Ухвала суду № 35985246, 17.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.,

суддів - Рибака І.О., Фрич Т.В.

за участю прокурора - Діордієва С.Г.,

захисника - ОСОБА_1,

виправданої - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м.Києва кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму,

визнано невинною по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України і виправдано у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання скасовано.

Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_2 обвинувачувалася в тому, що вона працюючи на посаді головного бухгалтера Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" (далі ДП МОУ "УАТК") в період з квітня 1999 року по лютий 2000 року умисно ухилилася від сплати податків на користь держави, які призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 2.976.583 грн. 68 коп.

Так, згідно обвинувального висновку, в період з квітня 1999 року по лютий 2000 року, ОСОБА_2, будучи службовою особою підприємства - головним бухгалтером ДП МОУ "УАТК", діючи умисно, з метою ухилитися від сплати податку на додану вартість при отриманні робіт (послуг) від нерезидента за угодами із ВАТ ''Авіаційний комплекс ім. С.В.Іллюшина'', в порушення вимог податкового законодавства, умисно не включила до колонки Б ''сума ПДВ'' рядків № 7 ''роботи (послуги), отримані від нерезидента...'' № 9 ''всього податкових зобов'язань'' податкових декларацій з податку на додану вартість ДП МОУ ''УАТК'' за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 1999 року та за січень 2000 року податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з імпорту робіт (послуг), отриманих за вищевказаними угодами із ВАТ ''Авіаційний комплекс ім. С.В.Іллюшина'', умисно занизивши суму податку на додану вартість за вказаний період на загальну суму 8.236.124 грн. 28 коп., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету України, з урахуванням загальної суми податкових зобов'язань і податкових кредитів звітних періодів:

- у травні 1999 року - 227.786 грн.,

- у липні 1999 року - 1.114.913 грн.,

- у серпні 1999 року - 189.042 грн.,

- у жовтні 1999 року - 422.758 грн., а всього - на загальну суму 1.954.499 грн., що в п'ять тисяч і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що в січні, липні, серпні та жовтні 1999 року, бажаючи ухилитися від сплати будь-яких податків за операціями по угодам із ВАТ ''Авіаційний комплекс ім. C.B.Іллюшина'', будучи службовою особою підприємства - головним бухгалтером ДП МОУ ''УАТК'', діючи умисно, в порушення вимог: cт. 67 Конституції України, ст.ст. 9, 11 Закону України ''Про систему оподаткування'', п.п. 13.1, 13.2, 16.3 cт.3 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'' від 22.05.97 № 283 (із змінами і доповненнями), п. п. 2.8, 9.1, 9.2 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України №37 від 21.01.98р,п. п. 1.2. 1.3 Порядку надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України № 56/2496 від 16.01.98р., умисно не утримала і не сплатила до Державного бюджету України податок на репатріацію доходів нерезидента (ВАТ ''Авіаційний комплекс ім. С.В. Іллюшина''), в розмірі 15 відсотків, отриманих від послуг типу ''інжиніринг'' за Інжиніринговою угодою від 20.11.98 № 060/569-98 та додатковою угодою № 4 від 03.08.99 до контракту від 30.12.1998 № 060/579-98, умисно приховавши об'єкт оподаткування шляхом не включення вказаних податкових зобов'язань до рядку № 46 податкових декларацій з податку на прибуток ДП МОУ ''УАТК'' за перший, третій та четвертий квартали 1999 року і до рядків № 46.5 ''податок на доходи із джерела їх походження з України, отриманими тими нерезидентами, що не провадять господарської діяльності на території України через постійне представництво'' та №46.7 ''всього утримано податків'' додатку ''Р'' до цих же декларацій, та умисно не подала до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України:

- за перший квартал 1999 року - 30.843 грн., за третій квартал - 781.235 гри. 10 коп.,

- за четвертий квартал - 70.166 грн. 25 коп., а всього - на загальну суму 882.244 грн. 35 коп., що в п'ять тисяч і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в період з жовтня 2001 року по березень 2003 року, включно, бажаючи ухилитися від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м.Київ, вул.Щорса, 44, умисно не обраховувала суми земельного податку та не подавала до органу податкової служби за місцем розташування даних земельних ділянок розрахунок земельного податку, що призвело до фактичного ненадходження до місцевого бюджету: за 2001 рік - 22 924 грн. 60 коп., за 2002 рік - 93 532 грн. 50 коп., за 2003 рік - 23 383 грн. 13 коп., а всього - на загальну суму 139.840 грн. 23 коп., що в п'ять тисяч і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливі великих розмірах.

