Постанова № 35985739, 09.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа № 922/2969/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Костіної О.В. (дов. б/н від 12.09.2013)

відповідача - Цвікевіч О.А. (дов. № 53/1 від 01.09.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новий стиль" м. Харків (вх. №3205 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 р. у справі № 922/2969/13

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" м. Харків

до Приватного акціонерного товаритства "Новий Стиль" м. Харків

про стягнення 21 135,00 грн. та зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.13 р. по справі № 922/2969/13 (суддя Яризько В.О.) позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Новий Стиль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" заборгованість у сумі 20619,00 грн., пеню в сумі 516,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. Зобов'язано Акціонерне товариство "Новий Стиль" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" кузов-контейнер відкритого типу ємністю 8м3, який знаходиться на території АТ "Новий стиль".

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 р. по справі № 922/2969/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" повністю у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, а надані до матеріалів справи видаткові накладні не можуть вважатися доказом на підтвердження надання послуг за договором, оскільки вони не відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, відповідач зазначає про відсутність належних доказів, які б свідчили про здійснення господарської операції за договором.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну. Позивач зазначає, що в період з 01.01.2013р. по 05.04.2013р. послуги по вивезенню твердих побутових відходів були надані відповідачу в повному обсязі, але останній сплатив за надані послуги тільки за січень 2013р. За період з 28.02.2013р. по 05.04.2013р. позивач направив відповідачу для підписання акти виконаних робіт, які не були не повернуті та сплачені. Позивач вказує на те, що підтвердженням поетапного виконання робіт є витратні накладні, що складені та підписані представниками відповідача в день надання такої послуги.

В судовому засіданні 13.11.2013 оголошено перерву до 02.12.2013.

28.11.2013 позивач через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі, в яких підтвердив позицію, викладену в апеляційній скарзі, а також зазначив про порядок виконання послуг з вивезення відходів. Позивач також вказує на те, що незважаючи на передбачене п. 3.2.2 договору право виконавця припинити вивіз відходів в разі затримці оплати більше 1 місяця, позивач продовжував за заявкою замовника вивозити відходи не тільки для збереження чистоти на території АТ «Новий стиль», а й для підтримки санітарного благоустрою навколишнього середовища та збереження екологічної безпеки. Окрім того, позивач стверджує, що для виконання робіт згідно договору позивачем використовувались кузови - контейнери, які були розміщені на території підприємства відповідача. Це обладнання було придбано позивачем у ФОП Діасемідзе Артура Мерабовича, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000005 від 03.01.2013 року., а також розміщено на території підприємства відповідача згідно розпорядження № 01-01 від 03.01.2013.

02.12.2013 відповідач надав додаткове правове обґрунтування своєї позиції по справі, в яких посилається на те, що підтвердженням отримання послуг з боку замовника є факт підписання акту виконаних робіт. Крім того, відповідач стверджує, що заборгованість у нього не виникла, тому як не підписано акти виконаних робіт, а стороною не доведено, що ці роботи виконано, в зв'язку з чим вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

02.12.2013 представник відповідача повідомив Харківський апеляційний господарський суд про те, що 02.12.2013 о 10:30 по відбудеться слухання справи в Харківському апеляційному адміністративному суді, в зв'язку з чим просив суд не слухати справу № 922/2969/13 без представника відповідача.

В судовому засіданні 02.12.2013 сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 01 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії -Харків" (виконавець, позивач) та АТ "Новий Стиль" (замовник, відповідач) був укладений договір № 130173 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) (надалі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався вивозити ТПВ з території відповідача до місць захоронення відходів, а відповідач зобов'язується оплатити послуги.

Як вказує позивач, за січень місяць відповідач сплатив вартість наданих позивачем послуг. За лютий-квітень 2013р. відповідач акти виконаних робіт, наданих позивачем не підписав, сплату не провів, ніяких письмових пояснень чи заперечень з цього приводу не надав.

Позивач 28.03.2013р. направив відповідачу лист з вимогою про підпис актів виконаних робіт та їх сплату. Факт отримання такого листа підтверджується поштовим відправленням. Відповідач на даний лист ніякої відповіді не надав.

05.04.2013р. позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення кузов-контейнера ємністю 8м.куб. Отримання такого листа відповідачем також підтверджується поштовим відправленням. На цей лист відповідач ніякої відповіді не надав та контейнер не повернув.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 130173 від 01.01.2013р. у сумі 21135,00 грн. та зобов'язання відповідача передати кузов-контейнер відкритого типу ємністю 8 м.куб., який знаходиться на території АТ "Новий Стиль".

