнення 2 000 грн. припинити.

В решті позову відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (43006, м. Луцьк, вул. Заньковецької, 88),

3 - відповідачу