Таким чином, органами досудового розслідування зроблено висновок, що дії ОСОБА_2 призвели до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах на загальну суму 2.976.583 грн. 68 коп., тобто своїми навмисними діями ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.212 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, суд виходив з того, що пред'явлене обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства, не підтверджено висновками проведених по справі експертиз та не доведено стороною обвинувачення. Окрім того, суд зазначив, що досудовим слідством та судом не встановлено, що ОСОБА_2 діяла з прямим умислом, тобто усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, була впевнена, що однозначно порушує закон, передбачала суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання.

В поданій апеляції із доповненнями прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду, посилаючись на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. В обґрунтування поданої апеляції, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення про виправдування ОСОБА_2 без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належного аналізу всіх здобутих доказів, якими обґрунтовується пред'явлене обвинувачення, в тому числі оцінки показів свідків, експертиз, які проводились, як під час досудового слідства. Також суд першої інстанції, при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не зазначив та належним чином не мотивував, чому взяв до уваги докази захисту та відкинув докази обвинувачення. Зокрема, в основу виправдувального вироку, суд поклав висновки повторної комісійної судово-економічної експертизи від 21.06.2010 №3811, проведеної експертами-спеціалістами Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз та висновків судово - бухгалтерської експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.09.2006 №2162, які, як зазначив прокурор, не відповідають фактичним обставинам справи. Поза увагою суду залишено висновок Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз від 17.06.2004 року №7668/7669/7670, йому не дано належної оцінки. При наявності у справі суперечливих висновків експертиз, судом залишено без задоволення клопотання прокурора про призначення комплексної судово-економічної експертизи фінансово - господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку ДП МО України ''УАТК'', чим, на думку прокурора, допущено істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону. Вказує на неправильність викладених у вироку свідка ОСОБА_3 та безпідставність врахування показів свідка ОСОБА_4 Також зазначає, що суд у вироку допустив суперечності щодо підстав виправдання, оскільки в мотивувальній частині вироку прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого її злочину, а в резолютивній частині вироку виправдав ОСОБА_2 на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд у інший суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав внесену апеляцію та просив її задовольнити, виправдану ОСОБА_2 та її захисника, які заперечили проти задоволення апеляції, провівши судові дебати та надавши виправданій останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи, проаналізувавши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на зібраних у справі доказах, яким суд дав належну оцінку.

Відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів настає лише в разі, коли воно вчинене з прямим умислом. Статтею 212 КК України передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особою тлумачаться на її користь.

Згідно встановлених обставин справи, ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером ДП МО України ''УАТК'' з лютого 1999 по серпень 2003 року, її посадові обов'язки були визначені чинними нормативно-правовими актами та посадовою інструкцією.

Відповідно до її показань, вона особисто складала і підписувала податкові декларації з податку на прибуток підприємства, розрахунок земельного податку, інші податкові документи, які також підписував перший віце-президент з економіки та фінансів ОСОБА_4 При реалізації контрактів із ВАТ ''А.К. С.В. Ільюшина'' від 20.11.98 № 060/569-98, від 30.12.98 №060/579-98, від 30.12.98 №060/580-98 у ДП МО України ''УАТК'' виникали податкові зобов'язання із податку на додану вартість при отриманні робіт (послуг) від нерезидента і у зв'язку із чим, підприємство повинно було сплачувати ПДВ. Тому, при складанні податкових декларацій з ПДВ за лютий та березень 1999 року у них включено суму відповідних податкових зобов'язань за контрактами із ВАТ ''А.К. імені С.В. Ільюшина'' та укладено кредитну угоду №1 від 30.03.99 із ДПІ у Подільському районі м.Києва. Декларації з ПДВ за лютий 1999 року-січень 2000 року, включно підписані нею, як головним бухгалтером та ОСОБА_4, як керівником. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.98 №13 ''Про реалізацію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації'' та за змістом самої угоди, не передбачено звільнення підприємства від сплати ПДВ при отриманні робіт (послуг) від нерезидента. В подальшому підприємство скасувало кредитну угоду і не сплачувало ПДВ за вказаними контрактами із ВАТ ''А.К. ім.С.В.Ільюшина'' на підставі внутрішнього листа від 28.04.99р. №6221/7/16-1315-26 заступника голови ДПА України до ДПА у м. Києві, яким начебто було звільнено від сплати ПДВ при отриманні робіт (послуг) за контрактами із зазначеним російським підприємством. Після цього податкові зобов'язання з ПДВ за цими контрактами не декларувалися, а в податкових деклараціях вказувалися лише загальні обсяги операцій. Вона вважає, що все робила правильно, що підтвердили працівники податкових органів при проведенні перевірок.

