Рішення № 35985770, 05.12.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/42/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2013 Справа № 908/3450/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3450/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжя

про стягнення 83492,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Бурдак О.В., довіреність № 19/0024 від 01.10.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 49861,48 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 33630,91 грн. за Договором купівлі-продажу природного газу № 14/2145/11 від 30.09.2011 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про оголошення перерви від 12.11.2013р., яка міститься в матеріалах справи та містить підпис уповноваженого представника позивача.

Відповідач по справі - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству та не підлягають задоволенню, мотивуючи свою позицію наступним:

- в договорі купівлі-продажу природного газу № 14/2145/11 від 30.09.2011 р., укладеному між сторонами у справі, закріплений обов'язок відповідача у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання самостійно сплатити лише пеню, інших обов'язків відповідача самостійно виконати певні дії договором не встановлено;

- позивач не звертався до відповідача, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, з вимогою сплатити суму боргу за договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, тобто на думку відповідача, позивач не реалізував своє право у передбачений законом спосіб, а за таких умов у відповідача не виник обов'язок вчинити дії по відшкодуванню цих коштів;

- позивач не застосував передбачені законом засоби досудового врегулювання до спірних правовідносин.

Також в додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що враховуючи відсутність звернення позивача до відповідача з вимогою щодо оплати 3 % річних та втрат від інфляції, факт порушення останнім своїх зобов'язань за договором є недоведеною обставиною. Крім того, такий неналежний спосіб захисту позивачем своїх прав порушує, на думку відповідача, його права на належне виконання зобов'язання, а саме на позасудовий порядок. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі Продавець, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", далі Покупець, був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 14/2145/11, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (далі - споживачам Покупця) (п. 1.2.).

Умовами розділу 2 Договору сторони погодили, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 20660 тис. куб. м. (двадцять мільйонів шістсот шістдесят тисяч куб. м).

Пунктом 1 Додаткової угоди № 2 від 30.09.2011р. до Договору збільшено обсяг природного газу, який продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 21350 тис. куб м. (двадцять один мільйон триста п'ятдесят тисяч куб. м.).

Згідно до п. 1 Додаткової угоди № 3 від 31.01.2012р. до Договору п. 2.1. Договору викладено в новій редакції, а саме: «продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 21342,612 тис. куб м.»

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ встановлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3023,50 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3628,20 грн. (три тисячі шістсот двадцять вісім грн. 20 коп.).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складає - 62465510,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 12493102,00 грн., усього з ПДВ - 74958612,00 гривень.

Умовами п. 1 Додаткової угоди № 1 від 30.09.2011р. до Договору збільшена ціна природного газу та загальна сума вартості природного газу за договором, а саме: «Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3382,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4058,40 грн. (чотири тисячі п'ятдесят вісім грн. 40 коп.). Загальна сума вартості природного газу за цим договором складає - 69872120,00 грн., крім того ПДВ 20 %, усього з ПДВ - 83846544,00 гривень.

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Умовами п. 3.4. Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печаткою Покупця Продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 6.1., 6.2. Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

Згідно з п. 6.5. Договору сторони узгодили, що у випадку відсутності простроченої заборгованості за цим договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватись Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Позивач в позові вказує, що відповідач у справі виконав свої зобов'язання за договором неналежним чином, оскільки несвоєчасно розрахувався за вартість отриманого природного газу, чим порушив умови п. 6.1. Договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 49861,48 грн. втрат від інфляції та 33630,91 грн. - 3 % річних.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 49637748,89 грн., що підтверджується актами приймання-передачі, підписаними сторонами у справі, зокрема:

- актом приймання-передачі від 31.10.2011 року на суму 2208922,19 грн.;

- актом приймання-передачі від 30.11.2011 року на суму 9048864,32 грн.;

- актом приймання-передачі від 31.12.2011 року на суму 11195766,04 грн.;

- актом приймання-передачі від 31.01.2012 року на суму 11522538,40 грн.;

- актом приймання-передачі від 29.02.2012 року на суму 15661657,94 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 655 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Так, згідно ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, відповідачем порушено строк оплати за природний газ, встановлений п. 6.2. договору, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи реєстром прийнятих платежів на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від ПАТ «Запоріжгаз» за період з 30.09.2011р. по 04.10.2013р., а також довідкою по операціях з підприємством ПАТ «Запоріжгаз».

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача строків оплати за природний газ наданими до матеріалів справи доказами, зазначеними вище, до того ж відповідач також не заперечує факт порушення ним строків оплати за договором, як вбачається зі змісту наданого ним відзиву на позовну заяву та доповнень до відзиву.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно заперечень відповідача в своєму відзиві проти нарахування у зв'язку з простроченням оплати природного газу суми 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне, зокрема:

Щодо посилання відповідача на те, що в договорі не передбачений обов'язок відповідача сплачувати 3 % річних та інфляційні витрати у разі прострочення виконання зобов'язань з оплати природного газу, суд зауважує, що проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Враховуючи диспозицію ч. 2 ст. 625 ЦК України, сторони можуть визначити в договорі розмір 3 % річних та інфляції за порушення грошових зобов'язань. Проте, якщо сторони в договорі не передбачили розмір цього виду відповідальності, в такому випадку підлягають сплаті інфляційні витрати та три відсотка річних за весь час прострочення, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічна позиція також викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003р.