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з того, що визнав безпідставними ухилення відповідача від підпису актів виконаних робіт, оскільки факт надання позивачем послуг з вивезення відходів за спірний період підтверджується матеріалами справи, а також виходячи з того, що відповідач ніяких заяв про невиконання його умов позивачем та розірвання договору відповідно до п. 7.2 не заявляв.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з АТ "Новий Стиль" на користь ТОВ "Автомобілі Росії - Харків" заборгованості в сумі 20619,00 грн., пені в сумі 516,00 грн., визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З висновками в зазначеній частині повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Так, між сторонами склалися правовідносини з договору № 130173 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.01.2013.

За умовами договору позивач зобов'язався вивозити ТПВ з території відповідача до місць захоронення відходів згідно з додатком № 1 (Дислокація-графік).

Як зазначає позивач, першим етапом здійснення робіт за договором була заявка відповідача, який приймав в телефонному режимі диспетчер, після чого ставив в графік водію. Водій, прибувши на місце, отримував перепустку на територію, де знаходився цех відповідача, завантажував побутові відходи, представник відповідача надавав йому 3 примірника витратних накладних, один з яких після підпису водієм залишав собі, другий водію, а третій залишався на прохідній підприємства.

Слід зазначити, що вказані обставини відповідачем будь-якими доказами не спростовується.

На підтвердження виконання робіт за договором позивачем надано до матеріалів справи витратні накладні за спірний період. У вказаних накладних зазначено про вивіз побутових відходів у відповідних об'ємах, вони містять підпис представників сторін та скріплені печатками їх підприємств, тому є доказом фактичного надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за договором та їх погодження з боку відповідача.

Колегія суддів не приймає заперечення відповідача стосовно того, що витратні накладні на вивіз побутових відходів, що виписані його представниками у лютому-квітні 2013р., не можуть слугувати доказами фактичного виконання таких робіт, оскільки на них проставлена не кругла печатка, а овальна, з огляду на те, що аналогічним чином виписувались витратні накладні і за січень 2013р., і які відповідачем були прийняті в якості доказів виконання робіт позивачем.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що послуги з вивезення відходів з території відповідача за спірний період надавались за іншим договором № 04/01 про надання транспортних послуг з вивезення твердих побутових відходів, який було укладено відповідачем з ТОВ "ФІРМА САН-СЕРВІС", оскільки на ньому відсутні дата та місце складання такого договору, строк дії договору в п.7.1 договору зазначено з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

В той же час, в січні місяці 2013р. такі послуги відповідачу не надавались. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного надання послуг ТОВ "ФІРМИ САН-СЕРВІС" в лютому-квітні 2013р.

Твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наявність таких документів не передбачена умовами договору, до того ж, відповідачем не надано до суду доказів наявності товарно - транспортних накладних у правовідносинах з ТОВ "ФІРМА САН-СЕРВІС", на які посилається відповідач.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджується фактичне надання послуг за спірний період.

Відповідно до п.2.3 договору відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги за поточний місяць на підставі акту виконаних робіт.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що за січень 2013 року відповідач сплатив вартість наданих позивачем послуг. За лютий-квітень 2013 року відповідач акти виконаних робіт, наданих позивачем не підписав, сплату не провів, ніяких письмових пояснень чи заперечень з цього приводу не надав.

Позивач 28.03.2013р. направив відповідачу лист з вимогою про підпис актів виконаних робіт та їх сплату. Факт отримання такого листа підтверджується поштовим відправленням. Відповідач на даний лист ніякої відповіді не надав.

05.04.2013р. позивач направив відповідачу лист-вимогу про повернення кузов-контейнера ємністю 8м.куб. Отримання такого листа відповідачем також підтверджується поштовим відправленням. На цей лист відповідач ніякої відповіді не надав та контейнер не повернув.

Факт отримання актів виконаних робіт відповідачем визнається, будь-якими доказами не спростовується.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою акт виконаних робіт є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто є таким, що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані, а також являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, передання робіт виконавцем і прийняття їх замовником, що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

В той же час, виходячи зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, колегія суддів зазначає, що відповідач повинен був в разі наявності буд-яких заперечень стосовно наданих позивачем послуг, або у разі відмови від підписання акта, зазначити про це та повідомити позивача.