Щодо несплати податку на репатріацію доходів нерезидента за вказаними контрактами обвинувачена показала, що даний податок за інжиніринговими угодами із ВАТ ''А.К. ім. С.В. Ільюшина'' не сплачувався, оскільки дані операції відображалися як імпорт послуг, а репатріація доходів автоматично виключається, а тому він не підлягав сплаті.

Зі слід обвинуваченої, земельний податок за користування земельною ділянкою військового містечка № 9 по вул. Щорса, 44, в м. Києві нею не нараховувався і не сплачувався, з тих підстав, що у 2001-2003 роках будівлі за цією адресою перебували на балансі ДП МО України ''УАТК'', на них нараховувалися амортизаційні нарахування, однак земельна ділянка підприємству не передавалася і воно не було її власником. На її думку, лише отримавши у власність чи користування земельну ділянку, підприємство повинно сплачувати земельний податок.

Приймаючи до уваги показання ОСОБА_2, суд підставно послався на те, що вона не визнавала вчинення злочину, передбаченого ч.3.ст.212 КПК України, діяла на підставі роз'яснень податкових органів, прийнятих з врахуванням особливостей співпраці українського підприємства з підприємством Російської Федерації, згідно із міжнародними договорами, а тому не мала будь-якого умислу на ухилення від сплати податків. На підтвердження цього, суд зазначив, що ОСОБА_2 діяла відкрито, нічого не приховуючи, відображала у податкових деклараціях угоди підприємства, а неодноразові перевірки працівників податкової інспекції, не виявили порушень податкового законодавства з її боку.

Згідно вимог ч. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року ''Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування'', коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, всі сумніви, щодо доведеності обвинувачення повинні тлумачитись на користь підсудного і суд зобов'язаний постановити згідно з ч.4 ст.327 КПК України 1960 року виправдувальний вирок.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_2 умислу ухилитися від сплати податків, що підтверджено дослідженими у судовому засіданні документами, долученими органами досудового розслідування та не спростовано доказами сторони обвинувачення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що жоден з доказів запропонований органами досудового слідства і прокурором та перевірений в судовому засіданні, не може бути покладений на беззаперечне підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, відповідно до висновку комісійної судово-економічної експертизи, наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.. засл. Професора Н.С. Бокаріуса № 3811 від 21.06.2011 року, твердження довідок ДПІ у Подільському районі м. Києва № 013/26-7/24964464 від 25.02.2004 р., № 071/26-7/24964464 від 17.08.04 р., № 075/26-7/24964464 від 25.08.04 р. щодо донарахування податку на додану вартість за період 1999-2000 р. у сумі 8181 001 грн., донарахування податку на репатріацію доходів у сумі 140140, грн.., та у сумі 742 104,00 грн. не відповідають вимогам п.п. 1.5.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України ''Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами''.

Експерти також встановили, що висновки акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва №064/28-7/24964464 від 18.10.2004 року в частині донарахування земельного податку в сумі 139 840, 23 грн. в межах компетенції експерта-економіста не підтверджуються у зв'язку з відсутністю відповідних документів (відповідних документів), які підтверджують день виникнення права власності або права користування ДП МОУ ''УАТК'' земельною ділянкою розташованою по вул. Щорса, 44 в м. Києві.

Окрім того, даним експертним висновком заперечується правильність висновків довідки № 013/26-7/24964464 від 25.02.2004 р. ДПІ у Подільському районі м. Києва ''Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податків на додану вартість Державного підприємства Міністерства оборони України ''Українська транспортна компанія'', якою зафіксовані порушення пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, пп.7.3.6 п. 7.3 ст.7 Закону України ''Про податок на додану вартість'' від 03.04.97 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до зниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період 1999-2000 р у сумі 8 181 001 грн.

Також, згідно наданих на дослідження актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за інжиніринговою угодою № 060/569-98 від 20.11.98 р. російською стороною у 1999 році виконано робіт на загальну суму 1200000 доларів США. Оплата за даним контрактом Українською авіаційною транспортною компанією проведена в 1999 р. у повному обсязі.