Стосовно заперечення відповідача щодо не пред'явлення позивачем до нього вимоги про сплату 3 % річних та інфляційних витрат, як того вимагає ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач саме в своїй позовній заяві пред'явив таку вимогу до відповідача, зокрема зазначивши в прохальній частині позову свою вимогу про стягнення з відповідача 49861,48 грн. інфляційних витрат та 33630,91 грн. - 3 % річних.

Таким чином, позивач шляхом подачі позову до господарського суду реалізував у передбачений законом спосіб, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, своє право на захист порушених прав.

Заперечення відповідача з приводу не застосування позивачем до спірних правовідносин передбачених законом засобів досудового врегулювання є безпідставними, оскільки застосування таких засобів не є обов'язковим, про що зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002р. Зокрема, в цьому рішенні вказано, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача розцінюються судом як безпідставні, необґрунтовані та такі, що не спростовують факту порушення останнім своїх зобов'язань за договором, а отже і застосування до нього відповідальності, передбаченої чинним законодавством за допущене порушення.

Матеріали справи свідчать, що на суму заборгованості позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні витрати по кожному акту приймання-передачі окремо за загальний період з листопада 2011р. по березень 2012р. всього в розмірі 49861,48 грн. та 3 % річних по кожному акту приймання-передачі окремо всього в розмірі 33630,91 грн.

Розрахунок інфляційних витрат судом перевірено та визнано вірним.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Запоріжгаз» втрат від інфляційних процесів в розмірі 49861,48 грн. підлягають задоволенню.

Судом також перевірено розрахунок 3 % річних, проте у зв'язку з допущенням позивачем помилки в зазначеному розрахунку суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних.

За розрахунком суду розмір 3 % річних складає:

1) по акту приймання - передачі від 31.10.2011р., строк оплати за яким настав 10.11.2011р. -

- за період з 11.11.2011р. по 14.11.2011р. (4 дні прострочення) від суми 374536,35 грн. складає 123,14 грн.,

- за період з 14.11.2011р. по 15.11.2011р. (1 день прострочення) від суми 217087,83 грн. складає 17,84 грн.,

- за період з 15.11.2011р. по 16.11.2011р. (1 день прострочення) від суми 180976,87 грн. складає 14,87 грн.,

- за період з 16.11.2011р. по 17.11.2011р. (1 день прострочення) від суми 51992,68 грн. складає 4,27 грн.

Отже, разом розмір 3 % річних за актом приймання - передачі від 31.10.2011р. становить 160,12 грн.

В розрахунку позивача за даним актом приймання-передачі допущена помилка, а саме неправильно визначена сума боргу, на яку нараховуються 3% річних, оскільки позивач помилково не врахував оплату відповідачем суми боргу в розмірі 263344,46 грн., яка здійснена в день прострочки, тобто 11.11.2011р. Таким чином, сума боргу станом на 11.11.2011р. з врахуванням цієї оплати зменшилась на суму оплати. Зазначена позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2013р. у справі № 908/2195/13.

2) по акту приймання - передачі від 30.11.2011р., строк оплати за яким настав 10.12.2011р., розмір 3 % річних за загальний період з 11.12.2011р. по 22.12.2011р. складає 1474,32 грн.;

3) по акту приймання - передачі від 31.12.2011р., строк оплати за яким настав 10.01.2012р., розмір 3 % річних за загальний період з 11.01.2012р. по 31.01.2012р. складає 1364,47 грн.;

4) по акту приймання - передачі від 31.01.2012р., строк оплати за яким настав 10.02.2012р., розмір 3 % річних за загальний період з 11.02.2012р. по 12.03.2012р. складає 11992,40 грн.;

5) по акту приймання - передачі від 29.02.2012р., строк оплати за яким настав 10.03.2012р., розмір 3 % річних за загальний період з 11.03.2012р. по 12.04.2012р. складає 18617,93 грн.

Таким чином, разом сума 3 % річних складає 33609,24 грн.

За таких обставин, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Запоріжгаз» 3 % річних в сумі 33609,24 грн., у стягненні 21,67 грн. - 3 % річних суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.12.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 629, 655 ЦК України, ст. ст. 180, 181,193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720, інфляційних витрат в сумі 49861 (сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 48 коп., 3 % річних в сумі 33609 (тридцять три тисячі шістсот дев'ять) грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 05 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 10.12.2013 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.