Однак, відповідач підписання отриманих актів проігнорував; мотивовану відмову від підписання даних актів не пред'являв - відповідачем під час розгляду справи вказане не спростовано.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Отже, колегія суддів зазначає, що матеріали та дійсні обставини справи свідчать про те, що позивачем були виконані зобов'язання з додержанням умов договору та вжиті всі необхідні заходи направлені на виконання умов договору.

Таким чином, оскільки факт направлення позивачем актів надання послуг за спірний період підтверджується матеріалами справи, відповідачем будь-яким чином не спростовується, доказів направлення позивачу претензій, заперечень або зауважень стосовно наданих послуг відповідачем не надано, тому у позивача є всі правові підстави у відповідності з умовами договору вимагати сплату наданих послуг.

В зв'язку з викладеним, посилання відповідача на факт не підписання ним актів про надання послуг за лютий-квітень 2013 року не свідчить про ненадання позивачем послуг та не звільняє відповідача від сплати заборгованості по за вказаний період.

Посилання відповідача на умови п. 3.2.2 договору, згідно якого виконавець має право припинити вивіз відходів при затримці оплати більше 1 місяця, колегія суддів вважає недоречним, оскільки вказаний пункт визначає лише право виконавця, а не обов'язок припинити вивіз відходів в разі відсутності оплати з боку замовника.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та наданих сторонами документальних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за спірний період.

Отже, враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також беручи до уваги, що відповідачем заборгованість в розмірі 20619,00 грн належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу він не надав, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в зазначеній сумі правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.4.1 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг з вивезення відходів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи, що факт прострочення оплати послуг з 28.02.2013р. по 15.05.2013р. є доведеним, а нарахована сума пені в розмірі 516,00 грн. обґрунтована наданим розрахунком, позовні вимоги в зазначеній частині правомірно задоволені господарським судом.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Акціонерне товариство "Новий Стиль" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" кузов-контейнер відкритого типу ємністю 8м3, який знаходиться на території АТ "Новий стиль", місцевий господарський суд визнав безпідставним факт утримання відповідачем кузова-контейнера, що належить позивачу на підставі видаткової накладною № РН-0000005 від 03.01.2013 року, в зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині.

Однак, колегія суддів вважає, що вказані висновку суду першої інстанції помилковими, оскільки не ґрунтуються ні на умовах договору, ні на вимогах чинного законодавства.

Так, згідно п. 1.2 договору для організації збору та транспортування відходів, замовник на своїх об'єктах зобов'язується встановити стандартні контейнери - сміттєзбірники ємкістю 0,75 або 8 куб.м.

Однак, з матеріалів справи не вбачається доказів наявності передачі позивачем відповідачу спірного кузова-контейнера, а умовами договору не передбачено саме зобов'язання відповідача з повернення позивачу встановлених контейнерів.

Надана позивачем видаткова накладна № РН-0000005 від 03.01.2013 року свідчить лише про факт придбання позивачем кузова-контейнера у ФОП Діасемідзе Артура Мерабовича, а розпорядження № 01-01 від 03.01.2013 підтверджує розміщення контейнера на території підприємства відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги в зазначеній частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 р. в частині зобов'язання Акціонерного товариства "Новий Стиль" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" кузов-контейнер відкритого типу ємністю 8м3, який знаходиться на території АТ "Новий стиль", з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Так, предметом перегляду рішення господарського суду в апеляційному порядку були вимоги, як майнового характеру - стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21135,00 грн., так і не майнового характеру - зобов'язання передати позивачу кузов-контейнер, який знаходиться на території АТ "Новий стиль".

Проте, відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою було сплачено лише 860,25 грн.

Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 р. щодо зобов'язання Акціонерного товариства "Новий Стиль" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" кузов-контейнер відкритого типу ємністю 8м3, який знаходиться на території АТ "Новий стиль", були задоволені, колегія суддів вважає за необхідне за результатами розгляду справи провести розподіл судових витрат, стягнувши з Акціонерного товариства "Новий Стиль" на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в зазначеній частині в розмірі 573,50 грн.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новий стиль" м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.10.13 р. по справі № 922/2969/13 в частині зобов'язання Акціонерного товариства "Новий Стиль" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобілі Росії - Харків" кузов-контейнер відкритого типу ємністю 8м3, який знаходиться на території АТ "Новий стиль", скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства "Новий Стиль" (61020, м. Харків, Комсомольське шосе, 88, код 32565288, р/р 26003020061630 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 321767) на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 09 грудня 2013 року

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.