Рішення № 3598384, 03.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/171

03.04.09

За позовом Дочірнього підприємства “Чортківм”ясопром”

До Державного підприємства “Ресурспостач”

Про стягнення 19 173 862,12 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Гнатенко О.А. –представник за довіреністю № б/н від 16.03.09.

Від відповідача Танцюра М.В. –представник за довіреністю № 146 від 27.01.09.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Чортківм'ясопром»до Державного підприємства «Ресурспостач»про стягнення з відповідача на свою користь 19173862 грн. 12 коп. плати за зберігання матеріальних цінностей державного реєстру.

02.04.09. позивачем через канцелярію суду подана на підставі ст.22 ГПК України заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявник просить суду стягнути з відповідача на свою користь плату за зберігання матеріальних цінностей за весь період зберігання включаючи березень 2009 року в розмірі 23000908 грн. 37 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Дочірнім підприємством «Чортківм'ясопром»та Державним підприємством «Ресурспостач»було укладено договір відповідального зберігання №80зб від 25.07.08., відповідно до умов якого позивач зобов’язаний вчиняти необхідні дії спрямовані на забезпечення схоронності товару, а відповідач, зобов’язаний сплачувати плату за зберігання, що складає 38 грн. за добу за тонну матеріальних цінностей.

На підтвердження позовних вимог, позивачем були надані акти прийому-передачі матеріальних цінностей, товаротранспортні накладні (CMR) та листи № 38 від 25.07.08., № 42 від 31.07.08., № 2700 від 04.08.08.

Позивач обґрунтовує вищезазначену заяву тим, що вся кількість товару яку було прийнято на зберігання станом на 01.04.09. знаходиться на складах, а тому розмір плати за зберігання збільшується на розмірі вартості зберігання всієї кількості товару включаючи і березень місяць 2009 року.

В судовому засіданні 03.04. представник позивача в уснй формі підтримав уточненні (збільшенні) позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в відзиві на позов та в усних поясненнях проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити Дочірньому підприємству «Чортківм'ясопром»в задоволенні його позовних вимог посилаючись на те, що позивач не вправі вимагати стягнення плати за зберігання з розрахунку 38 грн. за добу за одну тонну, оскільки у договорі відповідального зберігання № 80зб від 25.07.08. взагалі не передбачено, а також не визначено розмір вартості зберігання і виходячи з цього договір є безоплатним.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення по справі № 30/171.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Ресурспостач»засноване на державній власності, створене згідно з наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 30.01.06. № 23 і належить до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву.

На виконання договору комісії № 44/юр-2008 від 07.04.08. укладеного між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Державним підприємством «Ресурспостач», 25.07.08. між Дочірнім підприємством «Чортківм'ясопром»та Державним підприємством «Ресурспостач»було укладено договір відповідального зберігання № 80зб (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Державне підприємство «Ресурспостач»передає товар, а Дочірнє підприємство «Чортківм'ясопром» зобов’язується прийняти і власними засобами та за плату зберігати товар, переданий йому відповідачем відповідно до актів прийому-передачі і повернути товар у схоронності відповідачу у тій же кількості та якості та/або передати товар відповідно до письмового Розпорядження про відпуск Державного комітету України з державного матеріального резерву, встановленої форми.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством «Ресурспостач»на склад Дочірнього підприємства «Чортківм'ясопром»було передано на зберігання матеріальні цінності, що підтверджується залученими до матеріалів справи актами прийому-передачі та товаротранспортними накладними (CMR).

Дочірнім підприємством «Чортківм'ясопром»було прийнято на зберігання відповідно до актів прийому-передачі: від 20.11.08. –47 405,55 кг; від 02.12.08. –105 384,3 кг; від 20.10.08. –649 560,00 кг; від 04.10.08. –634 650,00 кг; від 30.09.08. –109 035,0 кг; від 12.10.08. –975 975,00 кг; від 12.09.08. –117 965,9 кг; від 14.08.08. –196 425,00 кг; від 25.08.08. –197 680,00 кг; від 08.08.08. – 176 987,5 кг; від 23.08.08. –216 432,00 кг; від 20.11.08. –65 615,2 кг; від 11.12.08. –24 466,4 кг. матеріальних цінностей.

Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 957 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов’язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути товар у схоронності.

Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов висновку, що між сторонами спору існують правовідносини щодо зберігання матеріальних цінностей, які виникли внаслідок укладення договору відповідального зберігання № 80зб від 25.07.08.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п 2.3.2. Договору позивач має право вимагати від відповідача плату за зберігання. Вартість зберігання сплачується відповідачем на рахунок позивача на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до п.1.5. Договору плата за зберігання сплачується Державним підприємством «Ресурспостач» щомісячно на підставі рахунків виставлених Дочірнім підприємством «Чортківм'ясопром». Плата за зберігання нараховується з дати прийняття товару на зберігання до дати надання розпорядження власника про його відпуск зі складу.

Позивач просить суд стягнути плату за весь період зберігання у розмірі 23 000 908,37 грн. з розрахунку вартості зберігання 38 грн. за одну тонну товару за одну добу.

В підтвердження правомірності обчислення вартості зберігання, позивачем надано помісячні розрахунки вартості зберігання.

Судом встановлено, що позивач та відповідач листами від 31.07.08. № 42, від 25.07.08. № 38 від 04.08.08. № 2700 було погоджено вартість зберігання у розмір 38 грн. за одну тонну за одну добу.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, позивач листом від 25.07.08. № 38 направив на адресу відповідача пропозицію (оферту) щодо погодження вартості зберігання за договором № 80з/б від 25.07.08., а відповідач листом від 04.08.08. № 2700 прийняв оферту позивача щодо розміру вартості зберігання.

Тобто відповідач акцептував пропозицію позивача викладену у листі від 25.07.08. № 38 та погодився, що розмір вартості зберігання складатиме 38 грн. за одну тонну товару за одну добу.

Судом не прийнято до уваги твердження відповідача про те, що договір відповідального зберігання є безоплатним так, як у ньому чітко не визначено розмір вартості зберігання, оскільки відповідно п.1.5. Договору плата за зберігання сплачується відповідачем щомісячно на підставі рахунків виставлених позивачем.

Плата за зберігання нараховується з дати прийняття товару на зберігання до дати надання розпорядження власника про його відпуск зі складу, тобто у договорі відповідального зберігання чітко передбачено його відплатність.

Посилання відповідача на те, що листом від 04.08.08. № 2700, який було надіслано на адресу позивача, малося на увазі, що Державне підприємство «Ресурспостач»гарантує оплату вартості зберігання у разі погодження її сторонами та відповідно закріплення розміру безпосередньо у договорі, не може бути взяте судом до уваги, оскільки як вбачається з наявних у справі доказів сторони дійшли згоди, що вартість зберігання складатиме 38 грн. за одну тонну за одну добу.

У правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем не встановлена безоплатність зберігання матеріальних цінностей, крім того згідно із Статутом Дочірнього підприємства «Чортківм'ясопром»воно створене та діє з метою отримання прибутку, таким чином, безоплатність послуг позивача не передбачена також і його установчими документами.

Платність зберігання підтверджується також ч.1 ст. 957 Цивільного кодексу України, де зазначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов’язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути товар у схоронності.

Позивачем нарахована плата за зберігання за період починаючи з серпня 2008 року по березень місяць 2009 року включно.

З метою отримання плати за зберігання, позивачем надано відповідачу узагальнені рахунки-фактури № 28/1 від 28.02.09. та № 31/1 від 31.03.09. на загальну суму 23 000 908,37 грн. за жодним з яких відповідач оплату не здійснив.

Таким чином, відповідач зобов’язаний здійснювати оплату вартості зберігання товару з моменту оформлення сторонами акта прийому-передачі товару, фактично до дати надання розпорядження власника про його відпуск зі складу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримував розпоряджень щодо відпуску товару зі складу.

З фактичних обставин та наявних доказів у справі судом встановлено, що розрахунок вартості зберігання матеріальних цінностей наданий позивачем є обґрунтованим і документально підтвердженим, вартість зберігання складає 23 000 908,37 грн. за весь період зберігання всієї кількості товару прийнятого відповідно до актів прийому-передачі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виставлені позивачем рахунки щодо оплати вартості зберігання матеріальних цінностей, відповідач не оплатив, чим порушив зобов’язання про оплату зберігання взяті на себе після підписання договору відповідального зберігання № 80зб від 25.07.08.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 000 908,37 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справ, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача, при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Чортківм'ясопром» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м.Київ, вул.П.Пестеля, 4, код ЄДРПОУ 34002592) на користь Дочірнього підприємства «Чортківм'ясопром»(48500, Тернопільська область, Чортківський район, м.Чортків, вул.Копичинецька, 124, код ЄДРПОУ 31104709) плату за зберігання матеріальних цінностей у розмірі 23 000 908,37 грн. (двадцять три мільйони дев’ятсот вісім) грн. 37 коп., 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення содового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя Т.М.Ващенко