Даючи оцінку даним, що містяться у зазначеному висновку експертизи Харківського НДСЕ, які детально наведено у вироку суду, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що вони співпадають з висновком судово-бухгалтерської експертизи Одеського НДІСЕ № 7668/7669/7670 від 30.07.2004 р. про те, що висновки позапланової документальної перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва № 013/26-7/24964464 від 25.02.2004 р. про правильність обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ДП МОУ ''УТАК'' за період з січня 1999 р. по березень 2000 р. по заниженню податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 8181001 грн., не підтверджується ( т.10,а.с. 64-79).

Висновки експертизи Харківського НДСЕ також співпадають з висновками судово-бухгалтерської експертизи Київського НДІСЕ № 6478/6479 від 29.11.2005 р., де зазначено, що згідно наданих документів, висновки довідок № 071/26-7/24964464 від 17.08.04 р., № 075/26-7/24964464 від 25.08.04, про донарахування ДП МОУ ''УТАК'' податку на репатріацію по операціях з оплати інжиніринговою угодою № 060/569-98 від 20.11.1998 р. в сумі 742104 за 1 квартал 1999 р. та за контрактом № 060/580-98 від 30.12.1998 р. за 3 4 квартал 1999 р. в сумі 140140, 35 грн. документально і нормативно не підтверджуються.

Як зазначено у вказаних висновках експертиз, документально і нормативно не підтверджується висновки довідки № 013/26-7/24964464 від 25.02.2004 р. про донарахування ДП МОУ ''УТАК'' податку на додану вартість на загальну суму 8181001 грн., за період 1999р. - 2000 р. за імпортними операціями, здійсненими за інжиніринговою угодою № 060/569-98 від 20.11.1998 р., контрактами № 060/579-98 від 31.12.1998 р.; № 060/580-98 від 30.12.1998 р.

Відносно сплати ДП МОУ ''УАТК'' земельного податку, експерти Харківського НДСЕ, з висновками яких погодився суд першої інстанції, зазначили, що висновки акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва № 064/28-7/24964464 від 18.10.2004 р. в частині донарахування земельного податку в сумі 139840,23 грн. не підтверджуються у зв'язку із відсутністю об'єктів дослідження (відповідних документів), які підтверджують день виникнення права власності або права користування ДП МОУ ''УАТК'' земельною ділянкою розташованою за адресою м. Київ, Печерський район, вул. Щорса,44. (т.16, ас.280-291). Такі висновки з цього питання зробили і експерти Київського НДІСЕ №2162 від 08.09.2006 р. (т.16,ас.с.337-350).

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наведені висновки експертиз, оскільки згідно доказів, що містяться у матеріалах кримінальної справи, ДП МОУ ''УАТК'' передано лише будівлі військового містечка №9 у місті Києві за адресою вул. Щорса,44, а землі, на яких вони знаходяться залишилися на обліку Київського КЕУ, тобто за підприємством не було оформлено право власності чи право користування на вказану земельну ділянку, що підтверджується відсутністю даних земельного кадастру.

Не заслуговує на увагу посилання прокурора на те, що судом не враховано роз'яснення судів щодо обов'язку сплати земельного податку незалежно від оформлення права власності чи користування. Як суд правильно зазначив суд, вказані роз'яснення по часу були пізніше ніж дії, які інкримінуються ОСОБА_2, а також прокурор не навів доводів, що ці роз'яснення її були відомі, вона усвідомлювала їх зміст і намагалася діяти всупереч, маючи певну мету і злочинні цілі.

Посилання прокурора на невідповідність висновків повторної комісійноїсудово-економічної експертизи від 21.06.2010 №3811, проведеної експертами-спеціалістами Харківського НДІСЕ та судово-бухгалтерської експертизи Київського НДІСЕ від 08.09.2006 №2162 фактичним обставинам справи, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами кримінальної справи.

Колегія суддів уважає безпідставними доводи апеляції прокурора з приводу того, щопоза увагою суду залишено висновок Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз від 17.06.2004 року №7668/7669/7670, в якому містяться інші висновки. У даному висновку зокрема вказано що, ''проведеним дослідженням по даним матеріалам справи висновки позапланової документальної перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва №013/26-7/24964464 від 25.02.204 р. по правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ДП МОУ ''УТАК'' за період з січня 1999р. по березень 2000р. по заниженню податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 8181001грн., не підтверджується…'' (т.10а.с. 64-79). А тому не має підстав вважати, що даний висновок містить суттєві розбіжності з висновками інших судових експертиз, які суд прийняв до уваги.

