Постанова № 35985425, 12.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 905/3094/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" від позивача: не з'явились від відповідача: Самокиш В.Ю.на рішенняГосподарського суду Донецької області від 11.07.2013 рокута постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 рокуу справі№ 905/3094/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"провизнання договору фінансового лізингу № L 576-0407 від 16.04.2007 року недійсним в частині встановлення в п.6.1 права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу в безспірному порядку

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі відповідач) про визнання договору фінансового лізингу (оренди) № L 576-0407 від 16.04.2007 року (далі Договір) недійсним в частині встановлення в п.6.1 права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу в безспірному порядку.

Позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про забезпечення позову, яка була задоволена ухвалою від 29.04.2013 року.

В зазначеній заяві позивач вказує, що на виконання умов Договору відповідач передав позивачу предмет лізингу: екскаватор - навантажувач KOMANSU WB93R - 15, реєстраційний номер 43 943 АА (далі Майно).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.07.2013 року позовні вимоги позивача задоволені та визнано недійсним п. 6.1 Договору, щодо права відповідача на вилучення у позивача предмету лізингу у безспірному порядку. Заява відповідача про застосування строків позовної давності не була задоволена, оскільки сторони у зобов'язанні встановили строк виконання, а саме до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Обов'язки за цим договором сторонами у повному обсязі не виконані. Заходи забезпечення позову були скасовані.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що зміст п.6.1 Договору не відповідає вимогам діючого законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу суду на ту обставину, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосовано діюче законодавство, окрім того не застосовані норми ЦК України щодо строку позовної давності за заявою відповідача, судом порушені правила територіальної підсудності розгляду даного спору.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

До матеріалів справи залучені заяви відповідача (а.с.19, 28, 41) про передачу даної справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В позовній заяві зазначено адресу відповідача: м. Київ, пр-т Московський, 9, копр.5, оф. 101.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до п. 20.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у питаннях визначення підвідомчості і підсудності справі зі спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарським судам слід враховувати викладене в п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі Постанова).

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними, визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Якщо зобов'язаною за договором є кожна із сторін, справа розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

В рішенні суду першої інстанції, щодо заяв відповідача зазначено, що вони не підлягають задоволенню, оскільки за приписами ч.3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Як зазначено вище, місцезнаходження відповідача - м. Київ, в процесі розгляду справи підсудність даного спору не змінювалась.

Судова колегія приходить до висновку про те, що при розгляді даної справи судами не враховані приписи п.п. 1.2 п. 1 Постанови та порушені правила територіальної підсудності, визначені статтею 15 ГПК України.

Частиною 2 ст. 111-10 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 17 цього Кодексу (п.6 ч.2 ст. 111-10 ГПК).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в зв'язку з порушенням судом ст.ст. 15, 17 ГПК України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення прийняті у справі скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для виконання вимог ч.1 ст. 17 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 11.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року прийняті у справі № 905/3094/13 скасувати.

Справу № 905/3094/13 повернути до Господарського суду Донецького області для виконання вимог ч.1 ст. 17 ГПК України.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

В.В.Палій