В основу виправдувального вироку, суд обґрунтовано поклав висновки трьох провідних експертних установ України, які узгоджуються між собою та з позицією ОСОБА_2 і в цілому об'єктивно підтверджують відсутність у ОСОБА_2 умислу направленого на ухилення від сплати податків. Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, запропоновані органами досудового слідства джерела доказів, а саме покази свідків ОСОБА_3 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, висновки експертиз, довідки перевірок та аналіз законодавства, як окремо так і в цілому, не спростовують твердження ОСОБА_2 про відсутність умислу на вчинення злочину.

Зазначені експертні висновки, суд першої інстанції оцінив у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону з достатньою повнотою та об'єктивністю, оскільки вони проведені у встановленому порядку, є науково обґрунтованими, зроблені на підставі оцінки фактичних обставин справи та наявних доказів, а також підтверджені роз'ясненнями, наданими у судовому засіданні експертами ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Окрім того, суд обґрунтовано врахував показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_4, які узгоджуються між собою та підтверджують показання ОСОБА_2 Також свідок ОСОБА_3 підтвердив підписання ним листа, на виконання доручення Прем'єр-Міністра України щодо забезпечення інтересів держави України по зовнішньоекономічному контракту, однак цей лист не передбачав звільнення від сплати податків ДП УАТК. Оцінюючи лист - вимогу ДПА України на адресу ДПА у місті Києві №6221/7/16-1315-26, в якому ставилося питання про забезпечення вимог угоди по контрактах ДП УАТК і ВАТ ''АК ім. Ільюшина'', згідно якої не справляється податок на додану вартість під час розмитнення товарів, походженням з митної території РФ і призначеної для споживання на митній території України, які ввозяться на території України який долучено до матеріалів справи (т.11 а.с.49-50), суд зазначив про логічність доводів ОСОБА_2 про те, що з цими роз'яснення її знайомив працівник ДПА у Подільському районі м. Києва, повідомивши її про прийняте рішення не сплачувати податок на додану вартість. Наведене також підтверджено долученими до матеріалів справи актами перевірки дотримання податкового та валютного законодавства ДП МОУ ''УАТК'' за період 1999-2000 років, відповідно до яких порушень податкового законодавства не виявлено. ( т.5 а.с.119-239). З цими доводами погоджується колегія суддів.

Відповідно до вимог ст. 365 КПК України (в редакції 1960 року), вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

З огляду на викладене, доводи прокурора про однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

У апеляції прокурор ставить питання про скасування виправдувального вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд до іншого районного суду . При цьому, вказує на допущенні судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які на його думку полягали у не призначенні комплексної судово-економічної експертизи фінансово - господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку ДП МО України ''УАТК''.

Згідно із положеннями ч.2 ст.374 КПК України, апеляційний суд вправі скасувати вирок і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, порушення, зазначені в пунктах 2,3,4,6-10,13 частини другої статті 370 цього Кодексу.

Водночас у апеляції прокурора не міститься посилання на порушення судом жодного із вказаних пунктів, а тому його доводи про допущення судом істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону є безпідставними. Не призначення судом комплексної судово-економічної експертизи фінансово - господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку ДП МО України ''УАТК'' не може бути розцінено як істотні порушення вимог КПК України, які дають підстави для скасування вироку із направленням справи на новий судовий розгляд. Більше того, наявність у справі трьох провідних експертних установ України, які узгоджуються між собою та з позицією ОСОБА_2 і в цілому об'єктивно підтверджують відсутність у ОСОБА_2 умислу направленого на ухилення від сплати податків, спростовують зазначені твердження прокурора.

Безпідставними є доводи прокурора про допущені судом суперечності щодо підстав виправдання ОСОБА_2 - недоведеність вини та відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Як убачається із тексту вироку, у мотивувальній частині вироку, суд зазначає про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, наводячи мотивоване обгрунтування свого висновку, а відтак і в резолютивній частині вироку виправдовує її на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України .

Не знаходячи підстав для скасування вироку суду з мотивів, наведених в апеляції прокурора, колегія суддів вважає його законним та обгрунтованим, а апеляцію прокурора такою, що не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог КПК України, які б стали підставою для скасуванню вироку щодо виправданої ОСОБА_2 по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, пунктами 11,13,15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (2012 року), колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

а вирок Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2013 року, яким ОСОБА_2 визнано не винуватою по пред'явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 212 КК України і по суду виправдано у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину без зміни.

С У Д Д І

Юрдига О.С. Рибак І.О. Фрич Т.В.